Пилипишин: Все! Черновецького нема

Київ – столиця України, обличчя всієї держави. Природно, кожному нормальному громадянинові нашої країни дуже хочеться, щоб воно було здоровим і незнівеченим. Але про це говорити не доводитися… Після президентських виборів нова влада відвела мерові Леоніду Черновецькому три місяці на виправлення. «Випробувальний» термін закінчився у червні. Але такого, очікуваного багатьма, прямого покарання «мера всіх киян» так і не послідувало. Влада пішла іншим шляхом і посилила свої позиції призначенням Олександра Попова першим заступником голови Київської міської державної адміністрації. Новий зам почав діяти. Почалися звільнення і кадрові перестановки. Простим киянам поки від цього ні холодно ні жарко, хоча, що тут гріха таїти, «радісно» за деяких найзавзятіших і «молодих». Про своє бачення проблем столиці України і шляхів їхнього вирішення в інтерв'ю ForUm'у розповів голова Шевченківської райдержадміністрації міста Києва Віктор Пилипишин.

- Вікторе Петровичу, останніми роками Київ – територія катастроф і лих. Взимку столиця перетворюється на суцільний каток з падаючими на голови бурульками-гігантами і непрохідними заметами. Влітку у нас потопи: під час дощів центральні вулиці перетворювалися на канали, автомобілі – на човни. Чому все так?

- У нас, на жаль, кияни безвідповідально ставляться до свого майбутнього. От чому люди у 2008 році переобрали Леоніда Черновецького?.. Чому велика частина киян проігнорувала виборчу кампанію?.. Ось вам і відповідь на ваше запитання.

Розумієте, коли ти до чогось ставишся байдуже або безвідповідально, то зрештою отримуєш певний результат. Це стосується сімейного життя, це стосується роботи, це стосується і життя міста.

- А що Ви скажете про постійні спроби запровадити у Києві «космічні» тарифи на послуги ЖКГ і знову підняти вартість проїзду у метрополітені?

- Про «космічні» тарифи я вже говорив не один раз. Річ у тім, що низьких тарифів не існує.

- Тобто?

- Яким би не був тариф – він завжди буде високим, і люди виявлятимуть своє невдоволення.

Тут є два дуже важливих параметри. Перший – це рівень заробітної плати, він повинен дозволяти людям оплачувати послуги за тарифами. Другий – сума сплачених грошей повинна відповідати якості і, навпаки, якість повинна відповідати вартості. Коли це врахують, у суспільстві буде досягнуто певного компромісу, і ця проблема зніметься.

Не вірите? Тоді наведу приклад. Ми сьогодні обурені цінами на продукти харчування. Вони справді дуже високі. Але ми змирилися з цим, адже розуміємо, що нічого безкоштовного не буває.

- Але наші послуги ЖКГ далекі від ідеалу…

- У нас у житлово-комунальному господарстві все перевернуто з ніг на голову. Але! Хочу вам сказати, що для цього придумана спеціальна система. Це зроблено для того, щоб із бюджету красти гроші. Непрозорі схеми відносин виробників послуг з державою, у нашому разі – з міською радою і людьми, дозволяють одним дуже добре наживатися, а іншим – потерпати.

- Який вихід?

- Вихід?.. Просто потрібно обирати нормальну владу, перестати бути безвідповідальними.

Коли люди приходять і голосують або за красиве обличчя, або за досягнення в області чогось такого, а не за професіоналів, господарників і управлінців, то все буде як і раніше. Ви ж не йдете зуби лікувати до заслуженого артиста, а ремонтувати автомобіль – до популярного і впізнанного лікаря. Ви розумієте, що це потрібно доручати професіоналам.

Вибачайте, але невже ви вважаєте, що управління містом, міським господарством – справа така, з якою будь-який дивак без досвіду і знань впорається?! Тут відповідь очевидна. Ось бачите, все лежить на поверхні. Просто треба чесно собі поставити питання і відповісти на нього.

- Як Ви думаєте, виборець робитиме висновки, чи ж головними козирями на користь того або іншого кандидата і надалі буде «гречка», гроші, обіцянки манни небесної?

- Звичайно, робитиме. Якби виборець не робив цього, то в Україні сотнями років була б спадкова влада.

Плюс демократії у тому, що, не дивлячись на консерватизм більшої частини населення, вона дозволяє зрештою підвести до того, що виборець прозріває і ухвалює правильне рішення.

У нас в Україні влада по спадку не працює. Це означає, що ми помалу вчимося використовувати інструмент, який ми маємо.

- Тобто?

- На жаль, наша проблема у тому, що ми не розуміємо однієї простої речі: у людей в руках є влада, але вони не навчилися нею користуватися. От і все. Але це вади, недоліки. Ми ще молода демократія.

