Ляшко: Тимошенко - трудоголік, це всі знають

Останній тиждень серпня – це завжди своєрідний «з'їзд учасників фестивалю». Із відпусток повертаються не тільки прості громадяни, але і «сильні світу цього», бо, як свідчить народна мудрість: скільки мотузочці не витися, а кінець завжди буде. В даному разі – кінець сезону відпусток і початок хай не бурхливої, але все-таки трудової діяльності.

Своїми роздумами про нинішню ситуацію в країні, про її незалежність, а також про плани БЮТ на прийдешній політичний сезон в ексклюзивному інтерв'ю з кореспондентом ForUm’у поділився народний депутат фракції Блоку Юлії Тимошенко у парламенті Олег Ляшко.

- Олеже Валерійовичу, у вівторок Україна святкувала 19-річчя своєї незалежності. Як, по-Вашому, чи справді вона сьогодні незалежна? Чи це та незалежність, при якій, як мовиться, від нас нічого не залежить?

- Я думаю, говорити про те, що сьогодні ми повністю незалежні, складно, оскільки незалежність це не тільки наявність прапора, герба і гімну.

Реальна незалежність – це ще безліч інших чинників, зокрема, енергетичний, якого у нас немає. Це також економічна незалежність, з якою у нас теж величезні проблеми, оскільки дві третини українців перебувають на межі бідності. Отже, говорити про те, що країна справді незалежна, я думаю, поки рано.

Україна є незалежною, швидше, номінально, ніж реально, оскільки головне у незалежності країни – це рівень життя її громадян. Чим багатша держава, тим вона міцніша, чим бідніша – тим слабкіша і, як наслідок, тим більше загроз її незалежності.

- Розкажіть про плани БЮТ на новий політичний сезон. Кажуть, ваша політична сила збирається дати владі «прикурити»?

- Головний план БЮТ у будь-якому сезоні – це захист інтересів людей. Саме тому 7 вересня, під час відкриття нової сесії, ми наполягатимемо на тому, щоб першим був розглянутий законопроект про затвердження мораторію на підвищення цін на газ і тарифи ЖКГ.

Ми наполягатимемо на ухваленні цього закону, оскільки він реально дозволить захистити права українських громадян. Цей законопроект ми вважаємо одним із найважливіших, найактуальніших питань на сьогоднішній день.

- Що ще є актуальним для БЮТ сьогодні?

- А решту розглядатимемо по ходу. Якщо виникнуть обставини, які вимагають нашого негайного втручання і реакції, ми втручатимемося і реагуватимемо. Така тактика, а про стратегію я сказав вище, якщо пам'ятаєте.

- Пам'ятаю – захист прав громадян.

- Захист, підтримка, допомога. Щоб вони реально бачили, що наша сила не просто «десь там», а ось тут, поряд, має безпосередній і позитивний вплив на їхнє життя-буття.

- На яку кількість чуйних громадян під стінами парламенту Ви розраховуєте 7 вересня?

- Я, правда, не знаю, скільки людей буде, але очевидно, що тих, чиїх інтересів торкається підвищення цін і тарифів – мільйони. І якщо вони не прийдуть 7 вересня, вони прийдуть 7 жовтня. Тоді, коли отримають нові платіжки.

Мабуть, зараз, поки вони ще не встигли їх отримати, їм це все здається чимось далеким, що не має до них стосунку. Але коли люди побачать нові ціни на газ, на послуги ЖКГ, тоді вони зрозуміють, що насправді партія «Батькивщина» і Блок Юлії Тимошенко захищають не свої особисті інтереси, не займаються самопіаром, а прагнуть саме захистити інтереси людей.

Ось Ви знаєте, зараз кажуть: «Опозиція у нас ніяка, нічого не робить». А я скажу так: тяжко щось робити без підтримки людей. Якщо вони не повстають, не приходять до парламенту і разом з опозицією не відстоюють свої права, значить, і опозиція не відстоює права людей. Якщо це людям не треба, то чому це має бути потрібно опозиції? Неможливо захищати права людей і їхні інтереси без допомоги самих цих людей.

Якщо хтось живе за принципом «моя хата з краю, і вареники мені у рот просто так потраплять» або думає, що йому платіжки прийдуть з меншими сумами за газ, то такого не буде. Своє треба виривати. Тільки на таких умовах у нашій країні можна щось отримати. Та, власне, не тільки у нашій – у всьому світі так.

- До речі, вже ходять чутки про те, що тоді ж БЮТ збирається блокувати парламентську трибуну. Це правда?

- Не знаю, мені про це нічого невідомо. Але ясно, що ми докладемо всіх зусиль, щоб достукатися до влади, до парламентської більшості з тим, щоб вони підтримали законопроект про мораторій на підвищення цін на газ і тарифи ЖКГ.

