Сьогодні – День захисту дітей. Конвенція про права дитини вже давно ратифікована майже всіма країнами-членами ООН, включаючи Україну. Цей документ складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права юних громадян. Кожну з них ми не розглядатимемо. Зупинимося на окремих.
Конвенція свідчить: кожна дитина має право на сім'ю. Не скажу, що в Україні інститут сім'ї знівелював, але він точно проігнорований державою. Ми де-юре - громадяни країни, а де-факто – пасажири, які бігають за автобусом, усередині якого знаходиться держава. Говорити, що у нас знищена соціальна система «сім'я» не можна, але поняття її цінності, ролі, значущості в системі держави бажають кращого.
Сім'я в Україні займає далеко не провідні позиції. На чолі інтересів людей йдуть матеріальні цінності, робота, кар'єра, політична і суспільна діяльність, а вже потім - сім'я і діти. Так, вони в десятці пріоритетів, але десь на 8-10 місці. Це неправильно. Але найбільше дратують заяви колишніх і теперішніх можновладців, що ми повинні повернутися обличчям до сім'ї. На жаль, це тільки декларації.
У нас проблема дітей - це проблема батьків. А держава самовідсторонилася, мовляв, самі народили, самі і займайтеся. А коли показуєш Конституцію, говориш, «Шановний чиновнику, дивися, що написано: безкоштовна освіта, меддопомога і так далі», вони відповідають, що «Так. Написано, але не для вас, а для мене. Займайтеся своїми дітьми самі».
Конвенція також гласить: кожна дитина має право на якісні медичні послуги. Як з цим йде в Україні, ні для кого не секрет, хоча ця галузь не в найгіршому стані в країні.
Чому воно так, треба запитувати не у правозахисників, а у наших чиновників і депутатів. Але, безумовно, зобов'язання - захищати здоров'я дитини ще з утроби матері і впродовж всього життя - держава приймає на себе автоматично з моменту зачаття. Адже в обов'язки держави входить захищати, оберігати, надавати спектр повноцінних медичних послуг усім своїм громадянам.
Але в нашій країні це, як і все решта, робиться навпаки: заяви звучать одні, а реальність абсолютно інша, далека від бажаного. Батьки з європейських країн можуть менше переживати за здоров'я своїх чад, ніж ми. Там є і державні програми, і страхові, муніципальні і так далі. А у нас в цьому плані самі батьки сироти, а діти наші - сироти в квадраті.
Також Конвенція свідчить: дитина має право на захист від експлуатації. Так, наша держава прийняла низку законів, що забороняють експлуатацію. На цю тему звучить багато палких промов. А насправді, що у нас?.. Загальновідомо, що економічна криза привела до того, що в сім'ях суттєво зменшилися доходи, і багатьом стало важко забезпечити дитину елементарним харчуванням.
І виходить, що проблеми батьків перекладаються на дітей, які все частіше опиняються на вулиці. Часто ми бачимо, як діти миють машини, продають квіти, ягоди, збирають пляшки, жебракують. Перерахувати можна десятки прикладів ганьби і для батьків, і для держави. Це украй негативно. Це проблема державного рівня.
Не думаю, що варто проходитися по решті статей Конвенції. Картина в цілому вже ясна. А що стосується нових законоініціатив в Україні, то скажу, що тут потрібно бути дуже уважним і зваженим. Нашим Міністерством юстиції створено робочу групу, і зараз вносяться зміни в ювенальну юстицію. Усе на стадії розробок. Але та форма, яка була раніше представлена, викликала протест нашої організації, оскільки чітких повноважень державних органів і батьків ми не побачили. Звичайно, законодавство потрібно удосконалити, але головне - не перегнути.
У різних країнах Європи в області ювенальної юстиції законодавство базове, хоча відмінності є. Наприклад, у Франції воно більш посилене, але там органам державної влади дані великі повноваження. А у Великобританії норми, що дозволяють застосовувати різки для виховання дітей у школах, відмінили не так давно.
Батьки (незалежно від громадянства) несуть відповідальність за свою дитину. Відповідно, у них повинні бути права. Я сам батько і не хочу, щоб мої діти, поведінкою, ставленням до дорослих, стали схожі на своїх однолітків з Європи.
Там батьки настільки залякані! Вони навіть, коли трохи голосніше щось скажуть, то побоюються, що хтось подзвонить у поліцію. Діти відчувають, що вони можуть будь-яку, навіть вигадану заяву, видати за правду, і по суті справи шантажувати батьків. Повірте мені, коли наших українських дітей лають, вони білі і пухнасті ангелки в порівнянні з дітьми Німеччини, Франції та інших країн, які далеко просунулися, але якось не туди. Звичайно, я не кажу, що всі діти в Європі шантажисти, але в більшості своїй у вихованні вони поступаються нашим.
Права дітей у нас в Україні порушуються. Вони порушуються у всіх країнах світу. Але у нас це, швидше за все, пов'язано з нашою ментальністю: у нас батьки повинні бути дуже поважаними людьми. І якщо наші законодавці візьмуть і просто перепишуть закони ЄС для України, то наші діти через 15-20 років перетворяться на суцільний кошмар.
Повторю, я за права дітей, але все повинно бути збалансовано, батьки повинні мати право і можливість виховувати і контролювати своїх дітей. Я не хочу, щоб мої діти курили/пили при мені, огризалися, ображали мене, а я мав право тільки робити здивовані очі і пальчиком помахати.
Розумію, що, як правозахисник, я так говорити не повинен. Але я батько. Я батько. Я хочу виховати нормальних дітей, корисних для суспільства і держави, а не шантажистів, телепнів, роззяв. Кожен батько зобов'язаний забезпечити своє чадо, зберегти йому здоров'я і життя. Для цього повинні бути в міру жорсткі вимоги до дитини, хоч може вже і на тонкій грані захисту/порушення права.
І хай чиновники не згадують про проблеми дітей тільки 1 червня, а думають щодня з ранку до ночі. Так, ти сьогодні управляєш державою, але, якщо ти хочеш, щоб твої діти теж управляли, то готуй їм плацдарм сьогодні. Є відносна постійність. Кожен генерал хоче, щоб його син теж став генералом. І якщо ми сьогодні не займемося дітьми, то через 15-20 років такої держави, як Україна, може і не бути. Може територіально вона буде, а ось що всередині буде творитися – це буде тихий жах.
Едуард Багіров
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