- В Україні 31 жовтня відбудуться вибори до місцевих органів влади. Вони проводитимуться за новими правилами. Парламент з дня на день ухвалить свіжі закони про місцеві вибори. Багато хто стверджує, що якщо законопроект буде прийнятий у тому вигляді, у якому він зараз знаходиться у ВР, про демократію в Україні варто забути, оскільки волевиявлення народу перетвориться на процес, який можна назвати «обираємо Партію регіонів».

- Нового закону ще нема (на момент проведення інтерв'ю закон ще не був прийнятий - ред.). Є тільки проект, який обговорюється. Але ми дуже любимо якісь ярлики навішувати...

Однак почнемо з того, що ідеальної системи виборів не буває. Точно так, як і не буває ідеальної системи управління державою, адже кожна із них має свої плюси і мінуси.

Пропорційна система не така вже й погана. Але там є дві речі, які я вважаю істотним недоліком. Перша - неможливість відкликати депутата виборцем. Друга – відсутність внутрішньопартійної демократії. У партіях у нас присутня внутрішня феодально-васальна держава, яка керується законами позаминулих століть. Якщо ці дві речі прибрати – пропорційна система працюватиме дуже непогано.

Зараз у нас у новому законодавстві хочуть змішати пропорційну і мажоритарну системи (50 на 50). Я хочу вам сказати, що це – обман. Насправді ні на яку мажоритарну систему ми з вами не переходимо, тому що право висунення кандидатів матимуть тільки партії.

Давайте подумаємо, чому забороняють самовисування або пропозицію кандидатів об'єднанням громадян, громадськими організаціями?.. Та все просто: підмінивши зовнішню обкладинку, хочуть зберегти ту ж феодально-васальну суть.

Найпримітніше, що у цьому зацікавлена не тільки Партія регіонів. Це інтерес усіх партій і партійних лідерів. Зараз навіть незрозуміло, якій із партій це вигідніше. Тому я критично ставлюся до цього законопроекту. Але яким у результаті буде закон, говорити рано. Приймуть – подивимося.

- А до дати проведення виборів Ви як ставитеся?

- Погано. Вибори повинні були пройти ще у березні 2010 року, як це передбачено Конституцією України. Я вважаю, що влада у місцевих радах уже нелегітимна, оскільки каденції закінчилися.

- Ще до затвердження виборів на Гелловін обговорення дати призвело до конфлікту парламентських фракції ПР і Блоку Литвина. Експерти стверджували, що «литвинівці» бояться виборів, оскільки знають, що після створення парламентської коаліції і деяких голосувань у ВР у них падають рейтинги, і що пройти до місцевих органів влади вони можуть тільки за «мажоритаркою».

- Я не маю ніякого стосунку до Блоку Литвина. Хай вони розбираються зі своїми проблемами самі.

- Але все-таки?..

- Ви знаєте, партія, яка дотримується принципів і ідеології, працює на результат, не повинна боятися йти на вибори. Все.

- Ваш прогноз, якими будуть осінні вибори? Тяжкими?

- Вибори - це завжди конкуренція. А де конкуренція, там тяжко. Це нормальний процес.

- У нас кожну виборчу кампанію щось таке та вигадують. Цього разу якісь «ноу-хау» теж будуть?

- Звичайно. Вже зараз хтось щось готує. Мабуть, буде використовуватися якийсь адміністративний ресурс, підкуп і так далі.

Але хочу вам сказати, що насправді цього можна уникнути за допомогою певного алгоритму досить простих дії. Він дуже простий: необхідно, щоб максимальна кількість людей прийшла на вибори, проголосувала, висловила свою позицію. І чим більше людей прийде і адекватно проголосує, тим менше шансів для використання різного виду технологій.

- Але так хочеться прийти і проголосувати за «кандидата» у самому низу бюлетеня, якого звуть «не підтримую жодного»…

- Насправді, голосуючи проти всіх, ти віддаєш свій голос якраз тому, кого ти абсолютно не підтримуєш. Це неправильний підхід. Це бажання уникнути відповідальності. Ця маленька галочка у бюлетені насправді дуже важлива.

Знаєте, я у багатьох питав: «Хто із вас голосував за Черновецького?» Я не можу зараз у Києві знайти жодної людини, яка б відкрито сказала: «Це я».

- Я знаю двох. Вони призналися у цьому по великому секрету…

- Так. Озвучувати це не хочуть. Це говорить про те, що людям соромно за свій вибір. Це вже добре. Звичайно, погано, що Черновецький правив Києвом і довів місто до ручки. Але добре, що у людей з'явився сором.

- Не так давно у Київміськадміністрації з'явився новий перший заступник Черновецького – Олександра Попова перевели із Кабміну. Деякі експерти говорять, що таким чином власті усунули Черновецького і без виборів призначили нового мера Києва. Це так?

