Уряд вдруге представив Податковий кодекс, і він знову викликав шквал протестів. Те, що у перший варіант було внесено понад 6 тисяч поправок, говорить про те, що документ розроблявся без серйозного аналізу.
Президент, наприклад, нещодавно заявив, що через 10 років Україна повинна ввійти у 20-ку найбільш розвинених країн (зараз ми 39-ті). Отже, треба підняти ВВП до рівня Нідерландів, Бельгії чи Польщі. Тобто хоча б до $700 - $1000 млрд. із нинішніх $ 100 млрд.
Економіка повинна вирости у 7-10 разів, але з пропонованим кодексом це абсолютно неможливо. Зараз податкова система України за своєю якістю займає 181 місце із 183 країн, так що можливості для вдосконалення практично безмежні.
Наприклад, ключовою проблемою для України є тотальна корупція. Однак запропонований кодекс аж ніяк не сприяє її зменшенню. Досить подивитися на ПДВ, зокрема, його відшкодування, у тому числі й фіктивного при експорті.
У новому кодексі пропонується це робити автоматично, але механізм не вказано, так що це - фікція. Хабарі за відшкодування процвітатимуть. Можна вирішити всі ці проблеми негайно - скасуванням ПДВ. Відомо, що у 50-х роках він був запропонований у Європі для стримування надвиробництва, але в Україні така проблема не стоїть.
Більше того, якщо нам, відповідно до гасел Президента, необхідно розвиватися швидкими темпами, нам ПДВ протипоказаний, і його зниження по краплі на рік ситуацію не змінять.
Прекрасна альтернатива - простий і прозорий податок на покупки. США і Японія його давно використовують і ефективно нарощують ВВП. Це призведе до істотної детінізації української економіки, руйнування корупційних схем у податковій сфері, поліпшить інвестиційну привабливість країни. Внаслідок простоти скоротиться час і персонал для його обліку. Це дасть, за оцінками економістів, п'ятнацятикратну економію витрат на адміністрування усіх податків.
До того ж, така система справедлива: чим ти багатший, тим більше і дорожче купуєш, тим більша сума податку. Чим бідніший - тим менше купуєш і платиш менше податку. Не треба вводити ні податки на депозити, ні податки на нерухомість. Саме такий податок міг би дати Україні можливість за 10-15 років увійти до складу Великої двадцятки. Але уряд цього не хоче.
Пропонують знижувати податки на прибуток (їх все одно ніхто не платить), оголошувати податкові канікули, міркувати про скасування якихось дозволів, а у той же час вводити нові, ще більше шкідливі.
Українська економіка задихається без грошей. В останньому рейтингу глобальної конкурентоспроможності легкість взяття кредиту знаходиться на 130-му місці у світі, а нам пропонують ввести податок на депозити, а заодно - і податок на нерухомість. До того ж ставки, зокрема, на нерухомість явно несправедливі.
Непродумані нововведення у кодексі на кожному кроці. Наприклад, замість того, щоб припинити зловживання єдиним податком, кодекс запропонував зменшити з 500 до 300 тисяч обсяги, чим викликали масові протести дрібних підприємців.
Причому для шахрая, у якого поставлено на потік відкриття нових фірм, 300 або 500 тисяч великих труднощів не викличуть, а дрібному підприємцю доведеться йти у тінь. Навіть МВФ вказав на це.
Точно так само зі ставкою податку для СПД - замість 200 грн на місяць запропоновано платити 600 або навіть 1800. Тепер після парламентських слухань нижню межу опускають до 0, хоча всі прекрасно розуміють, ЩО вибере місцева влада між 0 і 1000.
Не можна не помітити і антидемократичну спрямованість, архаїзм Податкового кодексу. Експерти вже нарахували 150 згадувань слова арешт у тексті ...
... Податки не бувають високим чи низькими. Питання полягає у тому, ЩО отримують платники податків за ті гроші, які вони віддають державі.
Юрій Гребенчук
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
