Рабів до раю не беруть

Конституційний суд «порадував» черговим рішенням. У справі провідповідність законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо продовження з чотирьох до п‘яти років повноважень депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів визнав законопроект «законним». Тож, депутату-регіоналу Чечетову лишилося ще разок махнути рукою, так щоб на табло хтось засвітив більше 300 голосів, і справа в кишені. Найцікавіше, що за даними суддів, таке продовження повноважень «не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина». Тож, за даними Конституційного суду 1/5 частина цілого не менша за ¼. І нема різниці, що в житті усе навпаки. Завтра за наказом з Банкової Конституційний Суд скаже, що сонце синє, або біло-блакитне. Між тим, відповідно до Конституції 1996 року громадяни обирають депутатів раз на чотири роки. Тому обирати владу раз на п‘ять років – пряме зменшення невід‘ємного права громадян на участь в управлінні державою. Бо ж одна п‘ята менша за одну четверту, як би це не намагалися довести професори арифметики.

А ще перед цим було визнання Конституційним Судом незаконності Конституції, чинної з 2004 до 2010 року. Хоча Конституційний Суд уповноважений лише визначати акти на відповідність Конституції, і аж ніяк не визначати законність самої Конституції.

Більше того, Конституційний Суд поширив нові, розширені повноваження на президента Януковича, обраного народом зовсім під інший мандат і інші повноваження. Це все одно, як би голову сільради призначили імператором.

Апофеозом стало весняне рішення Конституційного суду щодо «коаліції тушок», яке й поклало початок узурпації. Уряд і «коаліцію тушок» створили окремі депутати. Як відомо, у неодноразово цитованій статті 83 Конституції 2004 року чорним по білому було записано: «У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України». Однак, у рішенні Конституційного Суду N 16-рп/2008 від 17 вересня 2008 року чітко сказано, що «до складу коаліції депутатських фракцій можуть увійти лише ті народні депутати України, які є у складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію. Саме належність народних депутатів України до цих фракцій відіграє визначальну роль депутатських фракцій в утворенні коаліції депутатських фракцій». Як відомо, за чинною Конституцією та законом про Конституційний Суд рішення Конституційного Суду є остаточним, тобто таким, що оскарженню та перегляду не підлягає. Але суд з легкістю переглянув власне рішення.

Тому насправді в країні зараз зібрання громадян, що називається Конституційним судом, є переважно зібранням морально деградованих осіб похилого віку, які за свої теплі місця ухвалять будь-яке рішення. Наприклад про те, що президент є імператором Центрально-африканської імперії (такі бувають).

Не краща ситуація і з урядом. Насправді він нікого не представляє. На виборах 2007 року, що відбувалися за партійними списками, більшість (228 з 450 депутатів) одержали зовсім інші політичні сили ніж ті, що нині представлені в уряді. Що це, як не захоплення влади? Хоча в Конституції прямим текстом записано принцип народовладдя і відповідності влади результатам волевиявлення громадян.

Нарешті, не краще і з президентом. Обраний відносною меншістю голосів учасників голосування (суттєво менше 50%), президент делегітимізував себе участю у створенні «уряду тушок» та в останньому рішенні, яке дозволяє змінювати Конституцію системі Рада, а не особисто депутатам. І це при тому, що стаття 84 Конституції прямо передбачає, що «голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто».

Тим часом, за рішенням самого Конституційного Суду від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 «Узурпація державної влади означає неконституційне... її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями тощо».

Тобто, узурпувати владу не можна нікому – депутатам, президентові чи Конституційному суду.

Рішення про створення уряду, продовження повноважень рад тощо міг би прийняти й кружок філателістів, і правовий результат від того б не змінився. В демократичній країні править не президент чи парламент, а народ через вибори президента, парламенту.

Між тим Європа, судячи з цього, все ще закриває очі на захоплення влади в Україні. Як заявив посол Німеччини в Україні Ханс-Юрген Хаймзет, якщо парламентські вибори відбудуться після 2012 року, це викличе «сумніви в подальшому демократичному розвитку України». Тобто на вибори в 2012 році Німеччина готова закрити очі.

Що ж може допомогти українцям у такій скруті? Те, що свого часу допомагало всім народам – солідарність, максимальна єдність і активна дія.

В українців є стаття 5 Конституції, яка говорить, що «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами».

І стаття 65., за якою «захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України».

А ще в нас є традиції й мудрість предків. Один з них, знаменитий кошовий Іван Сірко казав: «рабів до раю не беруть».