Здавалося б, щойно відбулися вибори, а вже минули перші сто днів президентства Віктора Януковича. Про те, що зробив і про що забув Янукович, хто може бути потужною опозицією для нього та ПР, і чи є майбутнє у нашої держави, в інтерв’ю ForUm'у розповів скандально відомий літератор-публіцист Олесь Бузина.

- Олесю, що скажете про перші 100 днів президентства Віктора Януковича. Що він уже встиг зробити, що залишилося на рівні декларацій?

- Треба бути об’єктивним: з усіх чотирьох Президентів України за сто днів правління Янукович встиг більше, ніж будь-хто. Він виявився дуже швидкісним Президентом.

Насамперед, варто зазначити, що за перші сто днів він встиг підписати стратегічний договір з Росією, який визначив правила гри у відносинах між Україною з РФ, України з Європою, України зі США аж до 2042 року.

Янукович-Президент також зробив досить багато в економічній сфері. Це йому вдалося завдяки тому самому вдалому договору з РФ, та зниженню ціни на природний газ для України.

Також за дуже короткий термін він встиг швидко побудувати слухняну вертикаль влади. Янукович, на відміну від Тимошенко і Ющенка, без будь-яких ексцесів і скандалів швидко призначив Кабінет міністрів і прем’єр-міністр Микола Азаров досить ефективно взявся за економіку.

Варто зазначити, що Янукович підняв настрій і ветеранам, і тій більшості українців, які вважають, що 9 Травня – це справді свято, Велика Перемога, частина нашого загальнодержавного міфу (в хорошому значенні цього слова), а не лише якась політична, комуністична історія.

Тепер про те, що він обіцяв, але не встиг зробити. Насамперед, досі не ухвалений закон про підвищення статусу російської мови Верховною Радою України. Також Янукович обіцяв, але так і не відмінив присвоєння Героя України Степану Бандері (хоч він казав, що це відбудеться ще до 9 травня).

Президент Янукович поки що не наважився змінити курс Віктора Ющенка в ідеології, хоча це дуже архаїчний курс, який був викликаний особистим уявленням про світ початку ХХ століття та поглядом на сучасну європейську модернову ідеологію. Це погано, адже цього вимагає та більшість, яка обрала його Президентом.

Люди дали йому голоси, сподіваючись, що в Україні буде встановлений міжнаціональний мир, припинено роздмухування націоналістичної, націонал-соціалістичної істерії. Тому таке затягування небезпечне і для України, і для подальшої кар’єри Януковича. Хочу нагадати, що чергові парламентські вибори 2012 року не за горами. Якщо Янукович не задовільнить тих людей, які довірилися йому так само, як у 1994 році Кучмі, то Віктор Федорович опиниться перед велетенською діркою голосів, яку ніякі фальсифікації не зможуть закрити.

Більш того, зараз є вже певна тенденція до охолодження симпатій виборців. Не все вимірюється лише грошима і матеріальним здобутком. У людей є своє уявлення про себе. Вони намагаються продовжити себе у наступних поколіннях. Люди не хочуть, щоб на них хтось тиснув і різко змінював їхню самоідентичність. Цю самоідентичність дуже різко принижували при Ющенку, а чомусь Янукович поки що не наважується відкинути цей весь ющенківський ідеологічний баласт.

Ну і ще одне, що варто зробити. Нам потрібний інший Гімн. Ми як і раніше живемо під лозунгом «Ще не вмерла України і слава, і воля». Я вже казав і писав, що з таким Гімном ми довго не протягнемо. Україна пливе, як похоронний човен. Тому Гімн треба швидко міняти! Я в цьому більш ніж переконаний.

- Ви кажете, що Янукович має встановити міжнаціональний мир. Наскільки це реально? Чи не буде перегину на російську сторону? Де гарантії, що не відбудеться повна русифікація України?

- Русифікація не відбудеться. Українська нація двомовна за своєю природою.

Є прекрасна теорія 60-70 рр. ХХ століття академіка Костянтина Білодіда. Вона про те, що українці – двомовні. І наша історія доводить, що це так. Приклад Гоголя і Шевченка – підтвердження.

