Згідно з підручниками політології, в різних політичних системах опозиція грає різну роль. При тоталітарному правлінні влади будь-яка можливість організованої політичної опозиції пригнічується у зародку.
При авторитарному режимі опозиція незмінно підноситься суспільству як антидержавницька і піддається гонінням.
І лише в умовах демократії вона є важливою складовою частиною політичного процесу, для нормального функціонування якого необхідна ротація партій у влади.
Про становище нинішньої української опозиції, її успіхи, поразки і багато чого іншого в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’y розповів опозиційний міністр фінансів, народний депутат України від Блоку Юлії Тимошенко Андрій Сенченко.
- Андрію Віленовичу, давайте почнемо розмову з планів БЮТ на новий політичний сезон. Чи збирається ваша політична сила показати, нарешті, на практиці, що таке опозиція, чи все так і залишиться на рівні визначень?
- Ну, по-перше, хочу сказати, що наша політична сила вже показала, що таке опозиція. Я маю на увазі той факт, що ми, зумівши згуртувати громадян нашої країни і підприємців, загальними зусиллями не дозволили Партії регіонів проштовхнути в парламенті новий злочинний Податковий кодекс.
Але, повинен зазначити, це ще далеко не кінець. Зараз влада вже трохи відпочила і знову намагається, злегка перелицювавши зміст, проштовхувати той же самий документ через Верховну Раду. Отже, розслаблятися нам не можна.
І ще хочу сказати: ми з вами, як громадяни країни, не повинні спокушатися на той рахунок, що, мовляв, є опозиція, вона повинна і в змозі зрівноважити неподобство нинішньої влади.
Ця формула ефективно працює тільки тоді, коли є правова держава; коли влада працює в рамках Конституції і чинних законів. Нинішня ж влада абсолютно ігнорує Основний Закон, цивільні права і свободи, і тут, відповідно, вже інша ситуація.
Тут, для того, щоб не дати відвести країну в колію повторення авторитарної держави – по суті справи диктатури, потрібні зусилля широкої опозиції. Тобто, громадян нашої країни, у яких сьогодні є всі підстави встати в опозицію до нинішньої влади, проявивши свій настрій під час місцевих виборів.
Те, що робить сьогодні влада, не має нічого спільного з інтересами громадян нашої країни. Я маю на увазі, зокрема, підвищення цін на газ, спробу зміни пенсійного законодавства, другу спробу протягнути Податковий кодекс. Все, що сьогодні твориться в країні – це тотальні репресії відносно бізнесу, це беззаконня і тиск на ЗМІ, здійснюваний Службою безпеки держави.
Саме тому суть наших планів на новий політичний сезон полягає в тому, що нам – парламентській опозиції разом з українським народом, потрібно все-таки змусити владу працювати згідно із законом.
- Я чула, Тимошенко збирається особисто очолити список кандидатів – учасників майбутніх виборів до кримського парламенту. Це правда?
- Я нічого про це не чув.
- А, до речі, де зараз Юлія Володимирівна? Кажуть, вона з дочкою і зятем перебралася за кордон.
- Я буквально вчора говорив з нею по телефону. Ми обговорювали неподобства, які влаштовує Служба безпеки.
- Тобто, вона в країні?
- Не знаю, я не відстежую її пересування. Учора приймальня мене з'єднала з нею, ми поговорили – і все. Єдине, що можу сказати точно – вона не в Криму, інакше, ми б побачилися.
Та й потім, Ви ж самі чудово знаєте, що друга половина липня і практично весь серпень – це завжди період низької політичної активності.
Парламент на канікулах, багато ЗМІ працюють у скороченому складі – адже журналістам теж треба відпочивати. Тому зараз, у сорокаградусну спеку, намагатися пояснювати людям, частина з яких на городах, а частина на пляжі, якісь складні політичні речі - означає просто дратувати їх.
