Медаль має дві сторони. І це стосується не лише ситуацій, але й людей, адже відомо, що найбільш непостійна дама - Фортуна. Проте мало кому вдається, потрапивши у «виворіт», залишатися вірним своїм принципам і переконанням, незалежно від того, корисні вони чи шкідливі.
Про сформовану ситуацію навколо екс-прем'єра України Юлії Тимошенко, можливості згуртування опозиції і багато чого іншого в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту ForUm'у розповів народний депутат ВРУ, опозиційний міністр фінансів, бютівець Андрій Сенченко.
- Андрію Віленовичу, нещодавно Ваш однопартієць Соболєв заявив, що практично впевнений у тому, що Тимошенко посадять. Що Ви скажете про це?
- Скажу, що на будь-яку таку ситуацію можна дивитися з різних сторін. Найправильніша - з точки зору закону. Так от, якщо розглядати обвинувачення Тимошенко в цьому аспекті, воно і ламаного гроша не варте. У Генпрокуратури воно реально розсипається в руках.
Після криків, що гроші вкрали, розібралися, і зараз, як би їм цього не хотілося визнавати, виявляється, що гроші є. Потім почалися розмови про те, що ці кошти тимчасово були передані Пенсійному фонду для виплати пенсій під час кризи. Але насправді гроші знаходилися у відомості Казначейства, тому говорити «ці» чи «не ці» неможливо. Забезпечувати своєчасну виплату пенсій - функція уряду. Гріха в цьому я ніякого не бачу, і з точки зору закону причепитися тут немає до чого.
Тепер вже, чіпляючись ну просто за якісь там жалюгідні залишки цієї справи, лунають крики: а от збиток у мільйон! Що таке мільйон? Це сума, яку Національний банк, державна структура, взяв за законом як комісію, коли іноземна валюта переводилася в національну.
Але і тут справа в тому, що збитку і витрат для екологічних програм не може бути. Якщо за рахунок «кіотських грошей» фінансуватимуться екологічні програми, то за законом це не можна буде зробити в іноземній валюті - тільки в національній, у гривнях. Відповідно, всі ці кошти будуть конвертовані Національним банком рівно з такими ж комісійними, які він повинен взяти за законом.
Тому в Генпрокуратури все і розсипалося. Зараз вони намагаються гарячково висмоктати з пальця хоч що-небудь - машини для сільської медицини, ще щось. Але, знову-таки, все не з «тієї опери». Тому що, коли уряд, будь-який, ухвалює рішення - правильні, неправильні, не найефективніші, грандіозні - це не вважається зловживанням.
Але якщо на цю ситуацію подивитися з точки зору політичної доцільності, то з боку правлячої сили це повний ідіотизм - переслідувати Тимошенко таким чином. Насправді лише зміцнюється розуміння того, що вона діяла в інтересах України й українців, а не якихось бізнес-партнерів і олігархів. Сьогодні, переслідуючи Тимошенко таким чином, Партія регіонів домагається негативного для себе ефекту.
Тепер, якщо подивитися на все це змішання політики і криміналу з боку переслідувачів Тимошенко, можна побачити спробу усунути, виключити її участь у наступних виборах парламенту та президента. Але я думаю, що терміни і настрої майбутніх виборів - і парламенту і президента - продиктує вулиця.
Не конституція, з якою сьогодні відбувається не інакше, як чехарда, а саме вулиця. Люди не терпітимуть довго того, що зараз творять з країною «регіонали».
- Якщо Тимошенко все-таки потрапить до парламенту, ким вона там буде - рядовим бютівцем чи ж очолить фракцію?
- Абсолютно очевидно, що якби зараз Юлія Володимирівна була всередині парламенту, вона б очолювала фракцію. Іван Григорович, звичайно, шановний керівник фракції, але у нас є безумовний лідер. І тут питання навіть не підлягає обговоренню.
