Бевз: Особливості українського МЕНТалітету були, є і будуть

З наближенням пенсійної реформи в Україні спостерігаються масові звільнення силовиків. На громадянку у терміновому порядку переважно йдуть офіцери середньої та вищої ланки. Про те, наскільки виправдані страхи людей у погонах, а також про багато іншого в інтерв'ю ForUm'у розповів народний депутат України (КПУ), член парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, генерал-лейтенант міліції Валерій Бевз.

- Валерію Ананійовичу, в Україні готується пенсійна реформа. Вона стала причиною масового звільнення силовиків. Скажіть, чому люди у погонах бояться зміни законодавства? Є чого побоюватися?

- Знаєте, у чому полягає український феномен? У тому, що іноді ми обговорюємо законопроекти, яких ще в очі ніхто не бачив. У цьому і є найголовніша проблема. Напевно, через це і страхи занадто великі.

Якщо оцінювати коментарі людей, які б хоч близько були біля розробників цього проекту, то можна сказати: за великим рахунком, з точки зору соціального забезпечення співробітників силових відомств там нічого особливого немає.

Так, безумовно, тепер силовиків впишуть у загальну схему, їхня пенсія не повинна буде перевищувати дев'яти тисяч гривень. Це перше.

Друге. Чинне законодавство дає співробітнику правоохоронної системи право на отримання пенсії після двадцяти років вислуги. І зрозуміло, що у зв'язку з підвищенням пенсійного віку, наприклад, для жінок на півроку, терміни вислуги для силовиків збільшать до двадцяти п'яти років.

Також законопроект щодо пенсійного забезпечення передбачає, що буде повністю обмежена і сама система вихідної допомоги. Зараз вона залишає десять місячних форм оплати праці кожного працівника, у майбутньому, думаю, обмежаться двома.

Ще одне. Згідно з постановою Кабінету міністрів України №114 від 1991 року, допускалося, що співробітник правоохоронних органів міг виходити на пенсію, маючи стаж 50/50, тобто 12 років роботи у правоохоронних органах і 12 років загального стажу. Тепер, напевно, і це буде скасовано.

Ось це, мабуть, і є найголовнішим із того, що сьогодні лякає співробітників правоохоронних органів. Зрозуміло, що ці моменти викликають сумніви і побоювання у співробітників правоохоронних органів.

- ...І люди звільняються.

- І люди звільняються. За попередніми підрахунками, у правоохоронних структурах, тобто у МВС, СБУ, прокуратурі, податковій міліції тощо вже зараз є майже вісім тисяч рапортів на звільнення.

Але я б сказав так: недарма кажуть, що не важливо, яку ти отримуєш пенсію, а важливо, скільки разів. Тому співробітникам правоохоронних органів, які вирішують йти чи залишитися, радив би виходити із цієї концепції.

- Скажіть, може, умови для масових звільнень були створені спеціально, і їхня мета - «самоскорочення» силових структур?

- Ну, що стосується тактики здійснення цих заходів щодо скорочення, то вона може бути різною.

Силовики – це насамперед живі люди. Вони, як і будь-яка інша соціальна група, турбуватимуться про свій соцзахист.

Знаєте, що сьогодні у багатьох правоохоронних органах є по 7-15% некомплекту? Так ось, за великим рахунком, якщо виходити із запропонованої концепції, що скорочення особового складу має відбутися упродовж п'яти років, можна вийти на необхідну чисельність силовиків, просто щороку скорочуючи некомплект.

- Валерію Ананійовичу, органи внутрішніх справ Ви знаєте не з чуток. Що скажете про якість складу української міліції?

- Це надзвичайно складне питання і дуже серйозна проблема.

- Чому?

- Для того, щоб дати об'єктивну відповідь, треба перебувати безпосередньо у системі. Я її покинув сім років тому. І зараз мені тяжко говорити про якість сьогоднішніх кадрів. Вважаю також, що мені давати оцінку професійній підготовці особового складу буде не зовсім коректно.

Єдине, що скажу: варто провести позачергову атестацію осіб начальницького і рядового складу органів.

- Тобто?

- Поясню. У рамках системи скорочення особового складу повинна проводитися позачергова атестація кожного співробітника. Вона дозволить визначити його професійний рівень.

Але! Тут не повинно ратися до уваги, що хтось чийсь син або донька, брат чи сестра і т.д. Та чи буде все так, це питання не до мене.

- Українці, м'яко кажучи, не люблять міліціонерів. Як думаєте, чому?

- Владу як таку ніхто і ніде не любив, не любить і любити не буде. Її наявність – це вже порушення певних прав людей, оскільки існують інститути примусу. Це міліція, СБУ, армія і маса інших контролюючих органів. Але розуміння необхідності наявності тієї чи іншої структури – це вже рівень загальної політичної культури кожного члена суспільства.

Але та міліція, яка у нас сьогодні є, не з Марса, не з Місяця і не з Венери. Вона – наша, українська. Більше того, у міліцію набирають людей із суспільства. Потрібно чітко розуміти: люди приходять в органи внутрішніх справ із зовнішнього середовища. З собою вони приносять той рівень культури, совісті, відповідальності, скромності і т.д. і т.п., який є у суспільстві. Тому частину відповідальності за все, що відбувається в органах, потрібно брати на себе кожному із нас.

- Скоро в Україні пройде футбольний чемпіонат. У рамках підготовки до Євро-2012 наших міліціонерів навчають іноземних мов, намагаються підняти рівень їхньої культури. Як думаєте, гості України залишаться якої думки про нашу міліцію?

- Мабуть, я зараз скажу крамольну річ, але слов'яни ніколи особливо не славилися високим рівнем загальної культури. Це реальна проблема. І особливості нашого українського менталітету були, є і, напевно, будуть.

Але Україна як гостинний господар повинна готуватися до прийому гостей. Ми повинні подумати і зробити все для того, щоб виглядати гідно і за формою, і за змістом.

- Як все-таки повинні називатися у нас органи внутрішніх справ: міліція, поліція, жандармерія, сердюки?

- Міліція – це озброєний народ. І якщо виходити із канонів реальної оцінки того чи іншого органу, який виконує певні функції, то, напевно, треба щоб цей державний орган називався «Поліція».

Але! З іншого боку, є певні історичні традиції та стереотипи. Через багато які з них суспільству досі переступити надзвичайно тяжко.

Та назва – це далеко не найголовніше.

- А що найголовніше?

- Зміст! Найголовніше – це рівень професійності нашої міліції. Також це готовність надавати нашим громадянам ті послуги, які вона повинна, зобов'язана надати. Ось саме над змістом нам і потрібно працювати.