Серед основних принципів зовнішньої політики України, які задекларовані у законі, прийнятому вже при Президентові Вікторі Януковичі, значиться, що наша країна націлена на позаблоковість і євроінтеграцію. На практиці ж нас усе більше хилить до Росії. Про те, що відбувається в зовнішній політиці України, в інтерв'ю ForUm'у розповів відомий український експерт-міжнародник Олександр Палій.
- Олександре, як Ви оцінюєте зовнішньополітичний вектор України?
- Він хаотичний, знаходиться під впливом меркантильних інтересів купки осіб, що представляють владу.
Не можна сказати, що в нинішньому зовнішньополітичному векторі ідеологія повністю відсутня. Вона є, але значна її частина полягає навіть не в проросійськості, а в просовковості. Чітко видно вірність радянським стереотипам. Але це не головне.
Головне – дуже серйозна меркантильність: на чолі стоїть питання отримання максимальної вигоди.
- Хіба це погано?
- Взагалі-то, економізація зовнішньої політики – це зовсім не погано. Навпаки. Але! Це в тому випадку, якщо вона виходить з національних інтересів. А ось, коли інтерес приватний або корпоративний, то це вже в міжнародній практиці називається зовсім інакше.
- І як же?
- Зневагою національними інтересами. Держави розглядають це як правопорушення і серйозно карають.
Самі подивіться, що відбувається в Україні. Наприклад, що у нас з газом?.. Сьогодні уряд заявляє, що формулу ціни на російський газ потрібно переглянути. Це ніби правильно. Але ми знаємо, що просто так контракти переглянуті не будуть. За це віддадуть контроль над газотранспортною системою України.
Крім того, зверніть увагу, в який момент це робиться: світові ціни на газ падають (особливо на спотовому ринку), або, принаймні, «заморожені». А у нас уряд робить все так, ніби його більше непокоїть держбюджет РФ, ніж України.
Уся ця історія може закінчитися тим, що нас змусять підписати довгострокові контракти з «Газпромом» і продовжити «татаро-монгольське ярмо». І тоді, коли у всьому світі (у тому числі і в Європі) переходять до короткострокових договорів, оскільки падають ціни на зріджений газ і виникають нові умови отримання палива, зокрема, і сланцевого газу.
Як я вже сказав, ціна падає. Відбувається також її відділення від ціни на нафту. Це все досить складно. Не вдаватимуся до подробиць. Але розумні держави вже побудували собі заводи на узбережжі для отримання регазифікації зрідженого газу. Він у них коштує близько 150 доларів.
А нам РФ продає природний газ по 250 доларів за куб і каже, що надала велику знижку. А зараз порахуйте, які об'єми закупівель газу в РФ, спробуйте підрахувати ті колосальні збитки, які зазнає наша країна, тому що ні уряд Тимошенко, ні Кабмін Януковича-Азарова не будували заводи для отримання зрідженого газу. Хоча і місце, і можливості, і ресурси можна знайти.
Але, чому тут дивуватися. Владі потрібно було сидіти на корупційному розподілі цінних потоків російського газу, отримувати хорошу маржу.
- Значить, про енергетичну безпеку і запитувати не варто?
- Та ніхто не думає ні про яку енергетичну безпеку. Ми її як не бачили, так і не бачимо. Я ж вам кажу, що нас можуть втягнути у втрату власної ГТС, яка залишається дуже цікавою навіть після введення Росією в експлуатацію Південного потоку, оскільки транспортувати газ по ньому все одно вдвічі дорожче, ніж через територію України.
Газ з Південного потоку буде дуже дорогим. Цей трубопровід не буде конкурентоспроможним. РФ нас просто лякає ним. Зрозуміло, що ніхто насправді його не боїться, але влада замість того, щоб диверсифікувати джерела енергопостачання, чомусь вдає, що страшно.
Зверніть увагу ще на одне. Головна кримінальна справа країни – передача газу з власності «РосУкрЕнерго» в державну. Нагадаю, що газ свого часу відібрали у приватної компанії (можливо, це і неправильно). І тепер у цій справі ми бачимо основну масу «посадок», хоча зростання злочинності, за даними Держкомстату, складає 28,2%.
На цьому прикладі чітко видно абсолютно збочені уявлення про пріоритети країни, про національні ж інтереси практично ніхто не думає.
- А в цілому про безпеку України що скажете?
- Та що тут говорити?! У нас абсолютно безвідповідальна політика безпеки.
Спочатку Президент заявляє, що потрібно зміцнювати армію, і що він дасть багато грошей на Збройні сили України. А потім з і так супер-урізаного армійського бюджету знімається ще два мільярди гривень! Таким чином, у ЗСУ залишається трохи більше 6 млрд. грн. Цього бюджету вистачить тільки на те, щоб в супі у військових плавали овочі. До армії й обороноздатності країни такий кошторис не має найменшого відношення.
Ще одне. ЗСУ в черговий раз збираються скорочувати (ще на 15-20% до 2015 року). Це відбувається у той час, коли військові бюджети всіх сусідніх країн, за виключенням лише Молдови, більші від нашого. Така ситуація виглядає повним абсурдом.
