Генсек ГУАМ: «Слабою ланкою» Україну ніхто не вважає

Після розвалу Союзу колишні братські республіки, які ошаленіли від раптової свободи, зовсім як підлітки, чиї строгі батьки поїхали на дачу, практично тут же почали збиватися «у компанії». Когось влаштував СНД, хтось вважав за ліпше утриматися і зберегти нейтралітет, ну, а хтось вибрав компактний регіональний варіант ГУАМ.

Про справи організації, досягнення і плани в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у розповів Генеральний секретар об'єднання Валерій Чечелашвілі.

- Валерію Карловичу, сьогодні про ГУАМ практично ніхто не говорить. Коли б не нещодавня зустріч Гімпу і Саакашвілі, про Вашу організацію, напевно, ще не скоро б пригадали. Однак, я бачу, Ви – на місці, на столі папери, значить, робота йде. Розкажіть про це.

- Ви маєте рацію. Остання зустріч ради глав держав відбулася 1 липня 2008 року у Батумі, і потім так склалися обставини, що президенти більше не збиралися. Та однак у нас, як і у будь-якої іншої міжнародної організації, є своя струнка пірамідальна система співпраці, основою якої є робочі групи. Всього їх вісім, вони розбиті за галузями і регулярно збираються – приблизно двічі на рік. Основне завдання цих робочих груп – генерація, розробка і виконання різних програм і проектів співробітництва як у форматі ГУАМ, так і у форматі ГУАМ+.

Крім того, робочі групи розробляють правові акти і документи, які у подальшому допрацьовуються радою національних координаторів на рівні заступників міністрів закордонних справ. Після чого подаються на підпис міністрам і на подальшу ратифікацію з тим, щоб у Чорноморсько-Каспійському регіоні, де працює організація, сформувати нормальні цивілізовані партнерські умови для співпраці, засновані на європейських принципах, стандартах, критеріях і практиці.

- З групами зрозуміло. А як часто збираються координатори і міністри?

- У середньому раз на два-три місяці збираються національні координатори і три-чотири рази на рік – міністри закордонних справ. Ось, до речі, чергова зустріч Ради національних координаторів запланована 9-10 вересня у Києві. На ній буде сформований порядок денний Ради міністрів закордонних справ, яка, слідуючи практиці, що вже склалася, відбудеться у рамках Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку орієнтовно 23-34 вересня цього року. Точна дата залежить від графіків міністрів закордонних справ, і її ще належить узгодити.

- Основні пункти порядку денного вже відомі?

- Так, це імплементація пріоритетів головування України і, швидше за все, ухвалення відповідного Плану дій до кінця року з основним завданням активізувати реалізацію проектів і програм співпраці, а також підготовка до майбутнього головування, яке повинне перейти до Молдови.

- Повернімося до нещодавньої зустрічі Саакашвілі та Гімпу. Чому президент Грузії назвав Україну «слабкою ланкою»?

- Особи, від яких Ви чули такі оцінки, або недобросовісні, або погано інформовані. Ніхто Україну слабкою ланкою не вважає. Вона є головою в організації і задає тон усій співпраці.

Такого типу заяви дипломатові дуже складно коментувати, оскільки вони не мають під собою абсолютно ніяких підстав. Взагалі словосполучення «слабка ланка» у будь-якому контексті неприйнятна до України, маючи на увазі місце, яке вона займає у системі міжнародних відносин і регіональної співпраці, не кажучи вже про її геополітичний потенціал.

А людям, які поширюють подібні інсинуації, я б порекомендував пригадати карту, подивитися, де знаходяться Молдова і Грузія, а потім подумати: якщо ці дві держави збираються усунути із регіональної співпраці Україну, як вони потім між собою взаємодіятимуть? Вже не говоритиму про те, що Україна є провідним торговим партнером як Грузії, так і Молдови.

В.о. президента Молдови приїхав до Грузії з дуже конкретною метою. Ви знаєте, що у Молдові була страшна повінь, і президент Грузії запросив дітей із потерпілих регіонів Молдови відпочити у грузинському молодіжному таборі. Треба було бачити обличчя цих дітей, їхні усмішки! Вони справді дуже добре відпочили, познайомилися зі своїми однолітками, прекрасно розважилися. До речі, у цьому ж таборі відпочивали і діти із Білорусі. Можливо, тому пішли якісь коментарі і чутки.

