Яворівський: Залишити Чорноморський флот РФ в Україні не вийде

Нова влада в Україні продовжує стрімко освоюватися. Міжнародні зустрічі, кадрові перестановки. Опозиція ж тим часом створює тіньові уряди і намагається створити для влади хоч якусь противагу. Про своє бачення поточної політичної ситуації розповів в інтерв'ю ForUm'у народний депутат України кількох скликань, голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності та керівник Національної спілки письменників України Володимир Яворівський.

- Володимире Олександровичу, уряд Азарова отримав парламентське «так» для виконання Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік. Що Ви думаєте про цю програму?

- Якщо чесно, тяжко на це питання відповідати конкретно, оскільки ці півтори сотні сторінок роздали за 40 хвилин до розгляду. Я вмію читати дуже швидко, але не зумів вникнути, тим більше – осмислити цю програму. Проте навіть за тими деталями, які я встиг вивчити, простежується загальна картина.

У мене немає політичного егоїзму. Я вважаю, що результати виборів - це біда для України, але я хочу вірити у те, що цей уряд справиться. Я дуже сердечно йому бажаю успіху і не потиратиму руки, якщо у них щось не вийде. Адже йдеться не про Азарова і Януковича, а про державу і мільйони людей. Але, на жаль, з кожним днем ця моя віри стає все меншою.

- Чому?

- Ось, наприклад, у програмі є пункт під назвою «Забезпечення ядерного виробництва і ядерного циклу». У ній йдеться про те, щоб створити в Україні закінчений цикл зі збагачення урану, виробляти паливо для ядерних станцій і так далі.

Це дуже хороший намір. Але заждіть! Кілька днів тому Віктор Федорович в Америці, у Нью-Йорку, для того щоб сфотографуватися з американським лідером Бараком Обамою, віддав уран.

Хоча той навіть і не просив, Янукович віддає той невеликий запас, який був в Україні для ведення наукових розробок. Зробив він це добровільно і дуже охоче, хоча цим поставлено хрест на нашій ядерній фізиці.

- Є версія, що уран віддали тому, що його дорого зберігати ...

- Україна свого часу добровільно здала свою ядерну зброю. Я тоді уже був у парламенті, членом президії, розмовляв з міністром Костянтином Морозовим (перший міністр оборони у Незалежній Україні - авт.) Він тоді говорив, що насправді ситуація дуже складна, почали грітися ракети під Первомайськом, а ми не знаємо, що робити, тому що всі фахівці з цих технологій – у Москві.

У той час була колосальна небезпека. Ми могли наробити лиха. Але ми віддали цю зброю бездарно, за папірець, який нічого Україні не гарантує. Це Будапештська угода. Договірні сторони, які повинні гарантувати нам безпеку, це Америка і Росія. Там немає ніяких реальних гарантій. Це просто папірець, який можна спокійно викинути.

А що стосується урану, то ми мали дуже сильні школи ядерних фізиків: харківську, київську і частково – львівську. Тепер на них можемо ставити хрест. Вони вже не мають матеріалу. Завтра їм доведеться йти у двірники, у вчителі до шкіл, або тікати за кордон. Їхній творчий потенціал згасає.

Що стосується закінченого циклу, то хочу нагадати, що ми в Україні маємо унікальну річ - руду. Вся Кіровоградщина і частина Дніпропетровської області стоять на цій руді. Звичайно, можна було б узяти позики, залучяити в Україну певні інвестиції, створити закінчений цикл.

Ми можемо самі збагачувати цей уран, виробляти ядерне паливо, а не купувати його в Росії. Ми могли б робити все самі і продавати до Франції, Німеччини і так далі. А ми взяли і віддали. Це алогічно.

- Давайте все ж таки повернімося до програми дій уряду. Що нова команда планує робити з культурою?

- Там, наприклад, написано, що потрібно тісно співробітничати з ЮНЕСКО, дотримуватися усіх норм.

