В українській політиці, на жаль, вже стає звичним явище, коли політичні технології підміняють реальність.
Інформація, придумана в кабінетах політтехнологів і поширена політиками в ЗМІ, часто сприймається набагато достовірніше, ніж правдиві політичні реалії. Це, зокрема, стосується і чуток про можливість входження «Нашої України» в коаліцію з Партією регіонів.
Ця технологія вироблена не сьогодні. Вона почала діяти ще з осені 2007 року, коли в країні проходили дострокові парламентські вибори. У той час між БЮТ і «Нашою Україною» було укладено угоду про партнерську поведінку на виборах і про взаємний ненапад. Незважаючи на те, що жоден агітатор нашої політичної сили й словом не обмовився проти Блоку Юлії Тимошенко, вже з тих пір багато його провідних діячів, зокрема, Микола Томенко, почали втілювати технологію, яка полягала в тому, щоб переконати виборців у неминучості коаліції НУ-НС і Партії регіонів після виборів. Упродовж всієї каденції парламенту ці брехливі чутки періодично виникали.
Найбільш дивовижним є те, що весь цей час наша фракція навіть не проводила ніяких консультацій з приводу входження в таку коаліцію. Жодного разу не було переговорів про сумісне голосування. Замість цього кілька разів все українське суспільство було свідком, як БЮТ і Партія регіонів не лише прагнули об'єднатися, але і спільно голосували за законопроекти, які для наших громадян є визначальними, зокрема, за закон про державну службу, де російській мові практично надавався статус другої державної, готували проект Конституції, яка передбачала розділення країни для них двох. Згідно новій Конституції, вже тоді БЮТ і ПР планували вибрати Януковича Президентом у Верховній Раді України. Якби Янукович не відмовився від реалізації цього проекту - Конституція була б прийнята, а він уже давно був би Президентом України.
Кілька днів тому перший заступник голови фракції БЮТ А. Кожем’якін заявив, що «Наша Україна» вже давно працює на Партію регіонів і безпосередньо на Януковича.
Те, як сьогодні поводяться представники БЮТ, мені нагадує прислів'я: «Голосніше за всіх кричить «тримай злодія» сам злодій». Ця політична сила системно одурювала своїх виборців таємними змовами з Партією регіонів, і до цих пір намагається переконати суспільство, що це не вони займаються підкилимовими ігрищами, а ми. Причому, звинувачуючи нас у переговорах з нинішньою владою, представники БЮТ жодного разу не назвали конкретного прізвища або факту, який би засвідчував це. Те, що вони розповідали про зустріч Януковича з Ющенком, яка нібито відбулася недавно в Межигір’ї, теж є абсолютною брехнею, оскільки і той, і інший спростували цю інформацію. На жаль, брехня, яка була запущена в суспільство, вже починає знаходити свої плоди, тобто людей, які вірять у це.
Особливо прикро, що БЮТ робить це сьогодні, коли опозиційним силам життєво необхідно об'єднати свої зусилля, а не займатися взаємною боротьбою. Українська історія знає часи, коли взаємна боротьба привела до втрати державності. Цей період називають - Руїна.
Прикро, що в таких обставинах БЮТ бачить головного ворога в «Нашій Україні», а не у чинній владі, навіть, незважаючи на те, що у наших колег по фракції, які під час ратифікації угоди про Чорноморський Флот 27 квітня прийняли на себе основний удар атаки Партії регіонів, ще не зажили рани. Що ще більше може показувати твердість і дієвість «Нашої України» в протистоянні Партії регіонів? Дуже великі, глибокі ідеологічні суперечності в парламенті є між нашою фракцією і провладною коаліцією. Жодного разу ми, на відміну від БЮТ, не йшли ні на які компроміси.
На жаль, відповідальність багатьох політиків перед Україною набагато менша, ніж політичні амбіції. Заяви БЮТ про те, що ми нібито хочемо вступити в коаліцію з регіонами - ще один урок для всіх нашоукраїнців, ще одне підтвердження ненадійності наших колишніх партнерів і відсутність ідеологічних підстав у самій основі створення цього блоку. Яскравий приклад - масовий перехід депутатів з БЮТ у коаліцію. Вже зовсім скоро важко буде зрозуміти, де більше бютівців - у парламентській більшості чи в опозиції. Очевидно для того, щоб відвернути увагу від факту ідеологічної слабкості і кон'юнктурного набору членів фракції, вони і намагаються дискредитувати «Нашу Україну».
Те, що зараз відбувається з парламентською опозицією, має стати уроком для всіх нас. І українські політики, і українське суспільство повинні зрозуміти: часи «вождистських проектів» минули.
Сьогоднішні погрози повернення України під контроль Москви вимагають від українських політиків, свідомої частини нашого суспільства, об'єднання на ідейній, ціннісній державницькій основі.
Андрій Парубій
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
