Фортуна — давньоримська богиня долі. Зображається Фортуна зазвичай у вигляді одягненої жінки, що спирається однією рукою на колесо, а іншою тримає ріг достатку.
Феміда — у старогрецькій, пізніше в римській міфології, богиня правосуддя. Її іноді зображають з пов'язкою на очах, запозиченою у римської Юстиції, як символ неупередженості, з мечем і терезами в руках.
Схоже, в Україні Феміда поступилася місцем Фортуні. Якщо у всьому світі люди приходять до суду для вирішення суперечки, то у нас вони – перевірка на везучість. Пощастить, якщо справа швидко піде у провадження, пощастить, якщо попадеться осудний суддя, пощастить, якщо розсудять згідно із законом.
Мій знайомий, народжений в СРСР, а нині гордий підданий Австрії, нарікав на те, що працювати в Україні зовсім неможливо. Інвесторові тут незатишно з багатьох причин. Одна з головних – це відсутність «логічних» законів. Остаточно переконатися в безперспективності інвестування в наш бізнес йому допоміг один процес - господарська суперечка між австрійською і українською фірмою. Рік регулярних походів до судів різних інстанцій завершився дивним результатом: мій приятель отримав на руки безглузде рішення з граматичними помилками і зовсім не про те, про що сперечалися сторони.
Судячи по змісту документа, богиня правосуддя не брала участь у долі австрійського бізнесмена. Але Фортуна не підвела, викрутився і просто поїхав, щоб ніколи не повернутися. Тому що інші інвестори з Австрії судяться вже третій рік. А це оплата адвокатів, перельоти, готелі. Хлопці вже влетіли в пристойні гроші, але кінця-краю розгляду поки не видно. Прогнозувати результат теж ніхто не береться.
Ще один «фартовий» знайомець мало не отримав термін за злочин, який навіть за всього свого бажання не міг скоїти. І знову Фортуна не залишила бідолаху. По-перше, попався грамотний адвокат, який сумлінно захищав, по-друге, суддя спромоглася прочитати матеріали справи, після чого сумлінно слухала маячню прокурора і доводи захисту. У результаті ухвалила виправдувальний вирок. А могло бути інакше.
Третя сумна історія пов'язана із заперечуванням заповіту. Обставини однакові, навіть прізвища сторін схожі – але два районні суди вирішили суперечку по-різному. Справді, логікою і не пахне.
Реформували-реформували, та не виреформували
Українська судова система не створювалася з нуля. За основу була взята система радянська, яку з отриманням незалежності вирішили поліпшити. На жаль, «покращувати» її почали люди, які не розглядали проблему в комплексі. Проте, українська судова система, як шкутильгаючий кінь, тягнула свою нелегку ношу всі роки «незалежності». Правда, через невідповідності в законах, коли одна норма могла трактуватися по-різному, або суперечила іншій нормі, конячка сильно спотикалася... У цей момент робився черговий «апгрейт» - і знову в тернистий шлях відправлення справедливого правосуддя.
Чи то шлях у цієї «конячки» йшов по колу, чи то «допереробилися», та зараз українське правосуддя справді найбільше нагадує колесо Фортуни. Але до чого алегорії, якщо кожен практикуючий юрист знає, що, наприклад, у будь-якій кримінальній справі економічної спрямованості (це всілякі розкрадання, розтрата, зловживання посадовим становищем і тому подібне) присутні елементи господарського права. Слідуючи логіці, можна уявити, що у вироку у кримінальній справі норма права повинна застосовуватися так само, як і в господарських судах. Але на практиці «це дві великі різниці», тобто, одні і ті ж обставини злочину по-різному оцінюються.
Так само можна отримати абсолютно різні рішення стосовно однієї і тієї ж справи, якщо подати позов до господарського й адміністративного суду. Сама можливість подачі позову з ідентичними фактами до двох різних спеціалізованих судів – уже нонсенс. Проте, практика подібна успішно використовувалася. А після березневого роз'яснення 125 і 129 статей Конституції, господарський і адміністративний суди стали «абсолютно незалежними». Тому на одне «питання» в нашій країні «Ім'ям України» цілком реально отримати дві діаметрально протилежні «відповіді».
Якщо мова йде про податкову суперечку, тут взагалі може виникнути чотири думки. Поки господарські суди розглядали податкові суперечки, вони давали одні роз'яснення. Тепер подібні позови розглядають в адміністративних судах, а вони говорять інше. У Верховного суду є свій підхід і бачення вирішення суперечки. І податкова, як кажуть в Одесі, має що сказати з цього приводу. Виходить, що є чотири протилежні думки, які підтверджені рішенням суду, а значить - всі легітимні в однаковій мірі. У цій ситуації, як завжди, страждає підприємець, який просто не знає, що він повинен читати і на що орієнтуватися.
Не менш екзотично виглядає ситуація з виникненням так званої «регіональної практики». Так, при розгляді ідентичних справ у районному суді Києва можуть застосувати одну норму права, а в суді Донецька - іншу. Юристи-практики добре знають про «територіальну специфіку» львівського правосуддя, одеського, луганського і тому подібне.
