Не буди лиха, поки воно тихе

Опозиція пообіцяла владі 11 травня масштабні акції протесту, які повинні стати чи не повторенням вуличних мітингів 2004 року. Але я думаю, що зібрати в нинішніх умовах «майдан», як у 2004 році, навряд чи вдасться. Нагадаю, до «помаранчевої революції» країна йшла майже п'ять років. Хоча до цього було декілька спроб організувати акції протесту, а деякі з них навіть були достатньо масовими. Відбувалися і серйозні зіткнення між прихильниками опозиції і владою, наприклад, у вересні 2002 року.

«Майдан» у 2004-му виник у специфічних умовах виборчої кампанії, коли суспільні настрої були підготовлені до такого бурхливого сплеску. Суспільство поступово підійшло до прямої участі в політичній боротьбі. Зараз же всі опитування свідчать, що абсолютна більшість українських громадян не хочуть брати участь у будь-яких акціях протесту.

Харківські домовленості дійсно викликали серйозну критичну реакцію у частини українського суспільства. Проте втома від політики і настрій у суспільстві, що акції протесту швидше йдуть на користь політикам, ніж громадянам - знижують вірогідність вдалої організації масових акцій.

Багато що залежатиме від серйозної, ретельної підготовки акцій і сумісних дій різних опозиційних сил. Події 27 квітня 2010 показали, що опозиція перебуває не в найкращому стані, тому вірогідність масового протесту 11 травня невисока. Можна зібрати людей приблизно на таку ж акцію, як 27 квітня, але «майдану» я не чекаю.

Не буди лиха, поки воно тихе!

Щодо можливості громадянської війни, про яку заговорили в ПР. Реалістичнішим є продовження суспільного протистояння на темах ЧФ РФ. У частини українського суспільства можуть посилитися критичні настрої по відношенню до нової влади. Суспільні настрої не дають підстав робити висновки про можливість переростання протистояння в якісь масштабні акції, які можна було б назвати громадянською війною.

Чесно кажучи, я дуже не хотів би такого розвитку подій. Інша справа, події навколо «харківської» угоди є сигналом для влади, яка повинна бути гнучкішою у відносинах з опозицією, не ігнорувати позицію значної частини суспільства, різні громадські думки.

Якщо буде ігнорування, то, на жаль, у перспективі це ризикує привести до того, що частина опозиції вдасться до радикальних дій. Це не буде громадянська війна. Але радикальних, насильницьких проявів політичної боротьби нам слід уникати.

У той же час, опозиції самій слід уникати радикалізації дій, інакше ситуація може вийти з-під контролю. Але не буди лиха, поки воно тихе!

Про дострокові вибори, на яких наполягає БЮТ. Спочатку нагадаю підстави. Перевибори в Раду можуть відбутися тільки у випадку, якщо немає парламентської коаліції і не сформований у зазначений Конституцією термін уряд. Зараз є і коаліція, і уряд, як би ми не ставилися до механізму їх створення.

Є і ще одна підстава для розпуску: якщо ВРУ не працює в пленарному режимі 30 днів упродовж однієї парламентської сесії. У принципі, опозиція може спробувати заблокувати роботу парламенту, але коаліція вміє ефективно протистояти її діям. Про це, знову ж таки, свідчать події 27 квітня. Коаліція може раз на тиждень відкривати парламент, ухвалювати 1-2 рішення, і все, ця норма не працює. Тому в найближчій перспективі спровокувати розпуск парламенту практично неможливо. Також слід враховувати, що указ про розпуск ВРУ все одно підписує Президент.

Теоретично припущу, що дострокові вибори можуть відбутися внаслідок гострої суспільно-політичної кризи. І на мій погляд, опозиції слід готуватися до довгострокової боротьби з нинішньою владою. Їй також варто враховувати соціологічні опитування, які свідчать, що на сьогодні рейтинги ПР набагато вищі, ніж в опозиційних сил. Якби парламентські вибори відбулися впродовж двох найближчих місяців, ПР могла б сама сформувати коаліцію і уряд. Наслідки дострокових виборів можуть бути негативними для нинішньої опозиції - ось вам відповідь на розмови про можливість провести 300 опозиціонерів у ВРУ, про яку говорить Юлія Тимошенко.

Але, якщо новій владі не вдасться поліпшити соціально-економічну ситуацію впродовж півроку-року, суспільні настрої можуть схилитися на сторону опозиції.

Володимир Фесенко