Суспiльство

Українські моряки перемогли піратів голіруч

Стали відомі подробиці чудового позбавлення з піратського полону судна «Лугела», український екіпаж якого сховався в машинному відділенні, ледве углядівши наближення сомалійців. Як припустив 36-річний капітан суховантажу Олексій Ловський, пірати втекли, злякавшись пожежі, яку самі і влаштували.
 
 
Сомалійці атакували «Лугелу» (екіпаж 12 чоловік, всі українці) у ніч на 25 вересня. Уночі 26 вересня корсари несподівано самі вирішили покинути судно, що стало мало не прецедентом. «О 6 ранку ми побачили човен, що наближається, з п'ятьма людьми в чорних водолазних костюмах, - розповідає Ловський. - По нас відкрили вогонь з автоматичної зброї. Ми тут же передали антипіратську тривогу, спустилися в машинне відділення і задраїли люк. Там була провізія (консерви, чай, кава) і вода. Узяли з собою також гроші, ноутбуки. Пірати смикали ручку, щось кричали. Ще з нами зв'язалося якесь судно, ми пояснили ситуацію... Далі тиша».

Ловський говорить, що екіпаж діяв узгоджено, по інструкціях. За словами 47-річного старпома Олександра Коваленка, в МО моряки зупинили судно на випадок, якщо до них прийдуть на допомогу: «Дрейфували, - говорить. - Провізії і води на тиждень вистачало. Але сиділи як на голках. Прислухалися. І раптом до вечора все стихло. Спочатку ми через люстерка у вентиляційні щілини дивилися, але нікого не було видно. Наступного вечора ми вирішили йти на розвідку...». Пішли 2-й помічник Борис Кацаров і матрос Руслан Вороновський: «Нічим не озброювалися, - розповідає старпом. - Голіруч, так би мовити... Було страшно всім. У результаті виявилося, що піратів на борту немає. Поки ми сиділи в МО, на містку була пожежа - все чорне, апаратура спалена і розламана. Мабуть, вони розбили вікно запальною гранатою». «Напевно, злякалися пожежі і втекли», - додав капітан, пише газета «Сьогодні».

Тільки після звільнення моряки повідомили родичам, що з ними трапилося. «Але мене це не сильно здивувало, - говорить дружина капітана Наталія. - Я всі вихідні не могла заснути - тривожно було на душі. А коли в понеділок вранці подзвонив чоловік, заплакала від щастя. Але вдома він буде не скоро - через півроку. Зустріну вечерею при свічках, удома». Зараз балкер продовжує рухатися з вантажем арматури на Маврикій.