Ідею нинішніх роздумів я почерпнув з політичних баталій на тему НАТО, яких сьогодні в Україні в надлишку. Повинен зазначити, що Росія на своїй території - зокрема, на Тоцькому полігоні, проводить спільні учення з Альянсом уже багато-багато років. І це не викликає жодного політичного напруження.
І входження в НАТО для Росії не проблема. Тому, що ніхто ніби нас туди не кличе, а ми туди не сильно прагнемо. Представником Росії в Брюсселі, взагалі, сидить яскраво виражений патріот - Дмитро Рогозін, який у принципі жодної особливої ніжності до Північноатлантичних структур не має.
Це, до речі, свого роду мессидж: мовляв, ось ми вам Рогозіна - він дуже компетентний дипломат, освічена і розумна людина, але, даруйте, кохання у нас з вами ніякого не буде.
Однак, якщо до питання про учення НАТО підходити технократично, то нічого «особливого» в них немає. Узгодження дій підрозділів Альянсу і української або російської армій по низці запитань - це, за великим рахунком, річ необхідна. Але підкреслюю: якщо підхід чисто технократичний.
І ось вам приклади.
На Чорному морі багато років за участю всіх країн Чорноморського басейну, у тому числі й України, щороку йдуть учення «Сі Бриз», де відпрацьовуються механізми різної нісенітниці на зразок порятунку на водах. І з огляду на те, що у відкрите море вийти на мітинг досить скрутно, ці заходи, так чи інакше, проходять.
Зараз міжнародна спільна операція проводиться в територіальних водах Сомалі. Там періодично відстрілюють якихось піратів - правда, не дуже гарно. Каламутні якісь історії. Але, все ж, такі операції є і, мабуть, це необхідно.
Інша справа, що у вас існує досить серйозна політична проблема за участю військ НАТО на українській території, оскільки існує конституційна норма, яка, в принципі не дає права іноземним військам знаходитися на території України. Крім того, більша частина українців і українського політикуму «проти» зближення з НАТО, але вашу країну «підтягують» туди явно в піку Росії.
Відомо, що існує ідея - створити з України форпост НАТО на Сході. При цьому абсолютно необов'язково, як вважають багато політично активних громадян України, що услід за цим, її тут же приймуть до Європейського Союзу, і вона відразу заживе як якась Голландія.
Туреччина, між іншим, є членом НАТО вже давно. Вона вступила туди через рік після утворення організації і багато десятиліть бере участь у всіх натовських операціях. Проте до цих пір так і не стала членом Євросоюзу. Більш того, торік з цього приводу вибухнув страшний скандал.
Турки просилися в ЄС двадцять років. І коли, зрештою, виконали всі вимоги і, хіба що на череві перед ним не повалялися, їм прямо в лоб з Німеччини і Франції - основних членів Євросоюзу, була дана чітка відповідь: ні, товариші турки, ви нам не потрібні!
Ну, здавалося б, що для Євросоюзу не так? А не так, що Туреччина - це досить сильна держава з населенням у 75 мільйонів чоловік. Крім того, це пам'ять про османську імперію, що загрожує Європі протягом декількох століть, і приховане візантийство, оскільки османська імперія - історичний спадкоємець Візантії, можливо, навіть більшою мірою, ніж всі інші.
Тому Західна Європа й інстинктивно відторгатиме Туреччину, так само, як у середні віки відторгала Візантію, яка у той час була значно вище, ніж всі європейські королівства, де королі спали на соломі. Це історичний тренд.
Власне кажучи, сьогоднішнє зближення Туреччини і Росії - наслідок того ляпаса ЄС. Після неї, Путін наступного дня вже був в Анкарі, де і підписав з Демірелем контракт по трубопроводу.
Тому я і не розумію, на що розраховує Україна, в якій найнижчі в Європі зарплати і яка вже відстала за цим показником навіть від Румунії; найвища в Європі смертність, у тому числі дитяча; епідемії туберкульозу, ВІЛ-інфекції і маса інших проблем.
І з цим ось доданим Україна думає вступити до Євросоюзу в XXI столітті?? Даруйте, але нічого подібного не станеться.
Насправді, відносно України йдеться про створення якогось санітарного кордону. А жити в такому місці - я вас запевняю - погано! Тому що санітарний кордон створюється не для життя. Це як чумний барак! І навіщо Україні свідомо брати на себе ЦЕ? Тим більше, що з точки зору національної оборони вступ до НАТО для України - зроблений безглуздо.
Україна - чудова країна. Крім Румунії, яка має територіальні претензії і до цих пір малює на своїх картах Східну Буковину як власну територію, їй ніхто більше і не загрожує. До речі - і на хвилиночку, Румунія член НАТО і Євросоюзу. А так - більше геополітичних противників в України немає.
Претензії Росії є блефом. Це абсолютно нездійсненні речі. У нас сьогодні турботи не про придбання нових територій, а про збереження тих, що є. І наша військова співпраця не припинялася навіть у найанекдотичніші періоди правління президента Ющенка.
Не забувайте, що збройні сили України - це три округи: Київський - найпотужніший і найсильніший з усіх військових округів колишнього Радянського Союзу. Чорноморський флот, Дунайська і Дніпровська флотилії. Ось що таке українська армія - по суті своїй, те ж саме, що і радянська, оскільки, за двадцять років відмінностей великих не накопичилося.
Не секрет, що сучасна армія в умовах війни є нерозривним воєнно-промисловим комплексом. Починаючи з Другої світової, для полководців головною складовою була кількість боєприпасів, якість військової техніки, ремонтопридатність. Радянський Союз і переміг саме тому, що його воєнно-промисловий комплекс на той момент виявився значно сильнішим, ніж аналогічний не лише Німеччини, а і всієї об'єднаної Європи: Гітлер воював чеськими танками, французькими знаряддями і броньовиками, захопленими німецькою армією на Сестрорецькому заводі.
Тому зараз, кажучи про військовий потенціал України, треба, перш за все, розуміти, що є її воєнно-промисловим комплексом. І ось тут ми якраз бачимо, що це досить різкий і штучно вирізаний дуже великий шматок з радянського воєнно-промислового комплексу. І якщо українські округи ще можна поділити, то промислову кооперацію без Росії точно не вийде «різанути по живому».
Ні ракетобудування, ні авіаційна промисловість України без Росії ніяк не існують, а для сучасної війни ракетобудування і авіація - це головні «фішки».
Зараз йде розмова про реінтеграцію ядерного комплексу. Причина цього теж зрозуміла: п'ятий по величині в світі ядерний комплекс, що належить Україні, без інтеграції з Росією - річ малоцінна і неефективна. Це ж стосується і російського ядерного комплексу, в якому існують діри, які треба чимось латати.
Таким чином, воєнно-промислова співпраця України і Росії - це єдиний комплекс. Особливо, якщо прибрати авантюрну і явно антиукраїнську політику деяких діячів.
Повірте, не варто дозволяти миттєвим і вельми сумнівним гешефтам знищувати базис економіки, на якому стоїть вся державність. Як російська, так і українська.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
