Раніше літо саме визначало мій порядок денний, та і нічний теж. Тільки воно починалося, відразу все йшло по-накатаному: пляжі, бікіні, безглузді поїздки, божевільні витрати… Коротше - all inclusive.

Однак минулого року я сам вирішив нав'язати літу порядок денний. Я якраз прочитав незвичайну книгу легендарного Кіма «Збирання грибів під музику Баха» і вирішив провести літо у такому ключі. Я ніколи не любив збирати гриби як божевільно нудне і безглузде гаяння часу. Але під Баха вирішив спробувати.

Виявилося, що гриби у принципі не йдуть до кошика навіть під музику Баха. Правда, у шлунок вони заходять непогано. Під Баха добре йшли мариновані білі з горілочкою «Білуга». А ось під Моцарта прекрасно заходили манюсінькі опеньки - по три-чотири на виделку - чомусь з текілою «silver»…

Коротше, з минулого року я зрозумів, що літо можна провести добре, задаючи йому певну тематику. Як життя безглузде без місії, так літо безглузде без титульної теми.

На це літо я вибрав тему «прозорість». Мене завжди інтригувало те, що на нашій благословенній землі чомусь все менш прозоріше, ніж у сусідів, особливо із заходу.

Міряю, наприклад, прозорість могутнього Дніпра під Києвом - десь 50-60 сантиметрів. Лечу у якийсь чорногорський Катор і заміряю там прозорість місцевої безіменної річечки. Бездоганна видимість - 250-260 сантиметрів. Упірнаю у Чорне море у найчистішому місці - на мисі Сарич. Прозорість - 4 метри. Заміряю під Ля-Валеттою. блін, 14 метрів! Піднімаюся на легендарне озеро Синевір - можу заглянути вглиб на цілий метр. А пливу на човні по Бадензеє, навколо якого купа чималеньких міст, і бачу камінчики на десятиметровій глибині.

Чому ж у нас все так непрозоро? Якась містика.

Намагаюся знайти прозорі літні сфери, розширюю географію свого пошуку. Встановлюю, наприклад, що зарплата прозора у нас до рівня двох-трьох тисяч гривень. Далі прозорі відомості закінчуються і починаються абсолютно непрозорі конверти. А у них – що десять штук євро, що сто: повна транспарентність!

Переходжу до операцій. У нас після ста тисяч нічого не видно, а у них і після десяти мільярдів видно все наскрізь.

Зневірившись, витрачаю частину літа на парламенти. І тут містика.

У Берліні, як до цього у Бонні, парламент практично повністю зі скла, і можна хоч через скляний дах, хоч через внутрішні скляні стіни побачити все, що роблять депутати - хоч Бундестагу, хоч навіть, вибачаюся, Бундесрату.

А у нас? Не те що стіни парламенту, навіть посуд у буфеті принципово непрозорий. І дуже тяжко визначити не тільки дозу, але і тип напою, який депутатам наливають у перерві.

Коротше, непрозоре все: розрахунки, операції, сімейні і корпоративні відносини, характер ухвалення політичних рішень… і вода у Дніпрі - тільки 0,5 метра!

Мріяв провести літо у струменях прозорого повітря, у млості кришталевої води, у транспарентній політиці, яка пестить око , а отримав - муть. Та до того ж літо вже закінчилося.

Щоправда, я зробив, можливо, велике відкриття: коефіцієнт розвитку країни зворотньо пропорційний сумарному коефіцієнту її каламутності.

Дмитро Видрін

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

2433