- А можливо, через те, що Саакашвілі запросив у гості Лукашенка?

- Нічого дивного у тому, що один президент запрошує іншого відвідати країну, нема. До Грузії регулярно приїжджають президенти й інші офіційні особи. Тільки наступного тижня там будуть міністри закордонних справ Естонії та Фінляндії, генеральний секретар ОБСЄ.

У Грузії з Білоруссю активно розвиваються торгові відносини. Там все активніше продаються грузинський чай, мінеральні води і грузинське вино. Ці товари, до речі, через ембарго не надходять на російський ринок, господарських обмежень Грузія не запроваджувала. Вона активно купує у Білорусі порівняно недорогу і дуже хорошої якості сільськогосподарську техніку, інші товари. Отже, тут нічого дивовижного немає.

Пан Гімпу приїжджав до Грузії подякувати президента Саакашвілі за те, що він зробив для Молдови. Природно, між президентами відбулися переговори, хоча це і був неофіційний візит, без порядку денного і запланованого підписання документів.

Звичайно, президенти говорили і про те, як вони розвиватимуть двосторонні відносини надалі, і про те, як взаємодіятимуть в організаціях, членами яких є їхні держави. І це не тільки співпраця у рамках ГУАМ.

Під час тієї зустрічі, до речі, обидва президенти підкреслили, що, відповідно до пріоритетів українського головування, необхідно всебічно активізувати реалізацію конкретних програм співпраці ГУАМ для того, щоб матеріалізувати напрацьований потенціал співробітництва у конкретні справи. І у зв'язку з цим, насамперед вони говорили про подальший розвиток Зони вільної торгівлі ГУАМ, боротьбу з організованою злочинністю і транспортний транзитний коридор ГУАМ, який все активніше починає працювати. І Україна, до речі, від цього вже отримує абсолютно конкретні дивіденди.

- Про це можна докладніше?

- За рахунок роботи транзитного коридору ГУАМ Україна за перше півріччя 2010 року задовольнила свої потреби у сирій нафті на 25%, а це, погодьтеся, серйозний чинник. З 2 млрд.долларов, які Україна витратила за шість місяців на покупку сирої нафти, на 500 млн. вона імпортувала сиру нафту із Азербайджану. І це стало можливим саме тому, що азербайждансько-українсько-грузинський коридор працює безперебійно.

До речі, це абсолютно не означає, що Азербайджан за допомогою своїх поставок на український ринок хоче когось звідкись вичавити, хоча не виключаю, що скоро ми почуємо коментарі і з цього приводу. Інша справа, що у українського споживача з'являється сильніша переговорна позиція з постачальниками сировинних матеріалів із третіх країн, оскільки з'являється реальна диверсифікація і альтернатива.

Ось ГУАМ якраз і призначений для того, щоб таким чином посилювати позиції всіх наших чотирьох держав. Адже подивіться, у результаті цього проекту Україна покриває свої 25% потреб у нафті, Азербайджан отримує альтернативний ринок експорту нафтопродуктів, а Грузія виграє від транзиту.

- Але ГУАМ це не тільки транспортний транзитний коридор. Наскільки я знаю, це ще і туризм. Як у Вас з цим?

- Дуже добре, що Ви про це запитали, я вдячний Вам за це запитання. Так, ми дуже серйозно займаємося розвитком спільного туристичного продукту ГУАМ. Суть його у наступному: ми розробляємо спільний туристичний продукт з метою запропонувати його нашим зовнішнім партнерам. У даному разі йдеться про співпрацю з Японією.

- Чому саме Японія?

- Тому, що, по-перше, приблизно 20 млн. японських туристів щорічно виїжджають за кордон. По-друге, покривши відстань у 15000 км., природно, турист більше зацікавлений подивитися кілька країн, ніж одну. По-третє, японський турист їздить тільки в ті країни, де є певний стандарт обслуговування і безпеки. Відповідно, якщо ми залучимо японських туристів у наші країни, за ними вирушать туристи й інших держав. По-четверте, відпрацювавши цей механізм на ринку Японії, ми зможемо запропонувати його на інших віддалених ринках, таких, як США, Канада, Латинська Америка тощо.

