Полiтика

ВР визначила, за які гріхи українців можуть забрати до в'язниці

Верховна Рада прийняла за основу проект Закону, яким передбачений ряд обмежень при обранні запобіжного заходу «узяття під варту». За відповідний проект змін до статті 155 Карно-процесуального кодексу України (щодо обгрунтованості взяття під варту) N7084 в першому читанні проголосували 339 народних депутатів.

Зокрема, пропонується використовувати узяття під варту як запобіжний захід у справах за фактом злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін більше 5 років у разі неможливості застосування м'якшого запобіжного заходу. Чинним законодавством передбачено використання такого запобіжного заходу в тому випадку, якщо мова йде про злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на термін більше 3 років, передає «ЛІГА».

Також пропонується визначити перелік обставин, коли узяття під варту як міра покарання може бути використано в справах за фактом злочину, за який передбачені покарання у вигляді позбавлення волі не більше 5 років. Це стосується тих випадків, коли: 1) Особа підозрюється в скоєнні двох і більше умисних злочинів, або має судимість за скоєння умисного злочину, чи підозрюється в скоєнні нового умисного злочину; 2) Є докази того, що підозрюваний, звинувачений або підсудний готується скоїти новий злочин; 3) Підозрюваний, звинувачений або підсудний не має постійного місця мешкання на території України, або ухиляється від слідства чи суду, або не виконує своїх зобов'язань у зв'язку із застосуванням до нього іншого запобіжного заходу; 4) Той, хто вносить заставу, до виникнення підстав для сплати застави в дохід держави відмовився від узятих на себе зобов'язань щодо підозрюваного, звинуваченого або підсудного, відносно якого запобіжним заходом вибрана застава; 5) Після обрання у вигляді запобіжного заходу особистої поруки, поруки громадської організації або трудового колективу, поручитель не забезпечив належну поведінку взятого на поруки або відмовився від узятих на себе зобов'язань; 6) Достовірно встановлені факт впливу підозрюваного, звинуваченого або підсудного на учасників процесу.