Свині

За все треба платити! Якщо обожнюєш сало, якщо готовий зробити сало з прожилком мало не своєю національною ідеєю, доводиться жити серед свиней.

Убивство Гії Гонгадзе показало не лише жорстокість і дикість нашого світу. З убивчою силою воно показало його свинство.

Гію вбивали не «орли» Кравченка, не «вовки» і «тигри», його вбивали свині! Сама, вибачаюся, стилістика вбивства просочена не просто жорстокістю, а огидним жлобством на межі саме свинства.

Екс-президент просторікує про якісь зарубіжні спецслужби, багатоходові змови. Але коли в черговий раз читаєш вже в заключенні прокуратури опис вбивства, здригаєшся не тільки від жорстокості вбивць, але і від огиди до їх звірячого жлобства.

Політичні вбивства, вбивства за професію є скрізь і були завжди - і в Америці, і в Європі. Є купа романів і реальних історій з цього приводу. Є навіть якась вже інфернальна «естетика» цього страшного процесу. Вона включає складний механізм стеження – надшвидкісну техніку, направлені мікрофони, лазерні приціли, тепловізори наведення… Вона включає особливу породу хижаків, які йдуть по сліду жертви, – супертреновані кілери, з комп'ютерними мізками, зі страшним снайперським примруженням і з залізними м'язами супербійців і майстрів усіх єдиноборств.

У нашому доморослому виконанні це було якесь хряче бидло, хоча і з офіцерськими і генеральськими погонами. Відповідно, місце вбивства – мало не задник скотного двору тестя або кума; одне із знарядь вбивств – лопата, взята з хліва; головний інструмент вбивства – пояс жертви, оскільки свій, генеральський, куплений за 50 гривень, використовувати шкода і непрактично.

І вбивали вони по-свинськи: не страшними ударами спецназу, а буквально повзаючи і ялозячи по жертві, удушуючи її своїми нетренованими розгодованими тушами, пердячи, як скотина, від напруження і ригаючи від перенапруження.

Я впевнений, що і замовник був у них не один, оскільки свині – стадні тварини.

І якщо злочин буде все ж таки розкритий до найостаннішого замовника, – можливо, ми здригнемося не від політичної витонченості, а саме від звірячої нехитрості його мотивів.

І я думаю, що сьогодні немає для журналістів важливішого завдання, ніж не дати закрити цей злочин на явно усіченому рівні замовлення. Від цього залежатиме, в якій країні ми житимемо. І з ким житимемо.

З вовками жити – не обов'язково по-вовчому вити. А ось зі свиньми жити – хрюкати в унісон обов'язково.

Дмитро Видрін