Конституційна реформа сьогодні призвела до досить серйозних колізій у законодавстві. Багато вже сказано про те, наскільки не мали рації ті, хто здійснив повернення до Конституції 1996 року.
І у цій частині на думку відразу ж спадає приклад Киргизії, де намагалися втілити у життя такий сценарій. Адже коли Бакієв став Президентом, Киргизія була парламентсько-президентською республікою. Такого статусу вона добилася революцією, схожою на помаранчеву революцію в Україні. Ставши президентом, Бакієв вирішив повернути собі повноваження разом зі старою моделлю - президентсько-парламентською. Конституційний суд Киргизії ухвалив таке рішення, але не тут-то було... Після такої безпрецедентної події люди були змушені на другу революцію, а Бакієв - податися у біги. Як наслідок сьогодні весь склад Конституційного суду заарештований.
Те, що останнім часом відбувається в Україні, спочатку сприймалося як трагедія, а потім - як фарс. На жаль, сьогодні стався фарс з приводу повернення повноважень Президенту. Адже у Януковича були всі необхідні йому повноваження: абсолютно контрольована більшість у парламенті та абсолютно контрольований Кабінет Міністрів. І, за великим рахунком, йому нічого не заважало проводити необхідні реформи в країні.
Але непереборне бажання стати царем в Україні привело його до тих повноважень, яких не було в українського Президента до 2004 року. Бо Леонід Кучма не мав слухняної парламентської більшості, і саме досить опозіціоннно налаштована Верховна Рада створювала необхідний баланс влади, щоб Президент Кучма «не зарвався» остаточно.
Сьогодні ж та слухняна більшість у Верховній Раді відкриває шлях до серйозного посилення авторитаризму в Україні. І те, що зараз відбувається під час місцевих виборів, тобто глянець від Януковича і Азарова на словах і примусове затягування до лав Партії регіонів - на ділі, ще один доказ. Адже фактично на сьогоднішній день усім держслужбовцям, усім працівникам бюджетної сфери оголошено табу на балотування від будь-якої іншої політичної сили, крім Партії регіонів. Усіх директорів шкіл «гамузом» записують до лав Партії регіонів. Якщо вчитель або лікар хоче висувати свою кандидатуру від іншої партії, з ним відразу проводиться серйозна розмова: або посада і висунення від Партії регіонів, або пиши заяву про звільнення... Чи збирають приватних перевізників і кажуть: не буде портрета кандидата у салоні автомобіля - будуть проблеми з ліцензією і перевірками!
Губернатори ж областей та інші управлінці взяли на озброєння фразу «помаранчева чума». Шкода, вони одного не розуміють, що «помаранчева чума» - це не Ющенко і ті, хто був разом з ним, а це всі ті, хто голосував і стояв на майданах. Це вони всіх цих людей, більшу частину українського народу, обзивають «помаранчевою чумою»!
Виходячи з усього цього, говорити про якусь демократію сьогодні в Україні не доводиться: для зовнішнього користування є заяви Януковича і Азарова, а для внутрішнього - заяви глав обласних, міських і районних адміністрацій, що ламають хребет людям, які тільки й встигли що «ковтнути свіжого повітря».
Хочу сказати, що саме у таких діях і наближається справжня «чума». Дуже багато шарикових і швондерів розвелося у західних і центральних областях України!
Давайте, наприклад, згадаємо історію Голодомору, адже у ньому винен не тільки Сталін, який давав вказівки, а й павлики морозови, шарикови і швондери місцевого розливу, які реалізовували цей план, і за це їм дозволено було цілувати лівий черевик старшого начальника. У цьому зв'язку з жалем доводиться констатувати, що, напевно, сьогодні прийшов час шарикових і швондерів. Але їхній час буде недовгим.
А повноваження Президента? Не у них проблема. Проблема у тому, що тепер незрозуміло, коли ж будуть вибори до Верховної Ради і за якими правилами вони проходитимуть? Незрозуміло, що ж тепер робити з тими рішеннями, які були прийняті за останні майже шість років?
Що стосується ставлення Європи до подій в Україні, то європейці розуміють, що в Україні настає час авторитарного режиму. На жаль, Європа дуже любить сама себе, і керівники Європейського Союзу готові за російський газ віддати Україну під протекторат. Хоча я нещодавно повернувся з осінньої сесії Парламентської Асамблеї ОБСЄ… Так от, більшість її членів говорять: «У вас в Україні смердить». А на запитання, так що ж нам робити, вони відповідають: «Закрити ніс». Так, добре їм у Європі закривати ніс, а ми ж живемо в Україні, і тут ніс особливо і не закриєш. Але як би там не було, своє розуміння команди, яка ніби будує Україну, розуміння того, «who is who» в Україні, у європейців є.
Хочеться зазначити, що суть навіть не у Європі, а у нас самих, українців, наскільки готові ми стати шариковими і швондерами, які і будуть правити балом?! До нас має прийти розуміння того, що знущатися над нами будуть рівно настільки, наскільки ми їм дозволимо! На жаль, поки дозволяємо ...
Павло Жебрівський
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