Посилює ситуацію повна закритість наших судів. Перебуваючи у Києві, не можна ознайомитися з рішенням суду в аналогічній справі, яке виносилося, наприклад, в Івано-Франківській області. А це означає, що перекоси в судовій практиці не можна встановити. Є лише один неймовірний шанс виявити невідповідність, за умови, що аналогічні справи, в яких по-різному застосували норму права, «зустрінуться» в одному суді, а краще в один час і в одного судді. Воістину, такий збіг обставин – виняткова прерогатива Фортуни.
Єдність практики по-українськи
У світі не існує досконалої судової системи. Колізії можна виявити в судовій практиці будь-якої держави. Але в розвинених країнах для усунення таких невідповідностей існує орган, що відповідає за єдність практики. В Україні формальне узагальнення практики веде кожен Апеляційний суд і Верховний суд. Також є плани по узагальненню судової практики щодо розгляду окремої категорії справ.
У радянські часи, якщо на Пленумі Верховного суду було сказано, що «ми цю норму закону читаємо так», то вже жоден суд в країні не міг використовувати її по-іншому. По суті, Пленум був «талмудом», який роз'яснював для всієї судової системи, як закон застосовувати.
У 2001 році після малої судової реформи відмінили обов'язкове дотримання постанови Пленуму. Тепер думка Пленуму Верховного суду України – це всього лише рекомендація, на яку, за великим рахунком, можна не звертати увагу. І в результаті ми отримуємо, що у ВСУ думка одна, а в судді у Жмеринці інша. І коли, через декілька років, справа все ж таки дійде до Верховного суду, там роз'яснять судді зі Жмеринки, що він, взагалі-то, не мав рації, і, можливо, змусять рекомендації Верховного суду виконувати.
Чому можливо? Тому що коли для ВСУ зручне одне рішення, вони говорять, щоб рекомендацію виконали, коли не дуже зручне, мають повне право сказати «ну, адже це всього лише рекомендація, а конкретно в цій справі треба робити по-іншому». Ось така маленька лазівка для зароблення великих грошей.
Таким чином, сьогодні єдність судової практики в Україні відсутня. Мабуть тому в рамках судової реформи вирішили визначити орган, який виступить у ролі «головного арбітра», тобто, узагальнюватиме практику застосування норм законодавства на всій території України і зробить її обов'язковою для всіх.
А Баба Яга проти!
Ідея зробити Верховний суд України фактично джерелом права через передачу повноважень узагальнення практики з подальшим обов'язковим виконанням рекомендацій Пленуму – думка не те щоб революційна, але дуже твереза. Виграти від такої «перебудови» системи правосуддя може кожен, кому доведеться звертатися до суду для вирішення суперечки. Фортуна, так би мовити, зможе покинути палаци правосуддя і повернутися на іподроми і казино.
Адже за наявності єдності практики зникнуть горезвісні «регіональні особливості», кануть в лету багато корупційних схем і буква закону поверне втрачені позиції.
Але, керівництво Верховного суду наполегливо чинить опір нововведенням. Здавалося б, після реформи голова ВСУ фактично стає одним із законодавців. Він керуватиме двадцятьма кращими з кращих суддів країни, які всією своєю бездоганною кар'єрою, довели високий професіоналізм і відданість Феміді. Рішення Пленуму ВСУ – закон для всієї країни. Це означає, що для кожної людини в мантії твоя думка – це скерованість до дії, а не порада «бувалого». Справи, які будуть допущені до розгляду Верховним судом – це повний ексклюзив: неординарні, складні, спірні в крайній мірі. Куди вже вище, куди почесніше?
Але ж ні, дивимося цитату: «Такий підхід фактично передбачає визначення компетенції ВСУ як судового органу щодо розгляду справ не законом, а судовим органом нижчого рівня, щодо законності рішення якого подано заяву. Крім того, це означає штучне вивершення вищих спеціалізованих судів над Верховним судом Україні, що вочевидь не відповідає Конституції Україні та статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на розгляд справи безстороннім судом, права на суд, встановлених законом», - кінець цитати голови ВСУ Онопенка.
Може я чогось не розумію, чи наївність моя дуже велика, але, якщо «позбавлення права вести судову практику» на користь її узагальнення і приведення в єдиний стрункий ряд практичних рекомендацій для всієї країни – це пониження, тоді мій австрійський знайомий мільйон разів має рацію і пора «робити ноги» з України. Оскільки, якщо у «найголовнішого» судді проблеми з логікою, що можна чекати від двадцятип'ятирічного «молодого фахівця», який перший рік носить мантію і вершить правосуддя на районному рівні? Воістину, в такій країні від в'язниці і від суми ніхто не застрахований, вже як пощастить, так і розсудять.
А, можливо, просто ніхто не хоче розгрібати завали казусів, колізій і звичайної «самодіяльності»; ніхто не готовий працювати в площині наведення ладу; ніхто не згоден відмовлятися від накатаних корупційних сценаріїв і взяти на себе відповідальність за єдність судової практики? Ось і придумують аргументи, щоб не працювати. Точніше, щоб заробляти, забувши про клятву на вірність Феміді.
Де вихід з безвиході, поки невідомо. Як довго триватиме протистояння і коли з'явиться єдність судової практики – теж не ясно. Значить, ми не скоро отримаємо цивілізоване правосуддя, не скоро повернемо іноземних інвесторів, не скоро зможемо впевнено планувати своє життя відповідно до «логічних» правил гри. Ось вже, як мовиться: не щастить, так не щастить.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