Написано, ну і написано. Але давайте візьмемо і подивимося на реальні факти. На території Києво-Печерської Лаври, яка перебуває під протекторатом міста, тобто хлопчиків Леоніда Черновецького, будуються абсолютно сучасні офіси. А коли ходиш, питаєш, то нічого про ці будови дізнатися не можеш. Ми робили виїзне засідання Комітету і намагалися з'ясувати, хто за все це відповідає – Московський патріархат чи Київська мерія. Ситуація неймовірно складна. Адже цей унікальний пам'ятник стоїть на обліку в ЮНЕСКО.

Знаєте, коли приїхали представники ЮНЕСКО і все це побачили, вони просто не повірили своїм очам.

Я двічі вносив проект постанови, щоб власність усієї української нації передати під протекторат уряду – більш відповідальний, сильніший фінансово, який прозоріше, ніж абсолютно некеровані міські власті Черновецького. Регіонали за нього не голосували. Тоді у мене питання: як же тоді виконуватимуться усі ці їхні постулати і розпорядження?

Тому я ще раз скажу, що не хотів би бути злим пророком, але програма, побудована на гаслах, на почутих від когось закликах, абсолютно не підтримана реаліями – нежиттєздатна. Правда, ще треба подивитися, яким буде бюджет, адже там уже повинна бути конкретика.

- Нова влада поки займає кабінети і починає налагоджувати роботу на свій лад. А що у цей час робить опозиція?

- Я, мабуть, висловлю супер-непопулярную думку, але все таки висловлю. Я в нашу опозицію вірю. Я вам кажу, що не радітиму, якщо будуть невдачі, провали. Але вони (влада – авт.) все роблять нахраписто, переступаючи через Конституцію. Вони обмели пил із черевиків Конституцією і пішли далі. Був у нас Конституційний Суд вищою інстанцією. А його, власне кажучи, розігнали, розкололи.

Мені здається, що весь той азарт, вся ця потужність бульдозера, який все змітає на своєму шляху, - для опозиції це добре.

- Чим?

- Все ж таки на очах! Ось для прикладу знову уран, який віддали і навіть не намагалися поторговуватися.

А що стосується безпосередньо Америки, то мене дуже образило те, що хвалена американська демократія, яку ми постійно всі ці роки наводили як взірець, так повелася. Ніхто не запитав ні про рішення Конституційного Суду України, ні про те, що відбувається в Україні.

Все, що сьогодні робиться, дуже очевидно, лежить на поверхні. І опозиції тепер потрібно дуже мало: це все узагальнити.

Ухваленням програми уряд собі забезпечив недоторканність на рік роботи. І накопичення цього колосального антиукраїнського негативу, який вони буквально «скиртують» щодня, не пройде непоміченим. Я вже не кажу про Дмитра Табачника, про святкування 9 Травня, коли російські солдати маршируватимуть по Хрещатику, про газ для Фірташа, а не для держави.

А ми за дешевий газ можемо здати Чорноморський флот. Хоча, думаю, що пролонгувати перебування ЧФ РФ в Україні не вдасться.

- Ви впевнені?

- Я дуже радий, що вони не читали Конституцію України. Якби вони її прочитали, то побачили б, що неможливо із ВР 300 голосами скасувати 10 ст. Конституції.

- Поясніть, будь ласка.

- Навіть якщо вони скуповуватимуть 300 голосів у парламенті, для того щоб ЧФ РФ перебував надалі в Україні, потрібно проводити референдум. І якщо раптом він буде, я переконаний, що Україна на той час уже буде іншою, зрозуміє свою фатальну помилку і те, що вона натворила на виборах.

- Все-таки скажіть, опозиція боротиметься між собою чи виконуватиме функції противаги владі?

- Ви знаєте, звичайно, простіше було б зібрати всі ті маленькі опозиційні осколки і їм поставити це питання.

Поясню вам свою позицію, щоб ті, хто читатиме матеріал, не подумали, що Яворівський чого боїться. Я просто не можу виступати деструктивною силою. Я не маю права заходити за червону лінію. Ми сьогодні стоїмо за те, щоб об'єднатися.