- Зрозуміло. Що ж, до питань про парламент ми ще повернемося, а поки скажіть от що: японці, налякані галасом навколо Тимошенко і «кіотських грошей», зажадали в української влади звіту. Що ж їм нададуть, якщо Ви говорите, що звинувачення проти Тимошенко ламаного гроша не варте?
- Ну, підсунути «липу» їм не вдасться. Японці мають повне право перевірити твердження української влади. Крім того, вони вже замовляли аудит з цього приводу, не погодившись при цьому на проведення його силами КРУ, а найняли незалежну компанію з міжнародним ім'ям, яка провела цього року вже за нової влади аудит і переконала їх у тому, що гроші не витрачені.
Знаєте, адже всі ці інсинуації з приводу «кіотських грошей» розбиваються дуже легко. Ви, як шановне інтернет-видання, цілком можете попросити прокуратуру опублікувати копії платіжних доручень, (якщо такі є в їхньому розпорядженні), якими витрачалися «кіотські гроші». І все. Крапка. Тому що цих доручень немає, гроші ніхто не витрачав.
- Хм, що ж виходить: опозиційний міністр фінансів стверджує, що гроші не витрачалися; влада каже протилежне ...
- Оббрехавши при цьому всю країну ...
- А що в результаті?
- У результаті - блідий вигляд при владі. І найголовніше, що має вона його перед власним народом. І не лише в частині афери щодо звинувачення Тимошенко. Вона має його у зв'язку зі скандалом з «РосУкрЕнерго», тому що ось вже це насправді чистий кримінал. Блідий вигляд влада має у зв'язку з Податковим кодексом, і взагалі з тим, що вони називають реформами.
Сьогодні в країні те, що прийнято як Податковий кодекс і найголовніше, те, яким чином влада діє, проводячи ці, так звані, реформи, нехтуючи законами, маніпулюючи ними і громадською думкою, приховуючи і перекручуючи інформацію, призводить до практично повної втрати довіри з боку народу.
Сьогодні, якщо говорити, скажімо, про сферу бізнесу, ні бізнесмен (чи то маленький, середній або великий), ні олігарх - ніхто не відчуває себе впевнено. А значить, ніхто, крім тих, хто має можливість хапнути по-швидкому державне добро, ні в що реально не хоче вкладати кошти. І коли я кажу «ні в що», я маю на увазі економіку нашої країни. Це стосується і вітчизняних бізнесменів, й іноземних інвесторів, які сьогодні з України тікають.
- Тепер давайте повернемося до парламенту, де в кулуарах шепочуться про можливе злиття НУ-НС і БЮТ. Невже це правда?
- Інформація щодо злиття не зовсім вірна. Просто прийшло розуміння того, що з огляду на сформовану в країні політичну ситуацію абсолютного розгулу, реакції і політичних репресій, опозиція повинна об'єднатися.
Йдеться про анонсування єдиної опозиції всередині парламенту, але мова не йде про злиття політичних партій. У цьому випадку у громадської думки відбулася деяка підміна понять.
- Але у будь-якого об'єднання має бути лідер...
- На мій погляд, це проблема, яка штучно привноситься. У нас внутрішньопартійні і внутрішньофракційні дискусії завжди проходять у досить конструктивній формі. До «Нашої України» входили трохи більш незалежні політичні сили, тому їм традиційно важко було прийти до якогось рішення.
Зараз ми говоримо про те, що є загроза не для наших політичних сил, а для країни, для кожного громадянина загалом. Саме це технологічно і політично підштовхує нас до об'єднання. І тут не є важливим питання лідерства, оскільки згуртування відбувається не в боротьбі за першість, а в боротьбі з єдиним - хотілося б сказати «опонентом», але напрошується «ворогом», тому що йдеться, по суті, про руйнування держави.
- Під час останньої розмови, коли ми з Вами говорили про бійку в парламенті...
- Це була не бійка, а побиття народних депутатів.
- Ви мені тоді сказали, що у Вас немає ілюзій з приводу того, що деяких «гарячих хлопців» з ПР покарають. Проте ж кримінальну справу завели...
