Суспiльство

Київський міжнародний кінофестиваль завершено. Гран-прі знайшло героя

1-го червня у столиці, у Національному Палаці мистецтв «Україна», відбулася урочиста церемонія закриття II Київського міжнародного кінофестивалю. Про це повідомляє кореспондент ForUm’у.

У присудженні Гран-прі компетентне журі було одностайне – переможцем кінофоруму став фільм «Mommo» турецького режисера Аталая Ташдікена. Йому ж дісталася і «Краща чоловіча роль II плану».
 

По дві нагороди зібрали також фільми «Дім зла» поляка Войцеха Смаржовськи (кращий сценарій і краща режисура) і «Duburys» литовця Гітіса Лукшаса (краща жіноча роль і краща операторська робота).
 
 
 

Єдиній українській стрічці, представленій в основній програмі, - «Стріляй негайно!» Віллена Новака - дістався приз «За кращу чоловічу роль». Він був присуджений головному герою Юрію Степанову посмертно.

«Нечисленність» українських картин на вітчизняному кінофестивалі голова КМКФ Богдан Ступка пояснює «відсутністю таланту». Тоді як один із партнерів кінофоруму, голова правління Міжнародного Фонду «Єдиний світ» Едуард Прутнік упевнений, що «в нашій країні є всі можливості для того, щоб талант пробивався».
 

«Якщо ми прониклися і розуміємо роль кіно у суспільстві, ми повинні цим займатися. Слава Богу, з 1 січня наступного року набуває чинності закон, який дає пільги для виробництва кіно, так що стимул цьому процесу буде», - сказав він в інтерв'ю ForUm’y і додав: «Таланту, як крихкій екзотичній рослині, потрібно створювати умови для того, щоб він пробився і міцнів. Я вважаю, у нас є всі можливості для того, щоб у нашій країні пробивалися таланти. Мені б хотілося, щоб незалежно від того, в якій частині світу живе людина, вона знімала фільми про Україну і за українські гроші».

Що ж, як би там не було, кіномани стверджують: не дивлячись на те, що цього разу конкурсну програму склали фільми, далекі від сучасних фестивальних трендів, а багато що з обіцяного не здійснилося, нинішній КМКФ все одно вийшов набагато цікавішим і масштабнішим, ніж дебютний. І це зрозуміло – життя ж не стоїть на місці.

Лєра Нєжина,