Кожна жінка мріє зустріти свого єдиного і відчувати себе поряд з ним, як за «кам'яною стіною». Але в процесі життя мрії зникають, марення розсипаються, і ти вже не тільки не можеш знайти того єдиного, але і нюхаєш асфальт, в який тебе люб'язно ткнуло саме Життя.
Тому, милі мої дівчатка, давайте подивимося, звідки ж «ростуть ноги» у всіх наших неприємностей.
По-перше, хочу нагадати одну стару приказку - «Хто везе, того ще й підганяють». Іншими словами, любі пані, «корінь» всіх проблем лежить в нас самих! Ось Ви мені скажіть, навіщо ми все намагаємося звалити на наші «крихкі» плечі. Якщо раніше жінка займалася суто будинком, то зараз абсолютно всим, і це, звичайно ж, не погано, коли б не одне вагоме «але» - що робити тоді чоловікам? Ми ж своєю бурхливою діяльністю відбираємо у них їхній «хліб».
Зміна ролевих позицій вже відбулася. Якщо пройтися по місту і поставити запитання десятьом перехожим про те, чи знають вони, що означають слова «альфонс» і «феміністка», то в ста відсотках ми почуємо позитивну відповідь. Адже завдяки таким ексцентричним артистам, як Шура і Борис Апрель, зміну чоловічих і жіночих ролевих позицій змогла побачити на власні очі навіть бабуся із занепалого села і, звичайно ж, плюнути.
Ми, жінки, довго боролися за свої права, щоб нас перестали вважати тваринами і прирівняли до людей. Але, чи не здається вам, що ця боротьба неабияк затягнулася?
Адже, якщо так і далі триватиме, то хорошого чоловіка можна буде знайти тільки серед жінок. Сьогодні «ринок наречених» вже висуває такі високі вимоги, що після їх досягнення наречені не хочуть заміж за представників «ринку наречениих», оскільки вимоги до них неабияк занижені. Навіть не дуже привабливий на вигляд чоловік, який мало заробляє, хоче бачити поряд з собою забезпечену красуню з трьома вищими освітами. Мотиви чоловіків зрозумілі, набагато простіше похвалитися такою жінкою, ніж відучитися або походити в спортивний зал самому, та і хто ж відмовиться від улюбленого пива і сигарет?
Але всі наші феміністичні настрої, дівчата, і ламаного гроша не варті.
Секрет у тому, що ми добилися не поліпшення до себе ставлення або рівних прав з чоловіками, а лише «додаткового сідла на шию». Грубо кажучи, тепер ми працюємо на рівні з чоловіками, тільки заробляємо за однаковий об’єм роботи, в порівнянні з чоловіками, значно менше і плюс - тягнемо на собі сім'ю, дітей і доглядаємо за тими ж чоловіками.
У нашому суспільстві, як і раніше, процвітає не лише патріархат, але і чоловіча солідарність. Адже замість того, щоб узяти на роботу заявленого у вимогах до посади фахівця, керівники апелюють у виборі тим же старим аргументом: «Ваше резюме прекрасне, у Вас дві вищі освіти, це чудово. Але розумієте, ми не можемо взяти на цю посаду жінку, нам потрібні чоловіки».
Головна інтрига цієї фрази полягає в тому, що при всіх ваших напрацюваннях, милі жінки, вам відмовлять лише тому, що Ви можете піти в декрет. Посада, на яку претендували Ви, буде отримана, нехай і менш компетентним, але чоловіком, який не піде в декрет, а підтримає розмову про «попки» і складе компанію на рибалці чи полюванні.
З усього вищесказаного випливає наступне - милі жінки, дайте можливість Вашим чоловікам піклуватися й оберігати Вас. Ненав'язливо попросіть допомогти піднести Вам сумку, закатати банку, покласти Вам салат, з часом це перейде у звичку. І не тільки Ви себе відчуватимете жінкою, а не «вантажним конем», але і Ваш чоловік себе відчуватиме «лицарем». Що ж до чоловічої солідарності, то нам, дівчатка, залишається їй тільки позаздрити, і по можливості виробити свою жіночу солідарність, тобто, допомагати одна одній, а не топити за прикладом вікових звичок «підступних подруг».
Наталія Мужанова
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
