Росія, перш ніж приходити в Україну, повинна вигнати глисти

Останнім часом боротьба з корупцією стала в Росії модною темою, як діаманти у пупку чергової володарки дум чи щось подібне. Сидить такий красень з фізіономією на весь екран і офіційною зарплатою у тисячу доларів, з-під рукава костюма від Бріоні періодично показується Брегет тисяч за 300, і розповідає, як це недобре, коли корупція.

Хотілося б нагадати громадянам, що тотальна корупція – це не збочення політичного і економічного порядку, який склався у РФ , а його органічна, основоположна складова. Це основа основ, і боротися з корупцією у РФ – це прямо підривати основи державного устрою.

Чиновники крадуть скрізь. В Англії і Китаї, США і Японії, тим більше – в Україні. Але це не системна корупція, це якраз окремі прояви, перемогти які насправді неможливо, але можна загнати кудись на периферію, де туляться педофіли та інші екзоти, які не впливають істотно на життя суспільства у цілому.

Системна корупція – це доля країн винятково третього світу, де недорозвиненим засобам виробництва відповідають такі ж недорозвинені суспільні відносини. І не всіх країн третього світу, а тільки деяких, де сформувалася «бананова» модель економіки і відповідна диктаторська політична система.

І, на жаль, жодна із країн, які утворилися на розвалинах СРСР, у категорію розвинених індустріальних держав поки ніяк не вписується. На сьогоднішній день корупція – це система державного управління у РФ. Саме через тотальну корупцію сигнали зверху доходять до виконавців, саме можливість красти є стимулом для чиновництва. Що з цього слідує?

А слідує те, що всі розмови про модернізацію, інтенсивний розвиток економіки, промислову політику та інноваційний шлях розвитку розбиватимуться об спосіб управління, який відповідає напівфеодальній системі, а ніяк не країні 21-го століття.

Не дивлячись на всі розмови про монополізацію виробництва, в СРСР в жодній галузі не виникало реального монополізму. Завжди існували підприємства, які конкурували між собою: у цивільному авіабудуванні фірми Туполєва, Антонова, Яковлєва та Ілюшина, у військовому – МіГ і Сухий, у вертольотобудуванні Миль і Камов, у ракетобудуванні НВО Енергія і ЦНІІМАШ, в автомобілебудуванні ГАЗ, ЗАЗ і ВАЗ – приклади можна наводити буквально в усіх галузях.

Зі спрощенням суспільних відносин з розпадом СРСР, у РФ відбулося і спрощення структури виробничих відносин. Система корупційного управління, де бюджетні кошти виділяються з урахуванням колосальної корупційної складової, яка доходить до 80% і більше, відбулася і монополізація у галузях, де кожній сфері виробництва тепер відповідає всього одна супермонополія – Об'єднана авіабудівна корпорація в авіапромі, Ооб'єднаний суднобудівельний холдинг, Газпром і Роснафта.

Але супермонополізм призводить не до економії, а, навпаки, до ще більшого неефективного витрачання коштів. Ліквідація конкуренції всередині галузей призводить до жорсткої конкуренції між галузевими монополіями за державні кошти, оскільки корупційний податок на будь-яку економічну діяльність росте у прогресії, яка безпосередньо залежить від скорочення самого виробництва, – виробництво падає, але апетити корумпованої системи управління не знижуються, а ростуть.

У результаті корупція гасить будь-яку ефективну виробничу і інноваційну діяльність. Доходить до того, що для функціонування інноваційного спецпроекту у Сколково потрібно було вивести його з-під російської юрисдикції, ввівши всередині Наукограда якісь спеціальні правила.

Це говорить тільки про одне: для формування моделі інтенсивного розвитку в Росії повинна повністю змінитися система. Або інакше система сама змінить Росію – навіть проти своєї волі, як глист, який жере і жиріє, не думаючи, що цим вбиває організм, у якому живе.

Росія – це країна, якою управляють глисти, з рівнем суспільної свідомості, якеий відповідає глистам. Так от, корупція – це спосіб харчування глистів, спосіб їхнього життя. Вони такі – й іншими не будуть. Жити з глистами неможливо, їх треба виводити.

У світлі цього нові позитивні ініціативи адміністрації Януковича щодо природного зближення виробничих комплексів Росії і України несуть у собі небезпеку зближення і економічних систем. Грубо кажучи, Україна може експортувати корупційну модель державного управління, тим більше, що всі передумови для цього давно існують – це така ж країна третього світу, як і РФ.

Якщо ж Україна заразиться глистами, то загибель її економічного організму відбудеться набагато швидше, оскільки тут немає халявного джерела зовнішнього харчування у вигляді природних ресурсів.

Скажімо, Віктор Янукович, виступаючи на розширеному засіданні Сумського регіонального комітету з економічних реформ, заявив, що об'єднання авіаційної промисловості двох країн – цілком природний процес, але об'єднання підприємств можливе тільки за умови, якщо це збільшуватиме потужності власного виробництва.

- Ми створюватимемо спільні підприємства, об'єднуватимемося лише у тому разі, якщо один плюс один даватиме три, а не півтора, - зазначив Президент України.

Мабуть, Віктор Янукович не врахував, що 1+1 звичайно дає два. І на пальцях все виходить досить просто. Справді, авіапроми РФ і України становили у недавньому минулому єдиний комплекс, штучно поділений на дві нерівні частини.

Але Україні дісталася, наприклад, фірма Антонова, яка існувала в СРСР у рамках внутрігалузевої конкуренції з низкою ще таких же. А сьогодні об'єднання піде з ОАК, тобто з суперхолдингом, у якому реально вже пройшла деструкція елементів, які входили в нього, скажімо, де-факто ліквідована фірма МіГ на користь Сухого і так далі.

Тобто інтеграція піде абсолютно не з тими елементами, які утворилися після розвалу радянського авіапрому. Це буде інтеграція українського авіапрому в структуру, яка утворилася вже у рамках корупційної економіки.

І виникає питання – чи довго зможе Україна виділяти із бюджету кошти, які на 80% йтимуть на корупційний податок?

Україна належить до тих країн третього світу, де неможлива паразитарна модель економіки – немає ресурсів, на яких можна довго паразитувати. Населення досить велике, і єдиним способом для нього якось жити – це заробляти своєю працею. Ця праця на сьогодні не є дуже вже продуктивною, через що об'єктивно немає можливості виводити із виробничого процесу якісь надприбутки. Їх не буде, цих надприбутків.

У результаті не дуже зрозуміло, на якій основі буде відбуватися інтеграція?

Я дуже сумніваюся, що російські глисти пустять українських до ділення російського корупційного податку, а у самій Україні можливості для харчування глистів (навіть місцевих, не кажучи вже про прийшлих) украй обмежені.

Звідси побоювання, що глистова інвазія відбудеться, а ось клінічний підсумок буде швидким і не дуже сприятливим.

Тільки треба правильно розуміти – я не проти інтеграції української і російської економік, я дуже сильно «за», оскільки це умова взаємного виживання. Я лише проти інтеграції України у систему корупційного управління, яка склалася в РФ.

Кажучи на пальцях: перед тим, як відправити дитину до нового дитячого садка, їй роблять аналізи на яйця глистів, і якщо глисти виявляються, то перед приходом у новий колектив їх виганяють. Ось і Росія, перш ніж приходити в Україну, повинна вигнати глисти.

Анатолій Баранов