Але я переконаний, що у даному разі ми маємо рецидиви малоросійства, хохлатчини, яка нас приводила до втрат. Ось що нам сьогодні ділити в опозиції? Я прагну якомога обережніше про це говорити. Є 147 депутатів Юлії Тимошенко. Є яскрава Юлія Тимошенко.

Є лідер, було 45% довіри населення. Тепер у неї, напевно, вже більше, багато хто вже розчарувався у новій владі. Це реальність. Соціологія показує, що Україна сьогодні підтримує єдиного лідера опозиції - Юлію Тимошенко. У неї приблизно 50%. За нею йде Яценюк, у якого 16%. А решта – Костенко, Матвієнко – мають взагалі жалюгідну цифру.

Про що ми ще говоримо? Про що дискутуємо? Хочемо створити чотири тіньові уряди? Та це ж сміховисько! З чим ми підемо на вибори? .. Хлопці, та схаменіться!

- 2012 рік уже скоро...

- Так, він уже не за горами, і підемо на вибори. Ну, не хочу каркати. Хочу вірити, що така сила, як Янукович, об'єднає демократію набагато швидше, ніж година до розстрілу.

- Тимошенко завжди була потужним опозиціонером. Але зараз цієї потужності чомусь не видно. Це наслідки програшу?

- Ні, це не наслідки програшу. Я переконаний, що це розумна тактика. Вони місяць у владі. Що ви хотіли, щоб ми вже виводили людей на вулицю? Дамо можливість їм наробити помилок або успіхів. Дай Боже їм успіхів!

Якщо ми у перший день почнемо діяти проти них, то це буде смішно. Люди скажуть: почекайте, дайте їм хоч сісти за стіл.

Я не думаю, що нам потрібно відходити після виборів. Ми вже відійшли, чудово почуваємося в опозиції, напрацьовуємо якісь речі. Думаю, що в останні дні вся країна відчула, що опозиція є, вона не грубо, не вульгарно подає голос, є колосальним санітаром. Дайте нам ще трохи часу і ви побачите, що буде.

- Ви щойно сказали слово «санітар». Від вас після виборів дуже багато людей втекло.

- Це ще мало. Буде більше. Втече ще чоловік 5-6. Я до цього ставлюся дуже спокійно. Уявіть собі команду у 150 з гаком осіб. Їх на рентгені не просвітиш. Це ж величезний масив людей. Хтось когось привів, хтось прибився сам до нашого берега.

До речі, я ще до перемоги Януковича говорив, що людей 15-20 піде до нього. Мене тоді просили назвати прізвища, але я сказав, що їх не знаю. Я знав, але іноді можна і помилитися. Наприклад, Зубов, який на фракції сидить напроти мене, і я йому завжди дивлюся в очі, постійно рвав на собі сорочку і говорив: «Пустіть мене на трибуну, я їх порву!» Того дня, коли він перейшов (у коаліцію Януковича – авт.), Зубов теж сидів напроти мене, але мовчки щось малював.

Полунєєв теж мені здавався таким інтелігентом. А виявляється, він уже подав заяву на приватизацію квартири і так далі, і тому подібне Тому я справді не хочу персоніфікувати.

Я говорив між своїми, а зараз можу сказати публічно: якби Юлія Тимошенко виграла вибори, то 80-90 чоловік із ПР перейшли б до нас. Я навіть знаю їхні прізвища.

Хоча і так було видно, як люди перед виборами підходили, терлися, і говорили: «Ну, ти ж розумієш, у мене ж бізнес».

Поразка зазвичай багатоьох учить, ставить усе на місця. Думаю, що ми здорово очистимося. Нам треба і низи чистити. Дуже багато людей різних набилося, із тих, хто шукав легкого хліба. Багато політичних неліквідів, які мігрують.

Йде якийсь свіжий вітер у партійні лави. Але те, що БЮТ може стати маргінальним, сповзти на узбіччя, я у це не вірю. Колосальна сила ще є. Вона жива. Вона дихає. Вона трепетна. Вона працюватиме.

Юлія Артамощенко,