З 1 липня в Києві будуть підвищені ціни на гаряче водопостачання й опалювання. За офіційною версією властей це пов'язано з тим, що закінчився термін дії меморандуму про зниження комунальних тарифів у Києві.
Згідно розпорядженню Київської міської держадміністрації, вартість опалювання київських квартир тепер складе 2,26 грн. за кв.м площі (зараз 1,6 грн. за кв.м), гаряча вода коштуватиме 11,75 грн. за кубометр (зараз – 10,05 грн. за кубометр), якщо лічильник відсутній, вартість гарячої води складе 41,14 грн. на одну людину (в даний час - 35,18 грн.). Опозиція традиційно готує «народні протести» і судові позови. Однак, про те, що місто росте, нові багатоповерхові будівлі вимагають дорожчих і сучасніших комунікацій – про це забувають і кияни, і гості столиці.
В інтерв'ю для «Коммерсант'» Олександр Попов, міністр з питань житлово-комунального господарства зазначив, що попередній уряд не виконав умови меморандуму по відношенню до постачальників послуг – «Київводоконалу» і «Київенерго». Уряд Юлії Тимошенко, за його словами не вирішив питання, як компенсуватиметься різниця в тарифах між реальною і діючою вартістю. Це практично збанкротило комунальні вказані підприємства. У «Київенерго» стверджують, що навіть підвищення цін не зможе компенсувати збитки, яких зазнала компанія. Тому наступні перерахунки тарифів за гарячу воду й електроенергію заплановані на вересень і листопад цього року.
Крім цього, на 50% підвищені тарифи в Севастополі. Таким чином, «місто російських моряків» втратило статус міста з найнижчими цінами на комунальні послуги для населення.
Свою оцінку з питання підвищення цін на ці послуги висловив Юрій Бондар, голова комісії Київради з питань ЖКГ і ПЕК. За його словами підвищення цін пов'язане з тим, що до бюджету 2010 року не закладені кошти на компенсацію різниці тарифів і комунальні послуги. Він зазначає, що присутність «великої політики» дуже заважає господарським справам у містах: «Мери багатьох українських міст упродовж останніх п'яти років вимушені лавірувати між «імпічментом» і «низькими тарифами». Частіше вони вибирали низькі тарифи, але це були політичні рішення, за які розплачувався міський бюджет у вигляді компенсації різниці в тарифах. А оскільки бюджети міст не могли винести такого навантаження, частина мерів все-таки вимушені піти на приведення тарифів до економічно обгрунтованого рівня. Когось із них переобрали, у т.ч. і за підвищення тарифів, але житлово-комунальний сектор цих міст працює, надаючи послуги населенню, – зазначив Юрій Іванович.
У Києві влада прагнула «тримати тарифи» до останнього. Це привело до того, що заборгованості по теплоенергії, гарячій і холодній воді, складають близько 2,5 мільярдів гривень. Очевидно, що в перспективу погашення цієї заборгованості не вірять ні комунальні підприємства, ні власті – нинішній бюджет Києва удвічі менший від того, що закладався у 2008 і 2009 років.
У свою чергу Президент Янукович уже виступив з ініціативою уніфікувати тарифну політику для всієї країни. Ситуація з ЖКГ непокоїть і Кабінет міністрів. Судячи з заяв віце-прем'єра Тігіпка, варіанти виходу з кризи у стадії підготовки.
На думку Юрія Бондаря, багатьох проблем з розрахунком тарифів справді можна було б уникнути, якби рішення ухвалювали не політики, а економісти. «У країні назріла необхідність створення єдиного органу, який встановлюватиме єдині правила для всіх. Наприклад, національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) напрацювала величезну методологічну базу щодо регулювання тарифів енергетики. Їхній досвід можна було б використовувати в комунальній сфері в цілому».
Так само, на думку голови комісії ЖКГ Київради, є сенс звернути увагу на європейський досвід і досвід пострадянських країн. «У Литві, - розповідає Бондар Ю.І, - державна влада жорстко регулює діяльність монополістів, які представляють комунальні послуги. Створений спеціальний державний регулятор, який перевіряє обгрунтованість розрахунків і інвестиційних програм, в які закладаються тарифи. У регулятора широкі повноваження, у т.ч. з перевірки виконання програм реконструкції і розвитку інженерних мереж, контролю якості послуг і так далі».
Тоді як ЖКГ столиці задихається без інвестицій, грошей не вистачає навіть на поточний ремонт і обслуговування існуючих мереж, періодично зупиняється комунальний транспорт, аварії тепломереж або каналізації вже стали буденною справою - влада ніяк не визначиться «що робити?» Замість цього періодично в пресі ініціюються питання «хто винен?» - в основному теж риторичні.
«Було б розумно почати вкладати державні гроші в розвиток інфраструктури – підсумував Юрій Іванович. – Наприклад, після об'єднання Німеччини в колишню НДР були вкладені безпрецедентні інвестиції. Кошти, інтелектуальні рішення, робочі руки були консолідовані для того, щоб провести переформатування будівель, зробити горизонтальну розводку трубопроводів, газопроводів, електричних мереж. Були проведені могутні реформи в області комунальної енергетики, транспортної інфраструктури і так далі. Це дозволяє зараз німцям не тільки економити, але й заробляти, розвивати галузь. Так, це було зроблено за рахунок донора, за рахунок ФРН, але все таки дало свій ефект. У комунальну сферу Східної Німеччини прийшли нові технології, створені робочі місця для фахівців високої кваліфікації. Те ж саме можна зробити і в нас. І більш того, це могло б стати «прапором» нової влади з поліпшення життя кожного громадянина України, локомотивом для нашої економіки».
Незважаючи на всю абсурдність підходу до формування ціни на опалювання і воду з оглядом на електорат, тарифи ЖКГ ще не скоро втратять статус «політичних». Доказом може послужити остання заява Нестора Шуфрича в ефірі ТРК «Україна»: «Ми місцевим радам заборонили піднімати тарифи. Якщо виникне ситуація, коли цей тариф буде обгрунтований, то за узгодженням з урядом, після ретельних експертиз і після того, як це буде пояснено громадянам України, таке може робити місцева рада». Коментуючи репліку Юрія Луценка про підвищення тарифів у Севастополі, Шуфрич сказав: «У Севастополі спробував підняти тарифи представник Ющенка Куніцин. Ми зараз це ламаємо».
Отже, і для нової влади «розмір» таки має значення. Чи побачимо ми рішучі і зважені кроки на шляху виходу з комунальної безвиході – покаже час. Але саме часу в нас немає. Тому що добрий господар готує сани влітку, щоб потім снігопади знову не стали «великою несподіванкою».
Ірина Малиновська «Айсбергінформ», спеціально для ForUm
