Ні для кого не секрет, що я давно виступаю на підтримку Хартії мов. І вважаю, що цей, двічі ратифікований нашим парламентом документ, повинен бути упроваджений в життя. У цьому сенсі проти ініціативи Януковича, що гарантує російській та іншим мовам національних меншин України захист, вільний розвиток і використання, заперечувати важко.
У світі існує таке поняття як друга, третя регіональна мова і пов'язано це не тільки з доцільністю підтримки малих народів, як іноді намагаються тлумачити, але і, перш за все, з поняттям свободи.
Безумовно, неможливо забезпечити рівні умови всім мовам, носії яких проживають в Україні, але вживання заходів, передбачених Хартією в тих регіонах, де значна частина населення говорить на даній мові – правильна позиція. У цьому сенсі на рівні парламенту давно слід було ухвалити конституційне рішення про статус російської мови в регіонах без конкретної згадки національних меншин. І це теж було б правильно.
Проте не забуватимемо про ті регіони, де практично немає ніяких умов для розвитку української мови. У такому разі, якщо, наприклад, у тому ж Криму або в Луганській, Донецькій, Харківській областях буде оголошена регіональною місцевком, українська мова негайно стане мовою міноритарною.
Тобто такою, якою розмовляють набагато МЕНШЕ, ніж будь-якою іншою. І тоді точно захисту, який передбачений Хартією для міноритарних мов, зажадає державна мова нашої країни.
І якщо до кінця законодавчо проводити в життя те, що передбачено Хартією, а саме, всі ті заходи для розвитку можливостей мови і підтримки мовної свободи в регіонах, то вони, безумовно, повинні бути застосовані так само і до української мови. А ось якраз цього кінця, як я підозрюю, в програмі Януковича немає...
Адже державну мову не обов'язково відміняти – це і не передбачено в Хартії мов. Державних мов може бути дві і більше – в Канаді, наприклад, їх, взагалі, чотири. Справа ж не в цьому! А в тому, щоб забезпечити можливість розвитку на даній мові.
Хоча, на мій погляд, прийняття російської мови як другої державної – це кошмар, жахливий акт. Російська культура насаджувалася в Україні століттями, українська мова знаходиться в тяжкому стані і вимагає захисту. Правда, я не зовсім зрозумів, яка саме роль відводиться російській мові в програмах Януковича – як другої державної чи як регіональної, але, по суті, це і не має особливого значення. Ну, хіба що чисто політично.
І якщо розглядати цю проблему якраз з такого ракурсу, то легко можна помітити, що справа тут у тому, що Росія, як держава, хоче утримати Україну у сфері свого впливу. Якщо це не так. Чому вона у такому разі заперечує проти вступу України в НАТО? Це що, якимсь чином загрожує РФ? Звичайно, ні! Просто, вступаючи в НАТО, Україна виходить «з-під парасольки» Росії, яка у будь-якому випадку хотіла б зберегти контроль над Україною. І одними з найважливіших засобів досягнення цього є різносторонні культурні ідентичності України.
За триста років половина української культури перекочувала до Росії. Між іншим, і Гоголь і Достоєвський мали українське коріння і пронесли їх крізь свої творіння. Цей список можна продовжувати до безкінечності. Можна називати імена сотні людей, відомих у всьому світі, яких ніхто не ототожнює з Україною. Ну, хто ототожнює з нашою країною економіста Михайла Туган-Барановського, покійного в чині міністра фінансів Центральної Ради?
Українці і без того обкрадені. Наша культура спочатку пішла в Російську імперію, потім в СРСР. Одним словом, все, що у нас було, йшло на Москву і Ленінград. І це загальновідомий факт. Зрозуміло, що Росію не влаштовує перспектива, за якої наше населення через 20 років на 75-80% говорило б українською мовою. Росія зацікавлена в тому, щоб українська культура була етнографічною. Щоб загнати її в якусь Галичину і рідше про неї чути і згадувати. Тільки тоді Україна буде нікому не небезпечна.
І це, безумовно, витікає з програми Росії щодо встановлення контролю над українським життям. У даному випадку я кажу, до речі, і про ті обіцянки, які давав Янукович, будучи кандидатом у Президенти, і які він збирається виконати зараз.
До речі, йому це вдасться дуже просто – маючи більшість у парламенті, він проведе відповідний закон. А ось як він справлятиметься з рештою обіцянок – ось це ми ще побачимо.
Мирослав Попович
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