І найголовніше, з чого мені, напевно, слід було б почати: наші країни є унікальним симбіозом. З одного боку, це дуже дружні, партнерські держави, з іншого – дуже різні, кожна зі своєю історією, традиціями. За одну поїздку можна побачити практично все – від моря до гір, від усього різноманіття сучасної культури до пам'ятників 5-12 століть.

Ми працюємо з нашими японськими колегами достатньо серйозно. У нас сформувався пул із чотирьох компаній, які не просто складають спільну пропозицію із різних національних компонентів, а розвивають єдиний інтегрований продукт. Ми вже провели у всі ці чотири країни інформаційні тури, на яких працювали і японські фахівці, які надали нам після закінчення свої конкретні зауваження і рекомендації стосовно того, на що очікує і на що розраховує японський турист, коли сюди приїде.

У нас у Баку нещодавно відбулася зустріч міністрів, які відповідають за розвиток туризму, оскільки Азербайджан є країною-координатором в області туризму. На зустрічі була прийнята Декларація і Програма дій щодо розвитку спільного туристичного продукту у відносинах з Японією. Японці, у свою чергу, для наших туристичних адміністрацій і агентств, які зайняті у цьому бізнесі, вже провели один семінар в Японії для того, щоб познайомити з вимогами свого туристичного ринку. У листопаді у Токіо пройде спеціальний тренінговий семінар, на який будуть запрошені по два представники туристичних адміністрацій і по два представники туристичних компаній із кожної країни.

- Як Ви розцінюєте перспективи?

- Я думаю, у нас серйозні перспективи у цьому сенсі. Наприклад, якщо брати результат за минулий рік, то в усіх наших чотирьох країнах було не більше 10000 японських туристів, а в одній тільки Чехії – понад 60000. При всій повазі до Чехії і Праги, яку я дуже люблю, я думаю, нашим країнам теж є що показати, і цифра у 100-150 тис. японських туристів упродовж наступних пару років цілком реальна.

І ще треба мати на увазі, що туризм – це унікальна агрегуюча сфера, яка генерує бізнес-активність у багатьох суміжних областях. Це готельний бізнес, сфера послуг, транспорт, сільське господарство, інфраструктура. Це дуже серйозні кошти, робочі місця, податки.

І найголовніше. Мені б дуже хотілося розбудити у японському суспільстві інтерес до цього регіону, спровокувавши, таким чином, активізацію інвестиційної діяльності японських компаній у перспективі, яка у принципі вже розгортається. Хорошим позиціонуванням нашого регіону в японському суспільстві, я думаю, ми цьому тільки сприятимемо.

- Тобто у плані туризму Ви поки що працюєте тільки з Японією?

- Так, поки що тільки з Японією.

- Чому?

- Річ у тім, що у нас формат партнерських відносин, який склався, з чотирма державами. Це Японія, США, Польща і Чехія. З кожною із цих країн у нас є своя програма співробітництва. Коли ми почали думати про співпрацю з Японією, якось сама собою народилася ідея співробітництва саме у туристичній сфері.

Я думаю, для нас це серйозний виклик. Ви розумієте, що у нас в країнах залишається багато проблем, зокрема, наприклад, перехід кордону. Ми не можемо собі дозволити, щоб японський турист при перетині молдовсько-украинського чи азербайджансько-грузинського кордону почувався некомфортно.

Я налаштовую усіх учасників цього проекту на те, що перша група японських туристів, яка приїде у наш регіон, має повернутися на батьківщину з найбільш сприятливими враженнями. І виїжджаючи із регіону, вона має думати над тим, щоб повернутися сюди ще раз.

- Два роки тому війна у Грузії Вам карти не сплутала?

- З точки зору регіональної співпраці ця війна завдала величезної шкоди, і не тільки співпраці у рамках ГУАМ, але й у рамках інших міжнародних регіональних організацій, які працюють у Південно-Східній Європі.

