5 липня Верховна Рада прийняла законопроект про запровадження 11-річної системи середньої освіти і обов'язкову дошкільну освіту. Перший випуск «дванадцатирічок» мав відбутися 2013 року. Але, мабуть, вони отримають атестат на рік раніше.
До сьогоднішнього дня в Україні діяла 12-річна система освіти, яка була запроваджена з 1 вересня 2002 року після рекомендацій ЮНЕСКО і Євросоюзу. Реформа освіти робилася для того, щоб розвантажити учнів, не скорочуючи навчальних годин (дати можливість вчитися 5 днів на тиждень, а не 6) і наблизити нашу систему освіти до європейських стандартів. Наприклад, європейська навчальна програма середньої школи складає приблизно 11-12 тисяч годин. У Бельгії, Голландії і Німеччині діти вчаться 13 років і навантаження у них більше 12 тисяч годин. У нас шкільна програма навіть після реформування не дотягувала до європейського рівня і передбачала відвідання кожним учнем 10 745 уроків.
Після вивчення світового досвіду, консультацій і скрупульозних фінансових підрахунків Міністерство освіти на чолі з Дмитром Табачником заявило, що впровадження 12-річної освіти ставить низку проблем, пов'язаних з матеріально-технічним забезпеченням шкіл, а також з недостатньою підготовкою викладачів, і, що важливо, необхідність збільшення фінансування. У Міністерстві зазначили, що для 12-річної системи освіти зараз було б потрібно додатково 4 млрд грн. Причому кошти потрібні не на суперсучасні лабораторії і комп'ютери, а на зарплати вчителям, ремонти в аварійних школах тощо.
Чи є економічний чинник основним в ухваленні рішення про перехід на 11-річну освіту, не зовсім ясно. Оскільки, відповідно до законопроекту, на рік менше вчитимуться старшокласники. А ось молодша школа збільшиться на 1 обов'язковий рік у дитсадку. Тепер діти з п'яти років повинні відвідувати підготовчі групи дошкільних установ.
Поки невідомо, як ця зобов’язайлівка здійснюватиметься на практиці. По-перше, не всі батьки можуть дозволити собі оплачувати дитячий садок. По-друге, існує чимала категорія батьків, у яких діти знають дошкільну програму набагато краще, ніж її викладають у садку. Відповідно, вони незадоволені тим, що їхнім чадам доведеться примусово повторно вивчати буквар. По-третє, зараз дитячих садків не вистачає навіть для бажаючих. Демографічна криза останніх двадцяти років серйозно підірвала матеріально-технічну базу дошкільної освіти. У містах багато будівель давно приватизовані бізнесменам під офіси, а значить, повернути їх буде проблематично, вірніше – неможливо. У сільській місцевості дитячі садки просто зруйновані. Якщо будувати нові, це може обійтися державі у копієчку, причому більше 4 млрд. гривень. Отже, економія при такому підході вельми сумнівна.
Аргумент уряду на користь обов'язкової дошкільної освіти простий: існує проблема, яку ніхто не хоче озвучувати, – це тиха година, тобто післяобідній сон, який повинен бути у шестирічних першоклашок. Свого часу керівники шкіл перебували у шоковому стані: де взяти приміщення, щоб діти могли відпочивати, адже навіть для проведення уроків не вистачає класів? До того ж, кімната відпочинку маленьких діток повинна знаходитися у місці, віддаленому від класів, щоб дитячому сну не заважали галасливі перерви другої зміни. Судячи з усього, цю проблему вирішили радикально: із п'яти років ввели нульовий клас з обов'язковою підготовчою програмою, а першокласники вчитимуться на повну котушку без перерви на сон.
Зате зменшення шкільних років мобілізує учнів випускних класів, які нудьгують на заняттях через розтягнуту програму. Звичайно, існує категорія дітей, які не встигають з предметів через низку обставин. Але, на думку і експертів і самих батьків, зайвий рік за партою не може забезпечити знаннями. Бо хто вчитися не хоче, не буде цього робити, незалежно від кількості обов'язкових уроків. Так навіщо ж витрачатися на прогульників і ледарів?
Саме батьки – головні противники дванадцатирічки. Соцдослідження показали, що реформу 2002 року оцінили негативно майже 80% опитаних громадян. Люди вважають, що закінчувати школу у 19-20 років - недозволена розкіш. Також батьки зазначають, що нинішня шкільна програма розхолоджує учнів, а не розвантажує. На їхню думку, діти сприйнятливі до знань, але не у тому разі, коли те, що можна пройти за урок, розтягнуто на тиждень. Саме розтягнутість програми у старших класах спричиняє втрату інтересу до навчання і як наслідок – прогули і зниження загальної успішності з предметів.
Крім того, на думку батьків, потрібно переглянути підхід до викладання деяких предметів, тому що учбові матеріали залишають бажати ліпшого. Підручники написані неякісно, їх слід спростити у частині викладу правил, прикладів. Нерідкі випадки, коли у підручнику для молодших школярів можна зустріти формулювання сухими науковими термінами. Такі правила доводиться зубрити. Ось і виходить, що в учбових програмах приділяється найбільша увага предметам, у яких потрібне зубріння учбового матеріалу, а не технічним наукам і предметам, які розвивають мислення школярів.
Хоча думка батьків – орієнтир вельми сумнівний. Наприклад, більшість батьків вважають непотрібним предметом «Основи права». Чи не тут відповідь для багатьох іноземних експертів, чому в Україні суцільна правова неграмотність населення? Фахівці, у свою чергу, говорять про те, що головне – не призвести до перевантаження учнів, незалежно від того, буде ця система навчання розтягнута на 12 років чи на рік менше.
Залишається відкритим питання кадрів, а саме: що буде з учителями? Якщо при 12-річній системі виникало питання – звідки взяти педагогів і як їм платити зарплату, то тепер виникає питання – а куди подіти вчителів, у яких тепер не буде годин, а значить, не буде і роботи?
У Міністерстві освіти зазначають, що перетворення повинні бути системними, тому що програма і кількість років навчання - це не тільки питання школи. Важливо враховувати, що після школи випускники йдуть у профтехучилища і вищі учбові заклади, тому слід комплексно підійти до реформування шкільної освіти. Що ж, реформа в освіті – це серйозні інвестиції у майбутнє. Як справиться нова команда з поставленим завданням «якісно і не дорого», покаже час. Загалом же нинішнім школярам і їхнім батькам, а так само вчителям можна поспівчувати. Згадуючи стародавнє китайське прокляття «дай Боже вам жити за часів змін», хочеться сказати: хай ці зміни будуть на краще.
Ірина Малиновська, ІА «Айсберг Інформ», спеціально для «ForUm»
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