- Але Ви-то і Ваші колеги практично все літо працюєте. Причому, як мовиться, не піднімаючи голови…
- Цілком вірно. Під час відносної публічної неактивності, у нас, все таки абсолютно немає часу для відпочинку. Ми, як політична сила, дуже інтенсивно готуємося до місцевих виборів; нам доводиться багато працювати над документами, які влада готує для внесення на розгляд парламенту в новому політичному сезоні; ми серйозно продумуємо варіації нового Податкового кодексу. У нас справді багато роботи зараз – не публічної, але аналітичної.
- Андрію Віленовичу, до речі: днями фігурантом розслідування на вищому рівні став ще один високопоставлений чиновник з команди Тимошенко. Я говорю про колишнього міністра економіки Богдана Данилишина. Наскільки, по-вашому, обгрунтовані звинувачення в його адресу?
- Я не слідчий, тому мені складно сказати, що там обгрунтоване, а що ні. Крім того, я не дуже розумію слово «фігурант». Для мене в ньому немає чіткої визначеності. Мені здається, якщо людина свідок – значить, вона свідок. Якщо обвинувачений – значить, обвинувачений. А фігурант… Це все одно, що вимазати людину брудом, а потім на кожному розі розповідати, що вона фігурант.
Але, така технологія влади. І те, що відбувається – я вже говорю не відносно Данилишина, а набагато ширше – це не що інше, як системна боротьба влади з опозицією. Із зухвалим, цинічним, демонстративним знехтуванням законів і використанням у цілях політичної боротьби правоохоронних органів.
Хочете дізнатися, чим сьогодення відрізняється від 1937 року?
- Хочу.
- Тим, що поки що за вироком «трійки» не розстрілюють. Зате решта набору з характерними діями влади, НКВД і прокуратури, в результаті яких загинула або була заслана в табори величезна кількість людей, вже задіяний.
- Андрію Віленовичу, і останнє запитання: недавно Янукович пообіцяв амністувати незаконно захоплені землі. Це щось подібне до акції «Здай зброю»?
- Я, чесно кажучи, не дуже розумію, що Янукович мав на увазі. Якщо мова йде про самозахоплення, яких у Криму, наприклад, багато, і під час яких якийсь громадянин прийшов, сів на ділянку, потім усвідомив, що не має рації – то йому і не треба нікуди ходити і від чогось відмовлятися. Він може просто встати і піти. І не пояснювати ні Януковичу, ні комусь іншому – землю-то з собою він забрати не зможе. Отже, якщо говорити формальною мовою – процедури здачі самозахопленої ділянки не існує.
Якщо ж неформально – то у мене склалося враження, що, вимовляючи ці слова, Янукович мав на увазі громадян України кримськотатарської національності і свій конфлікт з меджлісом.
У зв'язку з цим хочу сказати, що Януковича дуже сильно підвели його помічники, які сформулювали його лінію поведінки по відношенню до кримських татар як демонстративно-агресивну. Тим більше, що самозахоплення в Криму носять інтернаціональний характер.
Перші випадки самозахоплень у Червоному Маку в Алушті в середині 90-х років були реакцією людей на поведінку влади, яка намагалася по-своєму квотувати повернення людей на історичну батьківщину. Тоді це стало свідоцтвом рівня розуміння влади відносно цієї проблеми.
Пізні самозахоплення вже перетворилися на бізнес і тут вирішальну роль зіграли київські чиновники. Взагалі, «ноги» всіх земельних проблем Криму ростуть з «верхніх» кабінетів Києва. Беззаконня було б неможливим, якби воно не «кришувалося», скажімо, прокуратурою – вертикально інтегрованою структурою або земельними відомствами країни, де також достатньо централізованих функцій.
Вже після того, як був відбудований цей вертикально інтегрований злочинний бізнес, почалося наступне: якщо комусь потрібна була земельна ділянка, він наймав деяку кількість громадян – спочатку в їх числі були більше кримських татар, потім просто малозабезпечених громадян, – садив їх у намети або зовсім на три десятки «ракушечника» у відкритому полі і вони починали «боротися» за «свою» ділянку.
