Небоженко: Вето на Податковий кодекс - жирна помилка Президента

Одного разу відомий всім пан, перший і останній президент величезної держави, яка погано-бідно трималася впродовж сімдесяти років, Михайло Горбачов написав: «Реформи повинен завершувати той, хто їх почав. А почав-то їх я!» Чим і як завершилися його реформи, відомо всім.

Сьогодні Україна також перебуває в стані трансформації - нинішня влада таки виконує передвиборні обіцянки, веде країну до перетворення. Правда, не зовсім зрозуміло, до якого конкретно. Поки сьогоднішні спроби можновладців грати з населенням у компроміс в одних громадян викликають повагу, в інших презирство, а треті, як ті самураї, - вважають за краще тихенько сидіти і чекати.

Своїм баченням ситуації, а також деякими роздумами з приводу президентського вето на скандальний Податковий кодекс в ексклюзивному інтерв'ю з кореспондентом ForUm’у поділився політолог, президент соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.

- Вікторе Сергійовичу, отже, Президент ветував Податковий кодекс. Чи можна це вважати перемогою підприємців, які протестують на Майдані, як стверджує опозиція? Справді Янукович прислухався до народу чи ж все зроблено для того, щоб задушити можливу антиолігархічну революцію? Чи не вийде потім, що зараз кажуть одне, а через деякий час, «по-тихому», все одно протягнуть необхідні їм положення?

- Я думаю, Президентові не варто було ветувати цей документ, оскільки тепер він зіткнеться з проблемами, які стануть типовими для будь-яких інших подібних документів, адже на черзі земляний, житловий, пенсійний кодекси.

Тепер будь-яка інша протестуюча група - не підприємці, - зможуть прямо заявляти: якщо Президент прислухався до голосу бізнесменів, то чом би йому не прислухатися до нас? І таким чином протестів буде ще більше. Отже, вето на Податковий кодекс - це велика, жирна президентська помилка.

- І що, по-вашому, треба було зробити?

- Треба було відправити кодекс назад на доопрацювання до парламенту. Причому тут можна було б чисто бюрократично, якщо вже не знаходилося інших рішень, хронологічно перенести в часі набуття чинності певних норм на невизначене майбутнє. Такий шлях вирішення протиріч зазвичай влаштовує обидві сторони.

Зрозуміло, що по-чесному було б, якби Литвин прийшов до Президента і сказав: «Парламент цей кодекс відкликає на доопрацювання, раз він викликав такі серйозні протести», але ж Литвин - молодець, уміє розправлятися з президентами. Так було з Кучмою, з Ющенком, і ось тепер черга дійшла і до Януковича: Литвин передав йому документ, включив «лічильник» і тепер проблеми не у нього і Верховної Ради, а у Президента, який повівся на політичну інтригу.

Януковичу слід було віддати цей документ назад і сказати: «Володю, не піднось мені снаряди. Ви - законодавчий орган, ви з ним працювали, ви і упорядковуєте його». А так «гаряча куля» залишилася у нього в руках. Тепер спробуйте повернути кодекс назад у парламент. Це буде дуже складно.

Я не думаю, що рішення ветувати Податковий кодекс - це результат тиску опозиції або дрібних бізнесменів на Януковича чи Азарова. Це, швидше, відсутність певного політичного досвіду: люди вважали себе сильними, вольовими і раптом повелися так неадекватно при першому ж «штормі». Зате тепер Майдан у нас буде регулярний, з будь-якого приводу, і абсолютно неважливо, які питання будуть на порядку денному - екологія чи вибори мера.

Адже і найсмішніше, що самі учасники протесту нічого до ладу не добилися! Ну, заветували закон, і що далі? Визначеності ж все одно ніякої не з'явилося.

- А що, коли Президент раптом візьме та й прислухається до підприємців, що вимагають повернути гроші з кіпрських офшорів? Закон же про доступ публічної інформації вчора в першому читанні вже ухвалили..

