З приходом нової влади багато українців сподівалися на кардинальне реформування як життя в цілому, так і окремих його сфер. На превеликий жаль, поки що всі передвиборні обіцянки зависли в повітрі. І про реформу головного органу країни, який має захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, сьогодні також ніхто не згадує. І дарма. Бо складно назвати безпекою те відчуття, яке виникає при згадці про сучасну міліцію.
Радянський союз був мілітарною державою: була величезна армія, величезні кошти йшли на озброєння. Сьогодні ж Україна є поліцейською державою, адже наразі міліціантів є вдвічі більше, ніж армійців. Колись в Радянському союзі було таке прислів’я: «Якщо вони думають, що вони нам платять, то хай тоді думають, що ми працюємо». Часи минули, але цей вислів й досі залишається актуальним, у всякому разі, пристосовано до органів міліції.
Оскільки я знаходжуся в опозиції, мені легко критикувати владу. Але що стосується саме МВС – критикувати є за що. Бо за роки незалежності України реформою цього відомства ніхто особливо не займався.
В Україні на початку перебудови був бандитський «бєспрєдєл». Пізніше його витіснив міліцейський «бєспрєдел»: хто що охороняв, той те і кришував. Тобто, хто працював у відділі з обігу наркотиків – «годувався» від наркотиків, хто займався розбоями та грабежами – «годувався» від цього і т.д. Коротше кажучи, корупція просякла у всю структуру.
За останні роки за вступ до тієї ж міліцейської академії потрібно платити гроші. І то не є якоюсь несподіванкою, для всіх – це секрет Полішинеля. Зрозуміло, що для тих дітей, які йдуть таким чином навчатися міліцейській справі, для них є звичним явищем потім робити те ж саме вже на службі. Якщо тобі дали паличку і знака – ти крутишся, як можеш.
В 2005 році призначення на посаду Міністра внутрішніх справ цивільної людини неначе мало б сприяти перетворенню міліції у цивільну службу. Але, на жаль, жодних кроків по реформуванню не було зроблено.
Зрозуміло, що за ці роки відбулося величезне розшарування суспільства: є супербагаті люди, є просто багаті, а є люди з невеликими статками. І коли міліціант, який отримує заробітну плату в 1,5 тисячі гривень, зупиняє «Мерседес», на який з такою зарплатою він собі за життя не заробить, то в нього виникає класова ненависть до тих людей на дорогих автівках, і він, м’яко кажучи, пропонує поділитися. Бо він – великий, і в нього є пістолет, а може ще й паличка.
Сьогодні, після Цушка та Луценка, повернулася до керівництва людина неначе з міліцейського середовища, і вона мала б розпочати оте довгоочікуване реформування... Але, власне, заяви про боротьбу з корупцією, заяви про те, що там якогось міліціонера затримали, вони нічого не вирішують. Це просто невеличка «страшилочка» для людей, які не в системі. Колись Вася-водопроводчик казав (і сів за це в тюрму), що «систему потрібно міняти». Він мав на увазі каналізаційну, але КДБісти таки зрозуміли його слова по-іншому. Отак і в міліції.
Чи можна привести сьогодні міліцію до відчуття, суттєво поліпшити роботу і змусити нинішніх міліціантів працювати чесно і щиро? Думаю, що ні. А з цього приводу є хороший досвід Грузії. Коли Саакашвілі розпочав реформування грузинської поліції, спочатку він розпустив майже 70% людей від попереднього складу. Зрозуміло, що перш за все, отим 30%, що залишилися, була суттєво піднята заробітна плата. І поліцейський, який, не дай Бог, взяв хабара чи якось спаплюжив ім’я поліцейського, не мав вже ніколи права працевлаштовуватися на службу в будь-які державні структури. Але заробітна плата працівників внутрішніх органів дозволяє сьогодні жити на достатньо нормальному грузинському рівні.
Тобто, перше, що потрібно зробити, це підняти рівень зарплат до такого, щоб людина могла на ці гроші прожити та прогодувати свою родину. Друге, це застосування отого метода батога та пряника: чесно працюєш – отримуєш достойну зарплатню, взяв хабара – не маєш права більше ніколи працювати на державній службі.
Дуже важливий момент в сучасній українській міліції це те, що накладаються достатньо багато повноважень та обов’язків різних правоохоронних органів: податкова міліція (це, взагалі, незрозумілий орган, обов’язки якого колись виконувало тільки управління по боротьбі з економічними злочинами МВС, тобто сьогодні є і податкова міліція, і ОБЕЗ при МВС), управління по боротьбі з корупцією в СБУ (такі ж самі функції виконує відповідний відділ і в міліції), підрозділ УБОЗ (а насправді, більше 90% всіх злочинів розкриває кримінальна міліція). І все це – величезна махіна зі своїми приміщеннями, машинами, секретарками, оргтехнікою та наганами, які дозволяють заробляти величезні гроші окремим людям. Натомість в міліції не вистачає коштів елементарно на бензин для виїздів на місце злочину, і той керівник відділу має звертатися до бізнес-кіл по допомогу задля виконання своїх службових обов’язків. І зрозуміло, що за це начальник має віддячити чимось бізнесменові, який бензину дав. А це вже, з боку того міліціанта, вибачте, злочин.