Ну не можна вивчати Шевченка, не розуміючи, що три четверті його творів написані саме російською мовою. Не можна викидати цілі пласти з української історії лише тому, що вони не подобаються прихильникам вузько націоналістичної ідеології, на кшталт Петлюри, Бандери.

Ось дивіться, Донецько-Криворізька республіка – це була реальність 1918 року. Це була дуже активна частина теперішньої України. Вони не тільки оголосили себе окремою державою, а й навіть наважилися оголосити війну Німеччині.

Коли Росія руками Троцького заключила Брестський мир, Україна Михайла Грушевського лягла під Німеччину – Донецько-Криворізька радянська республіка реально воювала з німцями. Цю республіку після громадянської війни більшовики приєднали до України. А це велетенська територія, яка є повністю російськомовною.

Зараз Крим і Луганська область – це найбільш активні захисники російської мови в Україні. Джерело цих дій міститься в їхньому історичному корінні. Нагадаю, Крим Хрущов приєднав до України у 1954 році, не запитуючи згоди жителів півострова. Так само, в часи громадянської війни ніхто особливо не запитував, чи хочуть Одеса та Миколаїв входити до складу України.

Наслідок - сьогодні ми маємо великий конгломерат абсолютно різних територій, з абсолютно унікальною історією. Це дуже добре. Це наше багатство. Ми повинні це враховувати, адже, якщо закриватимемо на це очі, то наша країна в результаті опиниться в катастрофі.

- У якій катастрофі?..

Хтось цю катастрофу не може уявити. Але я, як історик і футуролог, дуже добре уявляю, що буває, коли не враховують реальних потреб громадян, у тому числі потреб, якими завжди нехтують, культурних.

Мені хочуть довести, що справжній українець - це однорукий українець. А я думаю, що справжній українець - це дворукий українець. Це моя чітка позиція. Я на ній завжди стоятиму.

- А збереження територіальної цілісності України? Чи забере РФ Крим? Чи відбудеться федералізація України?

- РФ не забере у нас Крим. Вона свого часу подарувала нам його, а ми не маємо елементарної вдячності і постійно говоримо, що начебто вона візьме Крим і відбере (сміється, -авт.). Виникає питання, може Україна комусь щось подарувала б (сміється, -авт.).

Хоча Ющенко дарував. Він подарував румунам шматок території біля острова Зміїний. І чомусь ніхто не каже, що він скоїв державний злочин. Натомість постійно говорять, що у нас відберуть Крим. Та не відбере Росія Крим! Годі вже про це говорити! Є чіткі правила гри. Вони виписані в договорі аж до 2042 року.

Не буде ніякого перекосу. Навпаки, відбуватиметься гармонійний розвиток різних частин України. Це нормально. Час відходити від конфліктів. Французи та німці вже не воюють і не бояться, що їхні армії знову зійдуться. А між українцями і росіянами значно більше спільного, ніж між французами і німцями.

А на страхах в Україні просто звикли грати. У результаті націоналісти управляли Україною, ідеологією, економікою, і… розвалили все, позбавили Україну чітких зовнішньополітичних орієнтирів. Згадайте, скільки нам розповідалося, що ми вже вчора будемо в Євросоюзі, а що виявилося?.. А зараз я не те що вірю, я знаю, що через 2 роки уряд Януковича доб’ється, і українці будуть їздити в ЄС без віз. Я впевнений, що на відміну від ляптана Ющенка, Янукович це зробить.

І ще, таких зв'язків як з Росією, більше в нас не буде ні з ким. Запитаєте, чому? Ну немає у Польщі авіабудування, немає замовлень для наших заводів. Це є лише у Росії і це реальність.

Взагалі, Богдан Хмельницький міг врятувати Україну у XVII столітті, лише сказавши, що він буде підданим російського царя. Тоді іншої реальності не було. Сьогодні ж немає іншої можливості врятувати економічний потенціал України, крім як рівноправним союзом з Росією. А про підданство вже не йдеться.

- Як Ви собі це уявляєте?

- Україна цілком може бути з РФ рівноправним партнером. Для цього просто треба бути чесним, відкритим і одночасно твердим партнером РФ, і не боятися відстоювати свої інтереси.