Зокрема, я маю на увазі організацію Чорноморського економічного співробітництва, роботу якої я знаю не з чуток, тому що пробув там генеральним секретарем чотири роки, й іншої, не менш відомої, організації – СНД, яка у своєму регіоні теж намагається налагодити міжнародну співпрацю.

Були перервані всі комунікації транспортних коридорів ГУАМ і ТРАСЕКА. Упродовж двох місяців фізично неможливо було перемістити вантаж через територію Грузії, тому що основні транспортні артерії були перерізані, причому у тих місцях, які і не наближені були до театру воєнних дій. Тобто були висаджені спеціальні групи, які підірвали мости і зруйнували залізничне полотно. До речі, тоді і відкриття другої залізничної поромної переправи Керч – Поті було зірване саме внаслідок російської агресії у Грузії.

Крім того, зрозуміло, що будь-який вантажовласник, як тільки чує, що десь йдуть воєнні дії, відразу ж припиняє користуватися цим коридором. Це був другий дуже серйозний удар. Третій удар був завданий загальному іміджу регіону – фактично той туристичний сезон у Грузії провалився.

Пожвавлення почалося у 2009 році, а цього року у Грузії вишли на рекордні рівні відвідуваності. За оцінками експертів, на сьогоднішній день Грузію відвідало понад 700000 туристів, і до кінця року ця цифра обіцяє збільшитися до мільйона. Після відновлення незалежності це – найсерйозніша цифра. Але тоді це був дуже великий удар. У принципі, упродовж цих двох років Грузія сама і ми у рамках ГУАМ намагаємося, розвиваючи спільний туристичний продукт, подолати цей синдром.

- Непросто, мабуть?

- Дуже непросто, але помалу виходить. Нам ще допомогло, що Японія відкрила своє посольство у Тбілісі. Тепер у японський МЗС і до японського суспільства надходить достовірна інформація із перших рук. Повірте, щоб я не писав, не читав і не говорив, і що б грузинський посол не говорив у Токіо, японці значно більше вірять власному послові, який перебуває на місці.

Я думаю, наші японські партнери оцінюють нашу тактику розвитку продукту. Те, що ми не поспішаємо. З такими речами, як туризм, поспішати не можна, це був би дуже великий ризик. Ми б уже цього року могли привезти японських туристів, зараз ми, у принципі, до цього готові. Але я хочу, щоб спочатку всі аспекти взаємодії туристичних компаній були відпрацьовані до деталей.

- Валерію Карловичу, ГУАМ вважають антиросійською організацією. Як Вам працюється в умовах потепління українсько-російських відносин?

- Я із задоволенням відповім на це запитання, але спочатку скажу, що якщо хтось знайде у якихось документах ГУАМ хоч би один рядок, який направлений проти якої б то не було третьої країни, я готовий буду публічно висловити йому свої вибачення.

ГУАМ – це проукраїнська, промолдовська, проазербайджанська і прогрузинська організація. Наші відносини з третіми країнами нас цікавлять тільки з точки зору реалізації нашого консолідованого інтересу. Наше головне завдання – сформувати цивілізований простір для співпраці у нашому регіоні, яка було б заснована, як я підкреслив вище, на європейських принципах і практиці співпраці. І це не випадково, тому що основним зовнішньополітичним пріоритетом кожної із наших держав є європейська інтеграція. Це, до речі, підкреслив у своїй промові, приуроченій до Дня Незалежності, Президент України.

Ми займаємося власною чотиристоронньою співпрацею. Я, наприклад, ніяк не можу зрозуміти, що поганого для третіх країн у тому, що у нас добре діє зона вільної торгівлі, поступально з року в рік розширюється товарообіг і цього року він перевищить, за тенденцією, 4,5 млрд., збільшившись упродовж трьох років більше ніж втричі. Це не дивлячись на те, що нам серйозно перешкодила російсько-грузинська війна, а торік – криза.

Що поганого, якщо ми ловитимемо більше злочинців у результаті роботи нашої системи співпраці у боротьбі з оргзлочинністю і більше перехоплюватимемо наркотиків на наших кордонах і присікатимемо нелегальну міграцію. Я просто не розумію, яким чином це може комусь заважати?

