Нємцов 1 Травня згадує про бабусині пиріжки

Російський опозиціонер Борис Нємцов в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у розповів, як відзначатиме Перше травня. «Зараз ми по-бойовому відзначатимемо цей день: у Москві пройде демонстрація під прапорами нашого руху «Солідарність» з гаслами «Росія без Путіна, Москва – без Лужкова!», - сказав Нємцов. За його словами, це буде День солідарності російської опозиції. «Сподіваюся, буде енергійно», - додав опозиціонер.

«Сам Бог велів руху «Солідарність», який я представляю, відзначати День міжнародної солідарності», - впевнений Нємцов.

Він вважає, що слово «солідарність» дуже тепле: «І це те, чого нам бракує, між іншим, – і в Україні, і в Росії – скрізь».

Нємцов поділився дитячими спогадами про свято Першого травня: «У мене світлі думки, і не тільки тому, що весна і, як правило, непогана погода. Я пам'ятаю, як мене, маленького, мама водила на демонстрацію. Щоправда, я не дуже розумів, за що ми там боролися, але все одно було весело. Потім, після демонстрації, ми йшли до бабусі, яка до нашого приходу пекла пироги. Дуже зворушливі у мене залишилися спогади».

Для архітектора Лариси Скорік Перше травня теж асоціюється з дитинством. «Перше травня для мене – це дитячі спогади про паради з гілочками, на які у школі треба було чіпляти білі і червоні паперові квіточки. Ось це я дуже добре пам'ятаю. А ще я була наймолодшою у класі і, крім того, найменшою – я взагалі не вирізняюся високим зростом, прямо скажемо. А тоді я була такою крихітною, що завжди виконувала на парадах і концертах таку чудову функцію «бісика із табакерки».

Наприклад, несли величезний глобус, усередині якого сиділа я, а у момент, коли ми проходили повз трибуни, я повинна була вискакувати із цього глобуса і піднімати вгору обидві ручки з квітами. Мене це дуже бавило і, можливо, завдяки цьому я згодом почала займатися парашутним спортом», - поділилася вона спогадами з кореспондентом ForUm’у.

Водночас архітектор вважає, що радянські часи «були не дуже веселі, прямо скажемо, тим більше – для львівської інтелігенції». «Часи були дивні, страшні, певним чином пресингові. Та однак дитинство є дитинство, до всього треба ставитися з гумором», - додала вона.

Проте Скорік вважає, що солідарність трудящих – це добре. «Аби тільки не пролетарів. Я, як професор Преображенський, «дуже не люблю пролетаріат», зазначила пані Лариса.