Чехарда почалася при Кучмі і триває до цих пір

Не так давно журналіст цього видання мені поставив запитання, а чи не дуже жирують наші депутати, користуючись послугами так званої «бюджетної медицини». Журналіст приводила в приклад величезні цифри і питала моєї думки, як лікаря і просто громадянина.

Так, відповів я, звичайно 100 мільйонів на лікування депутатів, це занадто. При Кучмі, коли у своєму роді «оживали» деякі тенденції в медицині, хороша зарплата офісного працівника складала близько 80-100 доларів США, а влада за рахунок платників податків дозволяла собі процедури типу біологічного омолоджування загальною вартістю близько ста тисяч доларів.

Так, не сперечаюся, «сильні світу цього» просто зобов'язані добре виглядати і бути повними сил. Але, разом з тим, якось вже дуже дивно на цьому фоні виглядає катастрофічна ситуація, що склалася в нашій країні, в буквальному розумінні, при якій люди з важкими і рідкісними захворюваннями, яким медична допомога потрібна чи не щомиті, вимушені роками простоювати в чергах, щоб отримати необхідні для їхнього життя дорогі препарати.

Я міг би багато розповісти про пацієнтів, які страждають гемофілією, або міастенією, яким вводити препарати слід хвилина в хвилину, а зволікання може привести до найсумніших результатів; міг би розповісти про безліч проблем, що існують у педіатрії; міг би говорити про те, що всі ці захворювання вказані в планових статтях бюджету, але фінансування їх настільки мізерне, що іноді просто неможливо дивитися родичам цих пацієнтів в очі.

…Добре виглядати хочуть всі. І не тільки міністри і депутати. Навіть ті, хто рангом значно нижче, хоч би раз на рік – зрозуміло, за бюджетні гроші, їздять хоч би у Карлови Вари. Так, це всього лише, «якісь» дві-чотири тисячі доларів, гроші, по суті, невеликі і саме тому, чи так вже обов'язково начальникові відділу якої-небудь державної організації вилучати їх з бюджету?

Так, таке почалося не сьогодні, не зараз. Таке було і при Кравчуку на зорі нашої незалежності, і при «совці». Але що дивно, тоді, за радянських часів, це була неначе якась «окрема сторона». Були певні ціни «підлоги» і «стелі» і був певний контроль допустимих перевищень чиновницьких повноважень, тієї «рамки», за яку виходити було просто не можна.

По-справжньому чехарда почалася при Кучмі і триває до цих пір. І поки особисто я не бачу ніяких тенденцій до того, щоб ці «програми» якось закінчувалися…

Я готовий погодитися з тим, якщо опонуюча сторона заперечить: «ми ж повинні отримувати висококласне медичне обслуговування». Так, повинні, тому що «керувати» державою – це тяжко і клопітно.

Але мені, просто як громадянинові, незрозуміло, невже обов'язково їздити на курорти за кордон, якщо в нашій країні і так предостатньо класних курортів з хорошими водами, чудовим повітрям і розкішними лікарями-професіоналами?

Чому будь-який чиновник у нашій країні – «від малого до великого» так прагне збагатити коштами українських платників податків бюджети Франції, Іспанії, Греції або Швейцарії, тижневе перебування на чиїх курортах однієї персони обійдеться в п'ятдесят тисяч євро?

І, напевно, мало хто знає, що ті ж європейці вважають за краще отримувати кваліфіковану медичну допомогу не де-небудь, а в країнах колишнього Радянського Союзу, зокрема, в Росії, Україні і Білорусі. Саме тому, що тут до цих пір найсильніша медична школа.

Професіоналізм наших лікарів привертає останнім часом все більшу кількість західних підприємців, що відкривають в Україні платні клініки і стаціонари.

В англійців, наприклад, на території нашої країни вже декілька років успішно функціонує найбільший науково-медичний центр. Вони розуміють, наскільки наші лікарі геніальні, і вони заробляють на цьому гроші.

Вони! Але не ми...

Сергій Сапегін