Пояснення цьому лише одне: влада сидить на валізах, для них наша країна - не Батьківщина, а доїльний механізм. Тому їм абсолютно не потрібно думати про захист 46 мільйонів людей.
Саме звідси «ростуть ноги» повітряних кульок, протестів проти НАТО у минулому. І це тоді, коли для 100% експертів в Україні зрозуміло: надійно, довгостроково, конструктивно, порівняно дешево гарантувати нашу безпеку можна виключно в НАТО.
Дуже прикро, але саме такі у нас сьогодні геополітичні умови. Вони зрозумілі для всіх, хто може включити мізки хоч би на п'ять хвилин. Але політики вважають за краще грати на іноземних інтересах.
- Президент Віктор Янукович і його команда постійно говорять про пріоритет єврокурсу для України...
- Так, влада поки не готова відмовитися від декларування європейського курсу. Причина – розуміння того, що і в Одесі, і в Миколаєві, і в Луганську, і в Донецьку люди хочуть європейського рівня життя.
Більш того, Європа - близький і зрозумілий для нас регіон. Він єдино можливий у нинішніх геополітичних умовах. Українці це розуміють, і в більшості своїй підтримують інтеграцію України в ЄС.
Але! Тут ПР швидше діє з позиції «а поговорити!», ніж робить кроки щодо реальної інтеграції.
Запитаєте, чому? Приведу дуже простий приклад. Недавно до влади в Британії прийшов новий уряд. Там порахували, скільки грошей є у міністрів. Виявилося, що у них найбагатший міністр має 9,2 млн. фунтів стерлінгів.
Для наших нинішніх міністрів (а у нас Кабмін найбільший у Європі) доходи найбагатших британських міністрів – сущі копійки на насіння. Самі посудіть, вони на рядовий приватний захід з акторами й артистами витрачають мільйон євро? Наші можновладці для себе Європу вже побудували. А для людей вони її будують «язиком».
Думаю, з таким рівнем політичної еліти країні буде дуже і дуже важко. Наше суспільство швидше рано, ніж пізно, прийде до ідеї все міняти, притому кардинальніше, ніж у 1991-му і 2004-му роках.
- А безвізовий режим з ЄС? Багато хто сподівається, що до 2012 року він все ж таки буде. Дарма?
- Ні. Це досить реально.
В Європі усвідомлюють, що основна маса тих, хто хотів, уже виїхав з України. Також там знають, що українці, як правило, не беруть участь у терористичних акціях, у кримінальній активності. Наші люди там просто працюють і не є конфліктними для суспільств і держав. Мігранти з України вже побудували сотні міст у Європі.
Там з'являється розуміння, що люди з України – це значно краще, ніж мігранти з країн, де дуже популярною особою є, наприклад, Усама бен Ладен.
- Як Ви оцінюєте географію зарубіжних візитів Президента?
- Вона досить звичайна.
Але така частота контактів з РФ насторожує. Вона свідчить про те, що Україну намагаються терміново знову «нагнути», щось упихнути. За нормальних умов такої частоти не буває. Там явно щось не так. Що стосується географії, зацікавленості Китаєм, Європою, Росією, то це нормально.
- Під час державного візиту Президента до Німеччини Ангела Меркель передала Януковичу полотно «Поцілунок Іуди». Не бачите символізму, особливо якщо врахувати те, як свого часу Німеччина ставилася до інтеграційних планів України?
- У нашій Адміністрації Президента вважають за краще називати цю картину «Узяття Христа під варту». Думаю, це достатньо символічна спроба поміняти акценти.
Знаєте, символів багато. Справді, Німеччина не хотіла брати на себе геополітичну відповідальність за безпеку України, хоча свого часу ця держава отримала великий позитив від членства в НАТО.
Фактично, завдяки йому Німеччина добилася об'єднання, забезпечила собі серйозне місце в Європі. Але вона виявилася не готовою надати бонус Україні, хоча сама ним скористалася. Цей егоїзм зрозумілий.
У той же час, повинен сказати, що Німеччина зацікавлена в збереженні незалежності України. Європі потрібно, щоб у нашому регіоні не було конфліктів. Тут інтереси ЄС і України багато в чому співпадають. Хоча, на жаль, ми для них не є пріоритетом №1. Добре б потрапити в першу двадцятку. А в десятку – ідеально.
Але Янукович любитель символів. Одні вважають його віруючим, інші марновірним. Він зміг би побачити цікавий зріз у трагічних подіях в Запоріжжі. Коли в місті, де недавно встановлений пам'ятник Сталіну, в день від'їзду московського патріарха підривають прихожан, громадян України. Це відбулося в дуже важливому для національної ідентичності місці щиро посконної України – Хортиці. У цій історії, як в краплі, Янукович міг би побачити зріз як внутрішньої, так і зовнішньої політики, загальної ситуації в Україні.
- Останнє запитання. Багато хто обговорює можливість створення Євразійського союзу. Ви що думаєте про це?
- Чесно кажучи, я критично ставлюся до слова «Євразійський». Євразія – це швидше міф. Насправді є Європа і Азія.
Україна вже була в такого роду союзах і зазнала таких колосальних втрат, що мало не пропала як країна, як нація, як народ. Інстинкт національного самозбереження повинен спрацювати як запобіжник.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