Якщо у нас буде транзитний коридор, який добре діятиме, так – він буде конкурентом іншим транзитним коридорам, розташованим на півночі та на півдні від нас. Але сьогоднішній світ такий. Треба конкурувати один з одним, але потрібно вчитися це робити цивілізовано.

- Ви готові до цього?

- Так, ми готові. Ми не боїмося конкурувати. Ми не дивимося на те, що роблять інші, не намагаємося критикувати. А намагаємося робити те, що ми можемо. Але коли взагалі говорять про ефективність дій міжнародних організацій, треба намагатися робити якийсь порівняльний аналіз – хто що зробив і хто що зміг запропонувати.

І не ми винні у тому, що в СНД не виходить організувати зону вільної торгівлі, що в СНД не можуть домовитися про єдині тарифи у рамках єдиного транспортного коридору. Так, власне, це і не наша справа. Наша справа – зробити так, щоб у ГУАМ це вийшло.

Інша справа, що через спільну платформу зовнішньополітичних пріоритетів позиція ГУАМ консолідується. Ми однаково бачимо перспективу розвитку регіону. І це може не завжди співпадати з баченням, яке є у наших сусідів. Це може бути Росія, а може бути і не тільки вона.

Але я повторюся: ми на це уваги мало взертаємо. У нас власний механізм співпраці, ми колективно розробляємо власні підходи, перспективи, плани і в діємо відповідно до них.

Якщо хтось вважає, що дії організації спрямовані проти когось, я б хотів почути з цього приводу якісь конкретні аргументи. Робота якого із наших робочих органів заважає третім країнам?

Можливо, нас хтось справді вважає загрозою для себе? Я готовий обмінятися думками у зв'язку з цим у форматі відкритого діалогу.

Якщо комусь це не подобається – ну, що ж поробиш… Не моє це завдання подобатися всім. Я повинен сподобатися нашим чотирьом президентам, нашим чотирьом міністрам закордонних справ, що я і намагаюся робити.

- А нашому новому Президентові Ви подобаєтеся?

- Я зустрічався з Костянтином Івановичем (Грищенком – міністром закордонних справ України – авт.), і він дуже чітко виклав пріоритети бачення України щодо співпраці у форматі ГУАМ. Насамперед, це стосується того, що ГУАМ повинен активніше використовувати існуючий потенціал співпраці для того, щоб реалізувати конкретні проекти і програми.

Я абсолютно з цим згоден, оскільки вважаю, що чим ліпше ми це робитимемо, тим менше буде питань та інсинуацій навколо ГУАМ. Чим більше наших підприємців буде зав'язано інтересами на ринок ГУАМ, чим більше проектів і програм реалізовуватиметься, тим ліпше позиціонуватиметься ГУАМ у системі міжнародної регіональної співпраці. Ці підходи узгоджені нашими керівниками. Відповідно до них ми і працюватимемо.

- Але Вам ніхто не заважає? Тобто ГУАМ ідеально вписується у геополітичну карту?

- Ми намагаємося зробити так, щоб чотиристоронній формат співпраці створював комфортні умови для реалізації національних інтересів кожній із наших чотирьох країн. Перевага нашої організації одночасно є її слабкістю, тому що нас всього чотири, і ми не можемо претендувати на універсальність платформи регіональної співпраці.

У нас є спільність бачення і спільність зовнішньополітичних інтересів, які нам допомагають консолідувати наші зусилля. Як приклад я порівняю ГУАМ з ОЧЕС (Організація чорноморського економічного співробітництва – авт.), який дійсно є універсальною платформою регіональної співпраці, тому що там представлені всі країни і регіони.

Але, з іншого боку, ОЧЕС дуже тяжко працювати, оскільки там знаходяться країни, які не мають дипломатичних стосунків і перебувають практично у стані війни. У цих умовах домогтися консенсусу дуже тяжко. Практично неможливо. Я це кажу як людина, яка практично займалася цими проблемами упродовж чотирьох років.