Потім, через якийсь час, влада в Києві «кивала», в Криму метушилися, підробляли і вирішували – треба узаконювати. Після цього убогі люди, привернуті за копійки, відходили убік, а на сцені з'являвся персонаж, який «купував» у них ці ділянки, хоча насправді все спочатку ним і планувалося.
Я розповім Вам такий випадок. Одного разу в 2007 році я приїхав на схід громадян у селище Гвардійське, що в передмісті Сімферополя. У клубі тоді зібралося 200-250 чоловік різної національності і одним з питань, яке мені задали, було: а як ви ставитеся до самозахоплень? Я відповів, що негативно і пояснив чому – трохи пізніше я і Вам про це скажу.
Тоді людина, яка ставила мені запитання, а була вона, мабуть, якимсь лідером місцевого громадського руху, після мого пояснення сказала так: «Ми це просто запитали, насправді у нас все гаразд, конфліктів немає. Ось, подивіться, тут масив, де живуть кримські татари, а ось тут слов'яни і ми разом боремося за цю землю. А ось тут масив, де прокурори і міліціонери, а тут райвідділ – загалом, у нас гаразд».
Я все це говорю для того, щоб ще раз підкреслити: так звані «земельні проблеми» - це всього лише організований злочинний бізнес, в якому національність ролі не грає.
- Ви обіцяли розповісти, чому негативно ставитеся до самозахоплень.
- Розповім. Розумієте, тут вся річ у тому, що якщо цю ситуацію копнути глибше, можна прослідкувати певну логіку. От чому в цьому питанні першими виявилися кримські татари?
- Тому, що людям елементарно голову нікуди було сунути, пардон.
- Вірно. Ви тільки уявіть, двісті п'ятдесят тисяч чоловік повернулися з депортації на історичну батьківщину практично жебраками, тому що їх повернення співпало з періодом гіперінфляції – тоді гроші дешевшали на очах: вранці за них ще можна було щось купити, а увечері вже мало що.
В узбекистані вони жили дуже навіть непогано, мали свої будинки, роботу, стабільні заробітки і абсолютно, просто украй недоречно було ставити їм питання: якщо ви там так жили добре, навіщо сюди приперлися? Батьківщина – є Батьківщина.
Приїхавши, кримські татари зіткнулися з необхідністю боротися за те, щоб отримати хоч якийсь земельний наділ. Влада при цьому гальмувала процес, потенційно розкрадаючи величезні кошти, що виділяються на пристрій репатріантів.
Люди, що не мають нічого, в кращому разі поспішно складену тимчасову будівлю, бачили, як влада користується «телефонним правом» і абсолютно незаконно «отхоплює» землю десятками гектарів. У заповідниках, в кращих, у комерційному сенсі, місцях біля моря, уздовж траси на Південний берег і будує там ресторани і, взагалі, живе на широку ногу. І абсолютно недивно, що при такому стані справ, у людини виникає запитання: «якщо їм можна, чому мені не можна?»
Слідуючи цьому логічному ланцюжку, неважко простежити і решту думок: «добре, можна щось дозволити знедоленому кримському татаринові, але ж у нас чимало людей і інших національностей, що живуть упроголодь. І якщо ми щось дозволимо кримським татарам, тоді і вони теж матимуть право сказати – їм можна, значить, можна і нам!»
Зрештою, такі роздуми неминуче приводять до анархії. Саме тому я негативно ставлюся до самозахоплень.
- Загалом, всі ці вічні земельні негаразди не від того, що люди такі-сякі і дуже багато хочуть, а тому, що так придумала влада?
- Так, організатор всіх цих неподобств – влада. Саме тому сьогоднішні міркування на тему «нахапали, а зараз приходьте, здайте, а ми обіцяємо, що не будемо вас за це репресувати» годяться тільки для піару.
Для реального вирішення ключової земельної проблеми в країні – це не рецепт. Це порожні слова.
Лєра Нєжина
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