- Тут кілька складових процесу: політична, юридична і моральна. Не можна давати характеристику цьому призначенню однобоко.

Думаю, що політично тут зроблено помилку. Маючи таку особу, як Черновецький, на посаді мера, сила, яка ініціює ці зміни, може дуже серйозно програти. Адже Черновецький нікуди не пішов. Він не поніс відповідальності за те, що зробив, хоча його діяння ні для кого не секрет. Це проблема.

Тепер давайте подивимося на призначення Попова з юридичної точки зору. Тут варто нагадати, що є роз'яснення Конституційного суду, із якого виходить, що наступні вибори до Київради повинні пройти у 2012 році, а вибори мера Києва – у 2013 році. Тому я це призначення вітаю. Для Києва так краще, ніж було раніше. До того ж, Попов знає проблеми ЖКГ. На це він може максимально направити свою увагу.

І тепер моральна складова. Людина, яка довела до ручки київське міське господарство, не дивлячись на жлдні виправдання, не може перебувати при владі навіть номінально. А Черновецький залишився. Це – ганьба нашого міста.

- Може, це питання до генерального прокурора України?..

- …Ви знаєте, я ж не правоохоронні органи. Я займаюся управлінням і політикою. Тому не хочу у цю сферу втручатися. Хоча питань виникає дуже багато.

- Скажіть, а куди поділася «молода команда» Черновецького?

- Це їхні проблеми. Сподіваюся, що їх відправили на перевиховання. Той цинізм і аморальність «молодої команди» змушують думати, що їх узяли десь із одного спецінтернату, де їх роками натаскували на ультрапринизливе ставлення до суспільства.

У цьому плані всі члени «молодої команди» були дуже схожі, як брати-близнюки. Популізм, демагогія, рвацтво, жадібність, цинізм – все це синоніми «молодої команди».

На превеликий жаль, сьогодні у Києві «молодий» - це лайливе слово. Тепер справді розумній і талановитій молоді буде непросто довести, що «молодий» – це не лайка, а чиновник може працювати на своє місто.

До речі, така ж проблема сьогодні є і у бабусь. Їм теж доводиться нести певну психологічну відповідальність за те, у чому вони реально не винні. Їх просто використали.

- Відомо, що члени «молодої команди» намагаються стати самостійними політиками всеукраїнського масштабу. Це реально?

- Цілком імовірно. У політиці немає нічого неможливого. Негідники і зрадники тут теж потрібні. На їхньому тлі видно нормальних і порядних.

Інша справа, що суспільство повинне адекватно реагувати на цих так званих політиків і давати їм відповідну оцінку. Дуже б не хотілося, щоб уся Україна опинилася на місці міста Києва, повторила його долю.

- А який він, ідеальний Київ?

- … Ідеальний Київ?.. Напевно, у житті нічого ідеального не буває. Тут мені більше подобається слово «оптимальний». Якщо дуже коротко, то це коли ти із задоволенням виходиш зі свого будинку, ходиш вулицями міста і тобі комфортно. А чи можемо ми сьогодні комфортно пройтися вулицями?..

- Що Ви думаєте про таке улюблене гасло Черновецького «Київ для киян», у яке нинішній мер весь час прагне вставити слово «тільки».

- Ми повинні говорити про наповнення цього гасла. Ми бачимо, яке воно. Те, про що говорить мер, я припинив обговорювати років зо два тому. Це марнослів'я, демагогія, обман.

Тут нічого обговорювати. Все! Черновецького немає. Він зазнав краху. Це дуже добре. Прикро, що так довго до цього йшло.

- У 2012 році будуть парламентські вибори. Ви повернетеся у ВР?

- Ви знаєте, до 2012 року або віслюк здохне, або шах помре, або віслюк заговорить. За цей час може стільки всього відбутися. Точно можу вам одне сказати: я буду і надалі відстоювати інтереси Києва, не миритимуся зі зневажливим і злочинним ставленням до нього.

Київ – моє місто. Це місто, у якому живемо і житимемо я, мої діти і внуки. Чесно кажучи, я не хочу давати паскудити наше місто тим, хто дорвався до влади. Саме до цього я завжди закликаю усіх киян, у яких є відчуття патріотизму і власної гідності. Адже критикувати завжди дуже легко.

Інколи треба менше говорити, зайняти позицію і робити щось для свого міста. Також потрібно пам'ятати, що насправді хороших людей багато. Більше того, їх більше, ніж поганих. Але! Хороші люди погано організовані. Нам потрібно зробити все, щоб у надстислі терміни люди об'єдналися і витягнули місто із того лайна, у якому воно сьогодні знаходиться.