Конституційна реформа сьогодні призвела до досить серйозних колізій у законодавстві. Багато вже сказано про те, наскільки не мали рації ті, хто здійснив повернення до Конституції 1996 року.
І у цій частині на думку відразу ж спадає приклад Киргизії, де намагалися втілити у життя такий сценарій. Адже коли Бакієв став Президентом, Киргизія була парламентсько-президентською республікою. Такого статусу вона добилася революцією, схожою на помаранчеву революцію в Україні. Ставши президентом, Бакієв вирішив повернути собі повноваження разом зі старою моделлю - президентсько-парламентською. Конституційний суд Киргизії ухвалив таке рішення, але не тут-то було... Після такої безпрецедентної події люди були змушені на другу революцію, а Бакієв - податися у біги. Як наслідок сьогодні весь склад Конституційного суду заарештований.
Те, що останнім часом відбувається в Україні, спочатку сприймалося як трагедія, а потім - як фарс. На жаль, сьогодні стався фарс з приводу повернення повноважень Президенту. Адже у Януковича були всі необхідні йому повноваження: абсолютно контрольована більшість у парламенті та абсолютно контрольований Кабінет Міністрів. І, за великим рахунком, йому нічого не заважало проводити необхідні реформи в країні.
Але непереборне бажання стати царем в Україні привело його до тих повноважень, яких не було в українського Президента до 2004 року. Бо Леонід Кучма не мав слухняної парламентської більшості, і саме досить опозіціоннно налаштована Верховна Рада створювала необхідний баланс влади, щоб Президент Кучма «не зарвався» остаточно.
Сьогодні ж та слухняна більшість у Верховній Раді відкриває шлях до серйозного посилення авторитаризму в Україні. І те, що зараз відбувається під час місцевих виборів, тобто глянець від Януковича і Азарова на словах і примусове затягування до лав Партії регіонів - на ділі, ще один доказ. Адже фактично на сьогоднішній день усім держслужбовцям, усім працівникам бюджетної сфери оголошено табу на балотування від будь-якої іншої політичної сили, крім Партії регіонів. Усіх директорів шкіл «гамузом» записують до лав Партії регіонів. Якщо вчитель або лікар хоче висувати свою кандидатуру від іншої партії, з ним відразу проводиться серйозна розмова: або посада і висунення від Партії регіонів, або пиши заяву про звільнення... Чи збирають приватних перевізників і кажуть: не буде портрета кандидата у салоні автомобіля - будуть проблеми з ліцензією і перевірками!
Губернатори ж областей та інші управлінці взяли на озброєння фразу «помаранчева чума». Шкода, вони одного не розуміють, що «помаранчева чума» - це не Ющенко і ті, хто був разом з ним, а це всі ті, хто голосував і стояв на майданах. Це вони всіх цих людей, більшу частину українського народу, обзивають «помаранчевою чумою»!
Виходячи з усього цього, говорити про якусь демократію сьогодні в Україні не доводиться: для зовнішнього користування є заяви Януковича і Азарова, а для внутрішнього - заяви глав обласних, міських і районних адміністрацій, що ламають хребет людям, які тільки й встигли що «ковтнути свіжого повітря».
Хочу сказати, що саме у таких діях і наближається справжня «чума». Дуже багато шарикових і швондерів розвелося у західних і центральних областях України!
Давайте, наприклад, згадаємо історію Голодомору, адже у ньому винен не тільки Сталін, який давав вказівки, а й павлики морозови, шарикови і швондери місцевого розливу, які реалізовували цей план, і за це їм дозволено було цілувати лівий черевик старшого начальника. У цьому зв'язку з жалем доводиться констатувати, що, напевно, сьогодні прийшов час шарикових і швондерів. Але їхній час буде недовгим.
А повноваження Президента? Не у них проблема. Проблема у тому, що тепер незрозуміло, коли ж будуть вибори до Верховної Ради і за якими правилами вони проходитимуть? Незрозуміло, що ж тепер робити з тими рішеннями, які були прийняті за останні майже шість років?
Що стосується ставлення Європи до подій в Україні, то європейці розуміють, що в Україні настає час авторитарного режиму. На жаль, Європа дуже любить сама себе, і керівники Європейського Союзу готові за російський газ віддати Україну під протекторат. Хоча я нещодавно повернувся з осінньої сесії Парламентської Асамблеї ОБСЄ… Так от, більшість її членів говорять: «У вас в Україні смердить». А на запитання, так що ж нам робити, вони відповідають: «Закрити ніс». Так, добре їм у Європі закривати ніс, а ми ж живемо в Україні, і тут ніс особливо і не закриєш. Але як би там не було, своє розуміння команди, яка ніби будує Україну, розуміння того, «who is who» в Україні, у європейців є.
Хочеться зазначити, що суть навіть не у Європі, а у нас самих, українців, наскільки готові ми стати шариковими і швондерами, які і будуть правити балом?! До нас має прийти розуміння того, що знущатися над нами будуть рівно настільки, наскільки ми їм дозволимо! На жаль, поки дозволяємо ...
Павло Жебрівський