Нам у ГУАМ набагато легше. У нас немає таких суперечностей, у нас природне партнерство, і атмосфера співпраці ГУАМ корінним чином відрізняється від атмосфери ОЧЕС і, тим більше, СНД. Ми чудово розуміємо, що це наша перевага, але це і наша слабкість. Тому ми не ставимо перед собою надамбітних цілей, у нас є дуже конкретні завдання – зробити так, щоб товаровиробникам України було комфортно працювати у Молдові, Азербайджані та Грузії. І, до речі, йому таки комфортно працювати, тому що Україна компенсує у різні роки від 10 до 25 % дефіциту свого загального зовнішньоторговельного балансу за рахунок роботи на ринку ГУАМ.

Тепер треба розуміти, що весь ринок ГУАМ, окрім України, – це 15-мільйонний ринок, за рахунок якого Україна компенсує 10% зовнішньоторговельного обороту, який у неї складається з рештою країн світу. 10% (а торік ця цифра склала 25%) – це дуже серйозна цифра, яка означає робочі місця, податки, розвиток економіки.

Зрозуміло, що не всі робочі групи у нас працюють з однаковою ефективністю. Щось виходить, щось ні. Але ми намагається робити все у міру своїх можливостей. І, звичайно, ми вчимося один у одного.

Тому коли робляться заяви, що ГУАМ є геополітичний виклик чиїмсь інтересам… Ну що ж, напевно, комусь це так справді уявляється. Я думаю, що так кажуть люди, які не знайомі ні з нашими статутними документами, ні з нашими цілями і завданнями, ні з нашою практичною роботою.

- Розширюватися не думаєте?

- Це не є нашою самоціллю. Ми дуже успішно працюємо у форматі ГУАМ + з нашими партнерами, про яких я говорив вище. Поки що жодної заявки на членство у ГУАМ ніхто не подавав, але якщо така буде, будь ласка. У нас відкрита організація – рада міністрів закордонних справ розгляне її. Але мається на увазі, що держава, яка таку заявку подасть, повинна принаймні розділяти принципи і дух наших статутних документів, хоча у нашому Статуті немає нічого такого, що йшло б у розріз в загальноприйнятими нормами і принципами міжнародного права.

- А якщо політика йде у розріз, що тоді?

- Тоді інша справа. Тоді подати заявку вони, напевно, посоромляться.

- На самому початку ГУАМ був з двома «У». Потім Узбекистан щось не влаштувало. Що саме?

- Це було ще на етапі, коли ГУАМ був ініціативою, а не організацією. По-перше, слід сказати, що кожна країна сама вибирає своїх партнерів, як і формат співпраці. Узбекистан – вільна країна, яка самостійно формує свої зовнішньополітичні пріоритети. Звичайно, я не можу сказати, що нас обрадувало, коли Узбекистан залишив формат ГУАМ. Але була прийнята спеціальна заява чотирьох міністрів закордонних справ, яка грунтувалася на двох основних постулатах. Перший – повага права Узбекистану ухвалювати власні рішення і другий – це рішення жодним чином не вплине на добрі партнерські відносини решти чотирьох держав з Узбекистаном.

Але я також хочу сказати, що ми бачимо у деяких проектах можливість Узбекистану активно підключитися до роботи у форматі ГУАМ. Перш за все, це стосується туризму і грунтується на прагматичних міркуваннях. В Узбекистані з його Самаркандом, Бухарою, стародавньою культурою є дуже серйозний туристичний потенціал. І друге – Ташкент маєє прямі рейси до Токіо і Осаки, а з іншого боку – прямі рейси в усі наші держави.

На жаль, із наших столиць прямих рейсів на Токіо поки немає, а при перельоті із Японії у віддалений регіон ГУАМ Узбекистан розташований майже посередині, і турист значно менше втомлюється: замість 12 годин витратити на переліт, скажімо, шість, а потім ще всього пару годин.

Для того щоб проаналізувати це, на одне із наших засідань ми запросили посла Узбекистану. Він прийшов, ми попрацювали, передали всі матеріали, і потім міністри, які відповідають за розвиток туризму, у своїй декларації спеціально запросили Узбекистан до співпраці у цьому форматі. Я думаю, якщо узбецькі туристичні компанії зацікавляться цим проектом, це стане взаємовигідним як для Узбекистану, так і для ГУАМ.