- Деякі прихильники Тимошенко, критику яких вона називає справедливою, радять їй скоріше зняти корону і почати «пахати», як всі. Що скажете на це?

- Скільки років я знаю Тимошенко, вона все життя «паше». І ніякої корони на голові я у неї ніколи не бачив. Так що стосовно цього – перебільшення.

Я знаю, що можу зайти до неї у кабінет опівночі, і вона там сидітиме, о восьмій ранку – теж. А ті, хто пропонує їй «пахати, як усі», очевидно, її просто не знають. Насправді Тимошенко трудоголік, і це відомо всім, хто її знає.

- Зараз фігурантом розслідування на вищому рівні став ще один високопосадовий чиновник із команди Тимошенко. Я кажу про колишнього міністра економіки Богдана Данилишина, якого шукають по всьому світу. Стало відомо, що Діденку продовжили термін утримання під вартою. Наскільки, по-Вашому, обгрунтовані звинувачення на їхню адресу? І як думаєте, хто буде наступним? Адже зрозуміло, що «чистити» взялися серйозно.

- Я не бачив матеріалів кримінальних справ, тому говорити по суті мені досить складно, однак із того, що мені відомо, абсолютно очевидно – це політичні переслідування.

Тому що, коли, наприклад, екс-главу Держмитниці Макаренка беруть під варту на підставі рішення Стокгольмського суду, якого ніхто в очі не бачив ні в країні, ні у парламенті, це, як мінімум, викликає подив.

Коли беруть і садять людей за те, що вони виконували команди прем'єр-міністра, мені здається, в даному разі влада таким чином прагне дістатися до самої Тимошенко. А всі ці переслідувані люди потерпають тільки тому, що працювали у її команді.

Цими своїми діями влада подає дуже поганий приклад, у тому числі і для опозиції. Коли Тимошенко була при владі, із Партії регіонів нікого з політичних мотивів не садили, а зараз «регіонали» прийшли до влади і зайнялися політичними репресіями.

Але, повторюю, тим самим вони подають нам поганий приклад. Коли ми повернемося до влади, навряд чи ті із наших, хто сьогодні потрапив на приціл політичних переслідувань, про це забудуть. І мабуть, як бідь-які нормальні люди, вони захочуть відквитатися.

Тож як би ще не вийшло, що ті, хто сьогодні садить, завтра опиняться у тому ж самому місці, куди сьогодні закривають своїх політичних опонентів. Тому не варто у політичній боротьбі застосовувати такі методи, як порушення кримінальних справ, тиск на бізнес, садіння людей у в'язниці і так далі. Не варто хоч би тому, що всіх все одно не пересаджають.

- Деякі із ваших політичних опонентів стверджують, що найкращою агітацією за вступ бютівців у Партію регіонів є руйнівна позиція Юлії Тимошенко. Мовляв, тікає народ від Тимошенко, як чорт від ладану. Чи правда це? До речі, розкажіть, як пройшли чистки у БЮТ, задоволені результатами?

- Я не займався і не займаюся чистками, тому як вони пройшли, мені невідомо. Тож щодо того, задоволений я чи ні, мені у цьому разі сказати нічого.

А ось щодо того, що люди тікають від Тимошенко, як чорт від ладану… Ну, ось тільки не треба перебільшувати.

Нікуди вони не тікають. Їх тягнуть, напираючи на те, що риба шукає там, де глибше, а людина – де краще. Коли депутати займаються бізнесом, а до них по двадцять разів на день навідується перевірка, починаються претензії до їхніх родичів і блокування роботи, то ясно, що люди шукатимуть ситуацію, при якій реально було б вирішити всі проблеми. Тобто спочатку нинішня влада їм створює їх, а потім ставить перед вибором: або проблеми залишаться, або йдеш у коаліцію, і проблеми зникають.

Ті, хто послабкіший, вибирають другий варіант – йдуть у коаліцію. Але при цьому забувають, що, роблячи так, вони начебто і вирішують проблеми, але, по суті своїй, стають людьми другого сорту, оскільки зрадників не поважають ніде – ні в коаліції, ні в опозиції. Та і прості люди ставляться відповідно.

Хоча я не буду так уже категорично ставитися до всіх, хто перейшов у коаліцію, і називати їх зрадниками, оскільки, як я вже говорив, на те у кожного свої причини, які складають, по суті, різницю.

Одні йдуть тому, що їм гроші заплатили, а інші – тому, що їм створили нестерпні умови для життя, і вони просто змушені через «не хочу» ламати себе, рятуючи тим самим свій бізнес і свої сім'ї.

І, до речі, ще раз хочу підкреслити, що апеляція такими способами ні до чого хорошого не призведе. На страху і силі влада довго не протримається. Скоро цей колос на глиняних ногах впаде, і причому з таким гуркотом, що буде чутно ой як далеко.