- Так, як її завели, можна завести тільки в глухий ліс. Формулювання носить обвинувальний відтінок на адресу опозиції, яка блокувала трибуну, хоча блокування - звичайна парламентська практика. Пам'ятається, коли Партія регіонів минулого року тривалий час, здається, місяців півтора, блокувала трибуну, ніхто їм не влаштовував наскоків з кулаками.
Сьогодні Генеральна прокуратура демонструє різницю між поняттями «правоохоронні органи» і «репресивна машина». У моєму розумінні правоохоронний орган стоїть на сторожі закону, а закон - це правило, прийняте депутатами, делегованими народом.
Іншими словами, Закон - це воля народу, сформульована і обов'язкова для всіх, а прокуратура - інструмент контролю над дотриманням цих правил. Ось як повинна працювати правоохоронна структура. А репресивна машина обслуговує інтереси не народу, а влади, якій народ був потрібен один раз - на виборах.
Зараз Генпрокуратура якраз демонструє те, що є репресивною структурою, а не правоохоронною.
- Нещодавно Венеціанська комісії висловила сумнів у легітимності Президента Януковича. Опозиція не збирається використовувати це?
- Ми не намагаємося когось упіймати за хвоста. Сьогодні найбільша проблема в нашій країні - це беззаконня. І просто, махнувши рукою, вирішити цю проблему не вийде.
За цим аналізом, який видала Венеціанська комісія, послідують ще висновки, які можуть бути більш-менш публічними, можуть виходити від різних міжнародних інституцій або будуть зроблені урядами різний країн відносно ситуації в Україні. І міжнародні зобов'язання, які прийматиме Україна, весь час будуть знаходитися в підвішеному стані. На них дивитимуться як на зобов'язання сумнівної якості.
Українській зовнішній політиці не вистачає серйозного фундаменту. Цим потужним стійким фундаментом може бути лише український патріотизм. Не шароварний, а нормальний. Повага людей до власної країни і бажання зробити її сильнішою й кращою. Ця повага має бути не лише у простих людей, а й у тих, хто скористався мандатом довіри цих простих людей і увійшов до влади. Тільки тоді основними рисами української зовнішньої політики перестануть бути всі ці хитання - то в обнімку з Москвою, спиною до Європи і решти світу, то навпаки.
Україні не потрібне ні те, ні інше. Їй потрібен патріотизм і почуття власної гідності як основа зовнішньої політики. Тоді все стане на свої місця. Тоді ми побудуємо нормальні прагматичні відносини і з Заходом і зі Сходом.
- Андрію Віленовичу, останнє запитання: невже за поточний рік нічого доброго не сталося?
- Для мене особисто, як для людини і політика, рік був дуже важкий. Але плюс те, що я впевнений у своїх друзях. Це досить важливо. Життя - синусоїда, я проходив і верх, і низ, по-всякому бувало, тому добре знаю, що таке зрада.
Ще плюс у тому, що цього року «лушпиння відокремилося», багато хто пішов - були, звичайно, в цьому для мене несподіванки, але жалю я не відчував. Відчував, що це випадкові попутники.
Головне, що основна команда вистояла, відбулося згуртування і тепер вона може домогтися серйозних успіхів. Ось це я назвав би головним плюсом.
- Давайте закінчимо бесіду на приємній ліричній ноті - побажаннях до Нового року.
- Пам'ятаєте, трохи раніше я говорив Вам, що сьогодні в нашій країні ніхто не відчуває себе впевненим?
- Так.
- Це стосується не лише людей, що займаються політикою, а практично всіх, кожної людини будь-якого віку, чим би вона не займалася. Ця невпевненість, окрім індивідуальних чинників, значною мірою зумовлена політичною ситуацією, діями влади.
У зв'язку з цим я хочу побажати всім нам наступного року знайти цю впевненість, впевненість у майбутньому, у гарному майбутньому!
Але, щоб знайти її, нам самим треба проаналізувати, що сталося, і зробити правильні висновки, а головне - зробити потім правильні дії. І тоді у нас з'являться і впевненість, і успіх!
Лєра Нєжина,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
