Наш уряд заробляє дачі у Підмосков'ї?

Список документів, підготовлених до підписання президентами Януковичем і Медведєвим, за даними першого віце-прем'єр-міністра Клюєва, складається із п'яти угод. За його словами, до підписання готується проект угоди про демаркацію сухопутної частини кордону між державами. Також президенти двох країн поставлять підписи під угодою про співробітництво у реалізації проекту навігаційної супутникової системи Глонасс. Глави держав підпишуть дві угоди про співпрацю між Міністерствами освіти і Міністерствами культури Росії та України. Крім того, сторони домовляться про міжбанківську співпрацю між українським «Укрексімбанком» і російським банком ВТБ.

Ці питання, хоча і не є настільки резонансними, як оренда баз у Севастополі або «здача» ГТС, однак розкривають все той же чіткий напрям.

Технічне питання співпраці у системі Глонасс може, зокрема, передбачати збільшення можливості для стеження за об'єктами в Україні.

Наш уряд заробляє дачі у Підмосков'ї?

Що стосується угоди про співпрацю між Міністерствами освіти і Міністерствами культури Росії і України, то заявлена мета Дмитра Табачника підготувати спільну допомогу для вчителів історії говорить само за себе. Особливо, якщо враховувати його погляди. Не так давно Табачник заявив буквально таке: «Бажання дрібно напаскудити сусідові, зрадити, вигадати щось, обдуривши ближнього, згода втратити око, щоб сусід зовсім осліпнув - характерна особливість української нації, яка формується» .

Влада намагається завдати максимальної шкоди українському національному становленню. Очевидно, це зумовлено особистими фобіями. У здоровій, сильній Україні такі, як Табчник, не бачать для себе місця. Але, насамперед співпрацею з центрами поза межами України, ці дії направлені на те, щоб максимально ослабити Україну, розпорошити наш народ на окремих індивідуумів (східняків, западенців тощо). Це зовсім не від симпатії до східних українців. Це тому, що частинами легко справитися з народом.

Президент у березні поставив завдання Комітету з економічних реформ підготувати не пізніше ніж упродовжі 60 днів проект програми економічних реформ. Це означає, що такої програми доти не було. Як заявив Президент 11 травня, «вже у другому півріччі почнемо працювати над стратегічною програмою розвитку України до 2020 року». Таким чином, влада усвідомлює свою нездатність розв’язати проблеми країни сьогодні і годує країну обіцянками про 2020 рік. Таким чином, до виборів влада знала, як поліпшити соціальні стандарти, а зараз «забула». До виборів у нинішньої влади була програма розвитку країни, а зараз «втратили».

Відсутність плану компенсується «реформами» у гуманітарній сфері, які зводяться до максимізації шкоди Державі Україна.

«Реформи» у гуманітарній сфері звелися, у першу чергу, до відновлення внутрішніх іспитів у вузах. Упродовж останніх років чимало абітурієнтів отримали особистий досвід здобуття безплатної вищої освіти – без хабара і «телефонного права». Крім створення «піраміди» хабарів, ця «реформа» надасть переваги менш здібним і більш корумпованим абітурієнтам. Таким чином буде деморалізуватися потенційна українська еліта на самому етапі її зародження.

Щороку у життя вступають нові покоління українців. Автори цих «гуманітарних реформ» прагнуть принизити їх до зрозумілого для себе рівня. Все це, безумовно, знижуватиме ефективність Української Держави. Міністр освіти Дмитро Табачник узявся ретранслювати на молоде покоління українців свої оригінальні історичні погляди, зобов'язавшись самостійно вичитувати всі підручники з історії.

При цьому сам Табачник навряд чи є персонажем, гідним наслідування для молоді. Він неодноразово викривався і навіть зізнавався сам у брехні і фальсифікаціях, викривався однопартійцями у кримінальних злочинах, звинувачувався художниками у причетності до крадіжки картин і так далі. Пару років тому журналістка «СТБ» пожартувала над Табачником, показавши йому картину власного творіння. Малюванням керував художник – господар майстерні. «Леся! Ну ти ж не огорожу фарбуєш!», – говорив він. Журналістка запитала Табачника його «думку» про «витвір мистецтва», сказавши, що це із Франції. «Дуже цікава колористика! – зазначив тоді Табачник. – У таких кольорах працювали у 20-30-х роках великі французькі імпресіоністи, тут є запозичення з «Еколь де Парі». Було смішно. А сьогодні сумно – від політики освіти в Україні…

Нещодавно Табачник назвав «брехнею» той факт, що на Західній Україні у ХІХ столітті був менший національний тиск на українців, ніж на Східній. Навряд чи підручник, затверджений Табачником, зможе пояснити, чому сотні українських діячів із Наддніпрянщини, яких за українську діяльність садили або засилали в Росії, починаючи від Грушевського і Антноновича, могли відкрито працювати на Галичині. Масоване видання «виправлених» підручників під приводом того, що старі «важкуваті» для дітей, має на меті максимально зцементувати національні комплекси неповноцінності, які руйнуються кожним новим поколінням українців. Тепер із молоді, за старими імперськими лекалами, намагатимуться зробити зрадників власної країни, які зневажають її і її шлях до свободи, прищепити віруси байдужості, корупції і зради. По суті, це є продовженням політики культурного геноциду українців і фіксацією результатів фізичного геноциду.

Влада лякаючими темпами здає активи країни по всіх фронтах. До 30 червня має бути підготовлений проект здачі української ГТС, ще раніше – авіації.

Представники України і Росії говорять про майбутні «операції злиття» натяками і загальними фразами, як і у випадку з Харківською угодою стосовно продовження перебування Чорноморського флоту в Криму, ведучи переговори під килимом, наплювавши на інтереси країни і думку суспільства, не вступаючи з ним у дискусію. Підкреслю, що нинішній уряд України не є легітимним, оскільки не відповідає результатам волевиявлення народу на парламентських виборах 2007 року. Тому майбутня влада отримає можливість – і моральну, і юридичну – для ревізії всіх нинішніх «угод», виданих Віктором Януковичем і Миколою Азаровим.

Складається враження, що у цьому уряді, явно чужому Україні, насамперед прагнуть заробити іноземні ордени і урядові дачі у Підмосков'ї.

Судячи з усього, Президент Янукович помиляється, що Азаров – його прем'єр-міністр.

Не здивуюся, якщо у глави уряду і взагалі більшої його частині є важливіше керівництво за кордоном.

Віктор Янукович, мабуть, отримує більшість відповідних документів вже за фактом – «на підпис». Главу держави сьогодні вже не особливо питають, маховик запущений і «процес іде». Тим часом, здаючи Україну, Янукович втрачає і основи для власного президентства, грунт власної влади. Але його, очевидно, це не дуже хвилює. Можливо, думає, що на його вік України вистачить. А можливо, тому, що патріарх Кирило йому за це орден дасть.