Нещодавно згадався старий радянський анекдот. Група ударників компраці, яку нагородили путівками до Франції, прогулюється на чолі з парторгом по Пляс Пігаль. Бачать напис: «Стриптиз». Просять у парторга дозволу зайти подивитися. Парторг каже: «Давайте я спочатку сам, а потім вам розповім». Виходить через годинку і, відвертаючи спітнілу фізіономію, говорить: «Знаєте, хлопці, там дивитись нічого. Якась баба залазить на стіл, роздягається… Коротше, видовище огидне і страшне…» Потім ударники повертаються додому, і один із них, Петя, якось після пляшечки «білої» каже своїй дружині-прибиральниці: «А, нумо, виконай мені стриптиз - лізь на стіл і роздягайся!» Теж підхмелена дебела дружина не перечачи лізе на стіл і знімає свої численні причандали. Петро дивиться уважно, спльовує, а потім говорить: «Але ж правий був парторг - справді огидне і страшне видовище!»
Пригадав чомусь цей анекдот, коли наша брава опозиція, яка претендує то на роль громадської прибиральниці з винесення із української хати не тільки власних фінансових активів, але і чужого сміття, то на роль громадської «куховарки», яка готова однією хлібиною нагодувати весь народ, раптом почала роздягатися.
Коли один із головних опозиційних олігархів на букву «Г» раптом почав зривати з себе і особливо зі свого колись напівбожественного керівництва одяг, звинувачуючи їх у внутрішньому «крисятництві», крадіжках, махінаціях з грошима, місцями, бюлетенями, думаю, здригнувся не тільки один я. Видовище справді страшнувате.
Коли інші опозиціонери раптом почали оголяти свої плани, мрії і мотиви, стало ще страшніше. А де ж білий одяг зі світлих помислів? Де елегантне вбрання із відточених стратегій, блискучих ідей і модних концепцій? На виду – тільки гола і вже в'яла плоть пихатості, яка перебродила; ніздрювата і пориста шагренева шкіра впливу, який в'яне; целюлітні драглеобразні тілеса взаємних підозр, ненависті та антипатій, які постійно колишуться.
О, де ж опозиційна діва моєї мрії: свіжа за своїми помислами; гнучка у стані свого політичного планування; струнка, як романтична помічниця народного депутата першого скликання; висока, як мрії сільського поета? Невже справді тут все пропало?
Не вірю! Тому що кризу опозиції, у принципі, легше подолати, ніж кризу влади. У другому випадку, як правило, потрібно міняти весь режим. А у першому випадку - тільки лідерів. Оскільки «куховарки» не повинні не тільки правити державою, але й очолювати опозицію. А головне - вони не повинні роздягатися!
Дмитро Видрін
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