- А я Вам скажу: те, що приймають депутати і те, що вимагають учасники протесту, не має ніякого зв'язку. З яких це пір люди, які збираються на Майдані, раптом почали розбиратися в тонкощах офшорного оподаткування? Ще тиждень тому вони поняття не мали, що таке закон про публічну інформацію, а тут почали його вимагати і взагалі заговорили про розпуск парламенту! Ясно ж, що хтось їм це підказав! Те, про що сьогодні говорять підприємці, називається «політичні вимоги», які учасникам протесту передають політичні групи. Проте самі ці політики не на виду, їх ніби немає - і в цьому найбільша проблема. Ви самі чудово знаєте ступінь цинізму наших депутатів, вони навіть на рідну сім'ю не реагують, що їм до тих, хто протестує. Тому я не думаю, що потрібно припускати зв'язок між майбутнім офшорів українських олігархів, законом про публічну інформацію і змінами податкового кодексу, і поведінкою занепалої, непрофесійної Верховної Ради і дуже слабкими, незграбними протестами на Хрещатику. Треба реально дивитися на речі.

- Гаразд, давайте дивитися реально. Більшість експертів вважають, що до весни, незалежно від дій влади, рейтинг Президента все одно буде в мінусі. Разом з тим, говорять, що ситуацію може виправити варіація з податками олігархів, якщо Президент змусить їх платити по-справжньому. Як Ви думаєте, піде Янукович на це?

- Я думаю, що нинішньому горезвісному Податковому кодексу замість 1700 сторінок з лишком вистачило б і десяти: щоб на першій були прописані жорсткі вимоги до олігархів, а також взаємні гарантії їх і Президента, а на решти дев'яти - поіменний список людей, зобов'язаних заплатити податки. Запевняю Вас, такий податковий кодекс став би найпопулярнішим, а рейтинг Президента виріс би як на дріжджах.

- Вікторе Сергійовичу, зрозуміло, що ніхто ще не придумав безболісних і ідеальних реформ. Ясно також, що будь-яка з них направлена, перш за все, на зміцнення держави, але хіба не потрібно при цьому думати про людей тих, що її населяють? Адже, враховуючи сьогоднішню соціально-економічну ситуацію, Україна запросто може втратити декілька мільйонів своїх громадян і для цього зовсім необов'язково, щоб всі померли - багато вже морально готові до еміграції. Навіщо потрібні ТАКІ заходи, якщо вони приводять до ТАКИХ наслідків? Чи тут все за принципом Дарвіна, «виживе найсильніший»?

- Ви говорите абсолютно правильні речі. Зазвичай реформи - це свідомі дії, для яких необхідні план дії для країни (власне, реформи) і еліта, яка візьме на себе відповідальність. За наявності цих елементів у результаті виникає те, що у всьому світі називається «Економічна політика», а в українському Кабміні ніхто навіть близько не підозрює, що це таке. Насправді, різні тяжби і тягар перекладаються з однієї групи на іншу, а не зациклюються на якійсь одній - наприклад, тільки на олігархах або тільки на бідних до тих пір, поки не дозріє протест. У всьому світі це відома технологія проведення реформ.

У нас цього не роблять. У нас країна потрапила в реформи ненавмисно, в п'яному стані, несвідомо, без еліти і групи людей, що несуть відповідальність. Ну, не збирався Азаров робити ніяких реформ! Він просто хотів прийняти новий Податковий кодекс. Звідки він знав, що це називається реформа? А виявилося, що саме так, причому з високим індексом гостроти і дуже болючими наслідками. І тепер він, з властивим літнім людям подивом, виправдовується: «А я тут при чому?».

У світі з 1945 року існують дуже серйозні теоретичні, практичні і технологічні розробки того, як відбуваються реформи. Так, реформи завжди болючі, але для того, щоб вони успішно здійснилися, як це відбулося, наприклад, в Угорщині, Польщі, Чилі і ще трьох десятках країн, які я зараз просто не можу пригадати, не потрібно примушувати одну групу демонстративно нести відповідальність за всіх решта.

Ну, ось, наприклад, що відбудеться, якщо сто п'ятдесят чоловік олігархів і жменька мільйонерів змусити тягнути реформи?

- Почнеться втеча капіталу за кордон.

- Вірно. І з новим податковим кодексом приклад, що називається, «з тієї ж опери». Нічого хорошого не вийде, якщо при нашій нинішній пенсійній системі і тіньовому, кримінальному розподілі бюджету, змусити дрібний бізнес, що існує тільки за рахунок самоексплуатації, виплачувати податки згідно новому податковому кодексу. Це ж не руда яка-небудь, яку дрібний бізнесмен десь купив, а потім комусь продав. Він зі свого дрібного товару не має тисячі відсотків «навару». Це відомі речі, давно доведені.

