Чим раніше росіяни зрозуміють, що вони не «рускіє», а «російскіє», тим краще

Російські неоімперіалісти мали б посадити на палю Ельдара Рєзанова за його фільм «Іван Васильович змінює професію»! Пам’ятаєте, він там устами Івана Грозного питає: «Ви чиїх будете?» У відповідь на белькотіння «нацмена» ставить своє запитання більш жорстко: «Чий холоп, я питаю?..»

Звідси й жахливий для московитів висновок: рускіє – це не національність, а приналежність до підкорених верств населення у русів – політичної еліти Середньовічної України-Руси.

Що ж стосується інтегральної «політичної національності» на кшталт «американці», варто було б називати «росіяни» - без прив’язки до певного етнічного походження. Це було б правильно і справедливо.

Чому спитаєте, я пишу, що руси не мають жодного відношення до Росії? – Зверніть увагу на топографічні назви сучасної Росії, де практично немає географічних назв з коренем рус, лише - Руський Акташ (Татарстан), Руський Камешкир (Пензенщина), Русько-Висоцьке (Ленінградщина) та Руський (Приморський край).

Натомість в Україні існує 26 населених пунктів, що в своїй назві мають корінь рус. Серед них виокремлюють: 2 - Русиліва, 2 –Русіва, 2 – Руських.

А далі (по одному) цілий шерег сіл з епітетом руський: Руська Гута, Руська Долина, Руська Мокра, Руський Мочар, Руське поле, Руські Тишки і т.ін. Є й Руснів, Русовичі, Русивель, Русин і Русин Яр.

Така кількість населених пунктів, що мають у своїй назві корінь рус, зовсім не є випадковістю. Якщо ми звернемося до „Правди роської” (до речі, не руської, а роської – по тексту!) Великого київського князя Ярослава Мудрого, то дізнаємося, що жителі Київської держави називалися русинами.

Більше того, ця середньовічна історична пам’ятка нам повідає, що поняття русин і слов’янин – характеризують представників зовсім різних народів. Отже, за версією Ярослава Мудрого, середньовічні русини – це сучасні українці, а слов’яни – сучасні росіяни.

Для того, щоб переконатися в цьому, процитуємо „Правду роську” князя Ярослава (за Академічним списком): „ Оубьет моуж моужа, то мьстить братоу брата, или сынови отца, любо отцю сына, или братоучадоу, любо сетриноу сынови; аще не боуде кто мьстя, то 40 гривень за голову; аще боудеть роусинъ, любо гридинъ, любо коупчина, любо ябетникъ, любо мечникъ, аще (в) изгои боудеть, любо словенинъ, то 40 гривенъ положити за нъ”.

Як свідчив свого часу відомий знавець тої епохи російський академік Микола Тихомиров у своїй книзі „Пособие для изучения Русской правды” (Москва, 1953 р.): „Русин – житель Киевской Руси, так как новгородцы называли Русью именно Киевскую и прилежащие к ней земли… Словенин – означал новгородца”.

Отже, підбиваючи підсумки, порівняємо: 4 географічних назви з коренем рус - в сучасній Росії і 26 аналогічних назв - в сучасній Україні. Звідси і висновок – руси до росіян не мають жодного відношення. І чим раніше росіяни зрозуміють, що вони – не рускіє, а російскіє, тим краще для них самих. Бо з краденим ім’ям жити все-таки не чесно і душевно комфортно.

Що ж стосується етнічного походження українців, варто було б процитувати відомого російського історика Зінаїду Рагозіну, яка в 1903 році писала: „Із зовнішністю та одягом цих предків малоросів (скіфів – В.Б.) ми знайомі головним чином за надзвичайно красивими і художньо оформленими речами, знайденим в царській могилі поблизу Керчі (древньої Пантикапеї)...”.

Додамо до цього свідчення римського історика Помпея Трога (І ст. до н.е.): „Скіфське плем’я завжди вважалося найдавнішим, хоча між Скіфами і Єгиптянами довго тривала суперечка про давність походження...”

Процитуємо цього поважного римлянина і нагадаємо, що розквіт єгипетської цивілізації відноситься до ІІІ тис. до н.е. Отже, виходить, стародавні українці-скіфи є старшими від стародавніх єгиптян, а Крим ще з часів Боспорського царства був – українською територією.

І якщо додамо, що в усіх словниках латинської мови пишуть, що римляни називали своїх предків-троянців теукрами (Teucri) – на честь першого царя Трої Теукра, вимальовується, що український етнос має за своїми плечами щонайменше 5 тисяч років історії. Але це – окрема тема для розмови…

Валерій Бебик