Треба на сьогоднішній день вже нарешті зупинитись і зрозуміти: чи утримують українці міліцію як мілітарну структуру чи як цивільну? Ми даємо повноваження слідства, розкриття злочинів по різних напрямках і інші міліції чи ми накладаємо одна на одну різні структури, які по великому рахунку, повторюють одна одну.
Колись був прийнятий закон про створення муніципальної міліції. Але, фактично, ті, хто проштовхували цей закон (і я мав особисті розмови з тими очільниками в МВС) переслідували зовсім іншу мету: оскільки міліція не могла фінансуватися з двох бюджетів – з місцевого і державного, то вони «під маркою» муніципальної міліції хотіли просто отримати ще додатковий фінансовий ресурс для забезпечення функціональності внутрішніх органів. Нічого спільного з реформуванням та створенням насправді потужної муніципальної міліції не було.
Думаю, що на даному етапі говорити про реформування міліції в цивільну структуру не варто. Це має бути наступний етап. Поки що потрібно її структурувати. В першу чергу, ліквідувати оті вищезгадані мною дублюючі відомства: УБОЗ, податкову міліцію та управління по боротьбі з корупцією при СБУ. І їхні функції цілком перекласти на міліцію (яка і так на сьогодні їх виконує). Таким чином ми зможемо отримати більш зрозумілу структуру і вивільнений фінансовий ресурс для підвищення заробітних плат міліціонерів та забезпечення функціонування.
Наступним кроком має бути зміна ментальності людей. В міліціантів має з’явитися розуміння того, якщо тобі дали пістолет і палицю, то це не означає, що ти маєш крутитися, як можеш, а насправді маєш стояти на захисті свого народу, своєї родини. Тут має бути, в тому числі, і державна пропаганда для того, щоб діти хотіли йти навчатися в академії МВС, хотіли потім працювати в органах. Але не тому, що ти отримаєш пістолет і палицю і розпоряджатимешся ними на власний розсуд, а тому, що служба в міліції буде модною, почесною та престижною. Але не завдяки хабарям, а відповідальному ставленню держави до МВС.
Ще одним обов’язковим моментом в оздоровленні міліції повинна стати ліквідація великої кількості генеральських посад і звань. Бо в 70-х роках на всю Україну було лише близько 20 генеральських посад, сьогодні ж ця кількість сягає за сотню. І примітно те, що це звання ще нічого не означає, бо в сучасній Україні підполковник може бути звичайним дільничним!!! Це ж нонсенс, такого ніколи не було і не має бути!
Повертаючись до так званої муніципальної міліції, хочу наголосити, що дільничні інспектори, патрульно-постова та дорожньо-патрульна служби саме і повинні складати цей орган і утримуватися за рахунок місцевих бюджетів. І саме при визначенні місцевих бюджетів має бути враховане утримання муніципальної міліції. Фактично, тільки кримінальний розшук, підрозділ по боротьбі з економічними та податковими злочинами та розвідка мали б бути централізованими.
Резюмуючи питання необхідності реформування системи міліції хочеться ще раз розставити акценти на обов’язкових заходах:
- пропаганда на рівні держави та система відбору,
- підняття доходів міліціонерів до рівня вищого за середній по Україні,
- співробітник внутрішніх органів, який піддався «соблазну» і пішов всупереч нормам та принципам службового становища, має отримати «вовчий білет» (неможливість працювати на державній службі),
- скорочення дублюючих структур,
- розподіл органів на муніципальну міліцію та центральний апарат,
- очолити міліцію має чесна, щира людина, для якої служба народу не є пафосом, а є його сутністю, внутрішнім покликом.
А що нового ми побачили з моменту призначення нового Міністра внутрішніх справ?
Повернення на службу людей, на яких були заведені кримінальні справи і які були засуджені? Я згадую, як колись перевіряли рядового міліціонера перед службою: якщо, не дай-то Боже, його батько був із судимістю, то дорога для того молодика була в міліцію закрита, не кажучи вже про нього самого.
Те, що сьогодні міліція виконує багато непритаманних їй справ в політичному плані, як розгін демонстрацій та мітингів? Це перепрошую, не функція міліції, і вона не має лізти в політику, бо саме такі речі шкодять іміджу міліції.
Заміну чужих на своїх? Але ж не за фаховими критеріями, а за критеріями підтримки чи непідтримки нині діючої влади. Завдяки чому міліція втрачає дуже багато професіональних кадрів. Це, знову ж таки, заполітизовує той орган, який має бути далеким від політки.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