Повірте, у Росії, крім України, союзників у цьому регіоні просто не може бути. Україна єдиний потенційний і фактичний союзник Російської Федерації. Іншого немає. Якщо ж Росія піде на будь-яку конфронтацію з Україною, то оголить весь свій південний фланг і опиниться в політичній ізоляції в Європі.

- Повернімося до України. Що думаєте про нашу опозицію?

- Опозиція в Україні виявилася значно слабшою, ніж усі думали. Всі були переконані, що Юлія Тимошенко буде надзвичайно потужною опозиціонеркою, а виявилося, що це не так. Ще від неї втекла дуже велика кількість олігархів.

Мене особисто цей факт певною мірою пригнічує і лякає, оскільки для нормального розвитку країни необхідна сильна опозиція, щоб Янукович з «регіонами» не розслаблялися.

- І що тепер?

- Особливих перспектив у Тимошенко я зараз не бачу. Вона борсається у згадках про саму себе і перетворює себе у блискучий спогад. Вона зробила дурницю, коли у 2007 році добилася незаконного розгону парламенту.

Та кардинальною її помилкою був 2008 рік. Тоді вона мала можливість перемогти у президентських виборах. Вона могла перехопити на себе ініціативу тоді, коли Ющенко і зброєю, і морально втрутився в ту дурну війну з Грузією. Та їй треба було змінити ідеологію, ставити не лише на ультранаціоналізм, а на новий варіант інтернаціоналізму в Україні.

Якби Тимошенко тоді спробувала показати, що вона друг Росії, Сходу і Півдня України, що вона може потягнути за собою виборців – то була б сьогодні Президентом України. Але вона цього не зробила.

Знаєте, тут доречним буде російське слово «торопышка». Так ось, торопишка-Тимошенко все сама зіпсувала. Про неї теж можна сказати словами російського поета: «И жить торопится, и чувствовать спешит!». А в політиці не завжди треба бігти, як той Пилип з конопель.

- Виходить, влада може собі витворяти, що хоче. Це ж геть погано.

- Абсолютно згоден. Це погано. Але в той же час, всередині українського політичного клану поступово кристалізуватимуться нові опозиціонери. А там з'являться такі варіанти, які зараз важко уявити.

- Нова опозиція з'явиться у парламенті чи на вулиці?

- Вона буде йти і зверху, і знизу.

Опозиція ніколи не може бути справжньою опозицією, якщо вона не апелює до народу. Але всі прекрасно розуміють, що Ющенко став у свій час опозиціонером, вивалившись з державної еліти. Кучма став опозиціонером після того, як перестав бути прем’єр-міністром.

Зараз у Януковича немає такого прем’єр-міністра, який міг би стати опозиціонером. Але обов’язково з'явиться у самій владній команді той, хто претендуватиме стати новим президентом. Історія ніколи не закінчується.

- І ще. На Ваш погляд, куди поділися наші радикали? Наприклад, де «Братство» і чому Дмитро Корчинський зник з ефірів, став м’якеньким котиком? «Свобода» теж не та

- Давайте будемо говорити чесно. Думаю, варто запитати у Корчинського про те, хто і наскільки потужно його фінансував. Він ніколи не був персоною в опозиції, яка б самостійно претендувала на частину влади. Він завжди був декоративною фігурою в українській політиці.

Тягнибок помітніший, ніж Корчинський, і досяг більших успіхів. Він хоч у Тернопільській області переміг. А де переміг Корчинський?.. І все таки, Тягнибок теж декоративна опозиція. Хто цього не розуміє?.. Це видно неозброєним оком.

Самі простежте, коли з'являються портрети Тягнибока, коли вони зникають, хто виділений в його оточенні. «Свобода» в уявленні більшості громадян України, це Тягнибок і Фаріон. Завжди, коли на Сході України показуватимуть Фаріон – людей це лякатиме.

І будь-хто, до кого приєднається Тягнибок – піде на дно. Ось приєднався він до Тимошенко, і вона навіть не зрозуміла, що сталося: постояла біля нього і поставила хрест на своїй кар’єрі. А це у нього така функція – тягти вбік.

Юлія Артамощенко,

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

3064