Гриневецький: НАТО перетворюється на геополітичне непорозуміння

Незалежній Україні тільки 19 років, а наша держава вже звикла жити у кризах, виборах, спорах, розколах і так далі. Тема загроз нацбезпеці не втрачає своєї актуальності. Про те, чого і чому насправді варто боятися нашій країні, а також про багато чого іншого розповів в інтерв'ю ForUm'у народний депутат України, перший заступник голови фракції Блоку Литвина, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони Сергій Гриневецький.

- Сергію Рафаїловичу, останнім часом часто говорять про загрози національній безпеці нашої країни. Зокрема, було багато спорів щодо відмови України вступати в НАТО і пролонгації перебування ЧФ РФ у Севастополі. Які реальні загрози нашій нацбезпеці?

- Дивно якось поставлене питання. На нацбезпеку нашої країни, насамперед, впливає стан усередині самої України. Це політична і економічна складова. Також це всі кризи, які пережила наша країна за 19 років: і цивілізаційна, і демографічна, і політична, і правова, і економічна. Також у нас було безліч цукрових, бензинових, хлібних, молочних, м'ясних та інших криз. Ось це і є головні загрози безпеці. Думаю, Ви зі мною у цьому погодитеся.

Але це ще не все. Скажіть, хіба безпекою є те, що у нас валовий внутрішній продукт на душу населення – на рівні Молдови і Албанії?! Або, може, те, що тіньова економіка, за оцінками експертів, складає 60%?! Знову ж таки, чи можемо ми у такому разі бюджет називати державним?! А те, що у нас корупція стала способом управління, а брехня – національною політикою?! Хіба це все сприяє безпеці?!

Ще одне. У нас країна бідна. За великим рахунком, у нас девальвований робітничий клас, деградоване селянство, а інтелігенція маргіналізована. У нас бідність економічна, духовна і громадянська. Але найстрашніше те, що у нас бідність – п'яно-розгульна.

- Чому так?

- Тому, що у нас країна за 19 років мала безліч урядів, які постійно мінялися. Жоден із них не міг навіть почати проводити системні стратегічні реформи. Все було кон'юнктурне. Все було підпорядковане якимсь політико-економічним групам, фінансово-економічним кланам.

І, зрештою, у нас відсутнє головне – система підготовки професійних кадрів. Їх ніхто не береже. Зверніть увагу: як тільки ми перейшли на закриті партійні списки, то у нас жоден бюджетний процес не був витриманий.

Це серйозне питання. Це починає руйнувати економіку. Банківська система у нас дуже слабенька. Протистояння цих фінансово-олігархічних структур, або політико-економічних еліт, призводить до руйніваних процесів у суспільстві. Тому у нас немає наступництва в управлінні державою і суспільством. Вирішення усіх цих питань і є головними засадами безпеки.

Знову ж таки, нам потрібно думати, як бути хоч би регіональним гравцем (про претензії на регіональне лідерство я вже не кажу). Ви бачите самі, до чого призвели спроби з ГУАМом. Була ще така програма Східного партнерства – вона померла, не розпочавшись.

- Чому політики вважають за краще говорити людям про інше?

- Чому? Я Вам кажу про це. Читайте, будь ласка, заяви фракції Блоку Литвина у ВРУ. Там це послідовно прослідковується. Інша справа, суспільство звикло до лівого і правого популізму, здорові думки не сприймаються. Я ж Вам кажу, що про тверезо-трудову бідність ніхто не думає.

Треба працювати і припинити красти. А кому сподобається, коли великий діяч Гриневецький говорить: «Мужики, припиняймо красти і починаймо працювати»?! Скажуть: «Та пішов ти!..» Знаєте, крадіжка стала найефективнішим методом і формою існування.

І потім, щоб відповісти на загрози національним інтересам і безпеці, треба взяти статтю сьому Закону про засади нацбезпеки. Там чітко виписано, що на сучасному етапі є основними реальними і потенційними загрозами і у зовнішньополітичній сфері, і в державній безпеці, і на державному кордоні, і так далі, і тому подібне Це приблизно все те, про що я Вам сказав вище.

- А все ж таки, що думаєте про відмову від курсу в НАТО?

- Ну яке НАТО?! Кому ми потрібні у цьому НАТО?! Якби вони хотіли, то давним-давно завели б нас в Альянс. Самі подумайте, куди брати таку країну, у якій ВВП на душу населення і конкурентоспроможність – на найнижчому рівні в Європі?! Навіщо їм цей вантаж!

Навіщо їм така країна, де закладають фінансування 3% на оборону, а дають менше 1%? Вони що, повинні додавати свої гроші? Та у них там криза. Більше того, подивіться, яка у нас кількість застарілого і не потрібного Збройним Силам України озброєння, вибухових речовин, техніки та іншого. Цим треба займатися.

А потім, НАТО, за великим рахунком, уже досягло пенсійного віку і перетворюється на геополітичне непорозуміння. Сьогодні треба шукати нові системи колективної безпеки.

- Якими вони можуть бути?

- На сучасному етапі, насамперед, потрібні попереджуючі дії. Потрібно, щоб працювала наука. А вся проблема полягає у тому, що у нас до сьогоднішнього дня немає хоч би теорії, яка здатна була би пояснити стан українського суспільства.

- Напевно, це тому, що у нас суспільство цікавіше політикам винятково як електорат… І суспільство стало некерованим і непрогнозованим. Так?

- Некерованим – не погоджуся. Управляти бажаннями і користуватися рефлексами у нас уміють прекрасно. За роки виборів навчилися обіцяти надпрофесійно.

- Але життя стає некерованим і непрогнозованим.

