Русифікації - стоп

Законопроект «Про мову» під авторством Єфремова, Симоненка і Гриневецького викликав в українському суспільстві хвилю обурення і гострих дискусій. І це не дивно: адже команда Януковича вирішила завдати удару по одній з фундаментальних цінностей Української держави — по українській мові.

В численних публікаціях, заявах, зверненнях проведений детальний аналіз ризиків для України у разі прийняття цього законопроекту.

Коротко нагадаю ключові з них.

По-перше, даний законопроект гостро суперечить Конституції України (причому як в редакції 1996р., так і в редакції 2004р.). Ст.10 Конституції чітко визначає, що в Україні є лише одна державна мова — українська.

По-друге, законопроект суперечить Хартії регіональних мов, у якій в 1 пункті чітко зазначено, що розвиток регіональних мов не може шкодити розвитку офіційної мови.

По-третє, ухвалення даного закону призведе до поступового витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя.

По-четверте, прийняття законопроекту призведе до повного хаосу в державному управлінні у сферах виконавчої, законодавчої, а особливо судової гілок влади.

По-п'яте, прийняття закону призведе до величезного навантаження на бюджет держави (безліч перекладачів), а особливо - на і так невеликі місцеві бюджети.

Але, на моє переконання, все ж найбільш небезпечний наслідок прийняття закону — це розкол українського суспільства, а як наслідок — розкол держави.

Від першого дня приходу команди Януковича до влади мене не перестає переслідувати відчуття, що ця команда діє за добре продуманим сценарієм, мета якого — розколоти, протиставити українців один одному. І, без сумніву, цей сценарій зовнішній, написаний не в Україні. Адже посягання на українську мову призведе перш за все до мобілізації україномовних громадян. Даний крок буде ведмежою послугою і для російськомовних українців. Протиставлення за мовною ознакою призведе до напруги між українцями з різних регіонів. Може, це і є справжньою метою і завданням “законотворців” Єфремова і Симоненка. Чи не є елементом цього ж сценарію політика Табачника, який поділяє українців на “справжніх” і галичан? Чи не є закономірною поява сумновідомого Бузини на ключових політичних програмах країни? З його істеричним твердженням, що громадяни України зовсім різні і за історією, і за релігією, і за світосприйняттям. А приїзди патріарха Кіріла з його ідеєю створення «Русскава міра» - хіба не з цього ж сценарію?

Нас хочуть розколоти — за мовною, за релігійною, за цивілізаційною ознаками. І ціль очевидна. У Кремлі усвідомлюють давню імперську істину: без України не буде відродження російської імперії. І разом з тим розуміють, що всю Україну вони не зможуть проковтнути. Адже за останні двадцять років ідея державності стала цінністю для переважної більшості українців. Тому «їм» потрібен розкол. Але не за сценарієм Андруховича. Ні — за своїм сценарієм — який має на меті вирвати з тіла держави кілька західноукраїнських областей, щоб все, що залишиться, взяти під повний контроль.

Як їх зупинити?

По-перше, пояснювати українцям, незалежно від того, в якому регіоні вони проживають, що ця політика спрямована проти нас усіх, і нагадувати про наслідки цієї політики з недавньої історії.

Але найголовніше — мобілізуватись для того, щоб чинити супротив цій політиці на кожному кроці. Сьогодні нам життєво необхідно не допустити прийняття «Закону про мови» Єфремова і Симоненка.

Цей закон мають прийняти конкретні люди, конкретні депутати. Отже, треба починати з них.

Нагадаю, що фракції Партії регіонів, Комуністів і Блоку Литвина не мають у Верховній Раді більшості. Отже, суспільство має змусити усіх інших депутатів публічно зобов'язатись не голосувати за даний законопроект. Партія «Наша Україна» вже дала приклад першої перемоги. Ми стали ініціаторами збору підписів під публічним зобов'язанням депутатів не голосувати за цей закон. Апелюючи до Конституції та до передвиборчої програми блоку. В результаті усі члени фракції «Наша Україна» публічно зобов'язались не голосувати за закон «Про мови». Відмовився підписатися лише один депутат — Бут. Але ми все зробимо, щоб і він не голосував за цей законопроект.

Якщо таку ж роботу проведе фракція БЮТ у коаліції просто не буде достатньої кількості голосів. Я переконаний, що Юлія Тимошенко розуміє, які виклики стоять сьогодні перед Україною і зможе з притаманною їй енергією змусити кожного з депутатів, яких вона провела в Український Парламент, дати таке ж публічне зобов'язання. Це буде найкращим прикладом спільної боротьби. Слова — роз'єднують. Справи — об'єднують.

Окрім того, необхідно впливати на Блок Литвина – на сьогодні їхня позиція це не є визначеною. А також на кожного окремо з депутатів Партії Регіонів. Сьогодні багато хто з них балотується в органи місцевого самоврядування. Нехай на кожній зустрічі з виборцями вони почують категоричну вимогу — публічно пообіцяти, що не віддадуть свій голос за закон «Про мови».

Під гаслом «Є мова – є майбутнє. Русифікації – стоп!» «Наша Україна» уже провела пікетування Верховної Ради України та обласних адміністрацій у різних куточках країни. До протестних акцій вдалися й представники цілої низки громадських організацій. Лави фронту боротьби за українську мову та національну ідентичність зростають щодня.

Діяти повинен кожен. Це наша спільна справа і спільна відповідальність. Надто велика загроза, щоб ховатись за байдужістю і розчаруванням. Ми повинні зупинити їх сьогодні, щоб не втратити майбутнього і не дозволити перетворити Україну на поле для реалізації чужих сценаріїв.

Андрій Парубій