На Заході існують жорсткі, дуже чіткі принципи застосування реформ. Між економічною доцільністю і соціальною привабливістю завжди вибирають соціальний пріоритет. На Заході питання збереження одного мільйона робочих місць для дрібного бізнесу і категоричного вилучення податків буде вирішено на користь збереження робочих місць, навіть якщо дрібні підприємці погано платять податки. А у нас... Та ви подивіться на обличчя людей, що стоять на Майдані, вони ж нічого не дадуть! Ви їх роздягнете, заберете останнє, але це і буде останнє, що Ви з них отримаєте.

Насправді, податковий принцип полягає в тому, щоб постійно брати податок з чогось відтворюваного - у вигляді прибутку, доходів, якогось економічного результату, а так, щоб стягнути один раз... Це називається або реквізиція, або бандитизм.

- Залишимо податки. Зараз заговорили про можливість енергетичного колапсу. Що Ви про це думаєте?

- Якщо уряд піддасться тиску «РосУкрЕнерго», і ця кримінальна освіта з лобістами у великих міністерствах і Адміністрації Президента отримає свої три мільярди доларів у вигляді векселів і готівкою, то колапс в Україні буде вже до Нового року. У крайньому випадку, до лютого наступного року, а до червня 2011 наша країна точно потрапить у дуже дурне і важке становище. Я говорю так не тому, що рахую чужі гроші, а тому, що просто так робити не можна - і все.

Україні потрібно негайно підключатися до енергетичних хартій і буква за буквою слідувати тому, що пропонує Захід. І не треба думати, що Захід хоче нас колонізувати! Ми неминуча транзитна держава, яка завжди буде з енергетикою, якщо навчиться правильно поводитися відносно кінцевих споживачів.

Якщо ми не будемо регулярно, раз на два роки, згортати «РосУкрЕнерго» і інших Вась, Дім і Юр, що розповідають дурні речі, які вже навіть районні слідчі сприймають як фольклор, то, звичайно, в Україні буде більш ніж колапс. І ніхто нас не пожаліє. Одного прекрасного дня енергетичні лінії і транспортні системи, які йдуть по Україні, будуть узяті під контроль якого-небудь міжнародного магната, а країна сидітиме без газу й електрики.

Щоб цього не сталося, потрібно просто уважно прислухатися до Європи, яка нічого особливого від нас не вимагає, окрім як бути тим, що нам найбільше підходить - транзитною країною для енергоносіїв. Все! Якщо ж ми братимемо участь в корупційних авантюрних заходах, зрозуміло, що колапс засмоктуватиме нас глибше і глибше і, зрештою, ми станемо фахівцями з розпалювання вогнища у власних квартирах.

- Вас послухати, так нічого хорошого у нас і немає неначе...

- Ну, чому ж? Ось, наприклад, виявилося, що донецьким політикам доступна рефлексія. Вони, нарешті, зрозуміли, що ніяких професіоналів у них немає, а проблем значно більше, ніж вони собі уявляли. Що неможливо придумати такі правила ігри, за яких одночасно б вигравали і експортери, і імпортери, і багаті, і бідні. І найголовніше - вони зрозуміли, що не можна розраховувати лише на силу.

Пригадайте, шість місяців тому вони були твердо впевнені, що їм під силу взяти і збудувати сильну адміністративну вертикаль, яка замінила б і демократію, і Михайла Чечетова, і телеканал «Інтер». Виявилося - ні. Виявилося, що від того, що сформувалося в Україні за останні двадцять років, вже нікуди не подітися, і якщо вистачить розуму все це не вирішувати, то до весни, думаю, ми з кризи поступово почнемо вибиратися. Але не можна при цьому розраховувати тільки на тих, хто прописаний у Макіївці, Єнакієве або Луганську, потрібно брати людей «по кваліфікації», давати їм роботу і серйозно з них питати.

І ще: я від душі бажаю нинішній владі більше публічності. Влада повинна зрозуміти, що чим більше у неї буде тіньових рішень, тим більше населення України підозрюватиме її в тому, що вона хоче всіх обдурити. Яскравий приклад цього - ситуація з Податковим кодексом. Показали б людям це все раніше - і нічого страшного б не відбулося. Так, були б протести, але, принаймні, обійшлося б без таких принизливих для влади рішень, як нинішнє.

Лєра Нєжина,