- Ось давайте повернімося до НАТО. Щодо Альянсу я маю свої оцінки. Вони пов’язані з Дунаєм. Пригадайте, коли бомбили Югославію, «Українське Дунайське пароплавство» зазнало збитків. (Воєнна операція блоку НАТО «Союзна сила» проти Союзної Республіки Югославія у 1999 році, - авт.).

І до сьогоднішнього дня компенсації не виплачені. А там кругом-бігом 700 млн. доларів. А обіцяли виплатити все. Ось хай розрахуються. Але це все розмови, мета яких – просування до ресурсів РФ і контроль над Чорноморським регіоном для диверсифікації енергоресурсів і транспортних коридорів.

Також потрібно враховувати, що НАТО – агресивний блок. Ось подивіться, коли СРСР ввів війська до Афганістану, ніхто з країн Варшавського договору не відправив туди жодного солдата. А зараз в Афганістані скільки країн? Дуже багато, включаючи Україну. І що? Їм це допомогло? Чим більше контингенту, тим більше виробництво тяжких наркотиків.

- Чорноморський флот РФ на території України - це добре чи погано?

- Я Вас прошу!.. Ну, подивіться на карту Чорного моря і назвіть мені точку, куди його можна перевести.

- І?

- «Так вот сідітє, мама, і жарьтє рибу», як кажуть в Одесі.

Що стосується Чорноморського флоту і газу. Газ у нас російський, флот теж російський. Так, виходить, Україна обміняла російський газ на російський флот. Блискуча операція. За таке пам'ятник треба ставити.

Плюс при цьому отримали ще 100% знижок і додаткових інвестицій 40 млрд. плати за перебування і більш-менш прогнозовану ситуацію у Чорноморському регіоні, який найближчим часом буде одним із головних у боротьбі транспортних коридорів і енергоносіїв.

Боротьба за Чорноморський регіон буде завжди. У цьому регіоні Захід зустрічається зі Сходом, а Іслам - з Християнством.

- А як Ви ставитеся до мовного питання? Чи не послідує за посиленням російської мови посилення розколу в Україні?

- Ну що я можу сказати. Наприклад, я можу говорити з Вами російською мовою і українською мовою. Вивчити мову – не проблема, було б бажання. Що стосується популяризації мови, то тут виникає багато питань. Ось, наприклад, що у нас з українською книгою? А з кінематографом?

Звичайно ж, у місцях компактного проживання національних меншин необхідно гарантувати їм право зберегти рідну мову. Але для цього мало ухвалювати додаткові закони, програми. Для реалізації програм потрібні гроші. А є вони у нас? Відповідь очевидна. До того ж в Україні мовні питання уже давно прописані у кількох законах. Якщо їх виконувати – всі проблеми будуть зняті.

- Ще таке внутрішнє/зовнішнє питання. Ми знову чекаємо грошей від МВФ. На Вашу думку, вони нам потрібні? Україну не затягне у боргову кабалу?

- Що стосується позик, то, як кажуть в Одесі, займаєш чужі, а віддаєш свої…

Тут дуже важливо подивитися історію усіх наших відносин з МВФ. Ви пам'ятаєте, коли ми брали кредит у 2,5 мільярда, нас усіх переконували, що це «психологічний кредит», що у нас золотовалютний резерв 38 млрд. Ну і де він?!.

Але що стосується МВФ, то варто чітко усвідомлювати, що це не добродійна організація, їй вигідно позичати Україні. А нашій державі борги віддавати доведеться.

- А місцеві вибори? Коли вони будуть? Встигнете змінити законодавство?

- Одна із основних проблем нашої країни полягає у тому, що кожні вибори ми проводимо за новим законодавством.

Нагадаю, що ще під час парламентської кризи 2007 року, коли Президент Ющенко видав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, ПАРЄ аналізувала ситуацію у нашій країні і зробила висновок, що вибори за відкритими партійними списками – найоптимальніші.

Змішана виборча система вже існувала в нашій країні до 2006 року. Але мажоритарна виборча система є найбільш логічною в нашій ситуації. Спочатку парламенту слід затвердити проект виборчого кодексу, який уніфікує весь виборчий процес. Тому найкраще місцеві вибори проводити навесні.

Але є ще один бік проблеми. На вибори потрібні гроші. Ви помітили, що про вибори говорять усі, а одна людина мовчить.

Отже, стежте за ефіром. Азаров чудово розуміє, що ці гроші потрібно десь узяти. Коли Микола Янович заговорить про вибори, тоді можна буде робити висновки.

- Остаточно дата місцевих виборів ще не затверджена. ПР вважає, що їх потрібно проводити 31 жовтня 2010 року, Ваша політична сила – у березні 2011 року. Буде знайдено консенсус?

- Тут ключове слово – «консенсус». Думаю, він буде знайдений.

- А якщо ні, коаліція розпадеться?

- Ні, не розпадеться. Але до спільного знаменника стосовно місцевих виборів нам вдасться дійти.

- А щодо парламентських виборів? Є розмови про те, що можуть бути раніше (заява Миколи Томенка), або ж, навпаки, пізніше. Нібито вже є домовленості ПР і Блоку Литвина максимально відтягнути дату їхнього проведення, оскільки немає бажання ризикувати мандатами.

- Я ж не можу коментувати кожну фразу політиків! Він вважає так, але для цього повинні бути умови. Що це означає, що восени виборів до місцевих рад не буде? Хоча, якщо дочитаєте це інтерв'ю Томенка, то там сказано, що, найімовірніше, вони будуть.

Що означає, чи будуть парламентські вибори цієї весни? Ось скажіть, що завтра буде?.. Точно знаємо лише, що буде день. Також я можу Вам зараз точно сказати, що 1 березня настане весна, календарна весна.

А другий варіант?.. Хай говорять, якщо нічого робити. Це вигадки. Просто слова.