Качиньський був романтиком у європейській політиці

Смерть Президента Польщі Леха Качиньського - без сумніву, втрата і для Польщі, і для України. Адже весь його шлях у політиці був яскраво пронизаний бажанням налагодити максимально близькі і стратегічні відносини між нашими двома державами. Після його загибелі в авіакатастрофі під Смоленськом ставлення польської еліти до геополітичних процесів, зовнішніх відносин та пріоритетів Республіки може змінитися.

Президента Качиньського називали одним із романтиків у європейській політиці. Його підхід був характерний тим, що він мислив геополітичними, наднаціональними масштабами. Він умів розуміти інтерес Польщі надзвичайно глобально і широко.

Очевидно, що якраз на цій основі базувалися його бажання тісної співпраці з Україною, незважаючи на всі сторінки протистоянь, які є як в історії України, так і в історії Польщі. Президента Качиньського завжди називали великим другом українського народу. Більш того, він мав підтримку як пересічних громадян, так і істеблішменту багатьох країн.

У спадок за собою він залишив чимало. Варто пам’ятати, що Лех Качиньський, так само, як і попередній президент України Віктор Ющенко, усвідомлював, що одним із ключових завдань для самовстановлення, самозатвердження нації є європейський розвиток на теренах держав, які раніше фактично контролювалися Радянським Союзом.

Більш того, Качиньський чітко розумів, і намагався донести до свідомості кожного, що солідарність і координація дій країн із пострадянського простору є вкрай важливою.

Пан Качиньський також розумів, що як для Польщі, так і для України досі ще існує загроза державному суверенітету, тим паче, що в останні кроки політичне керівництво Російської Федерації давало багато підстав для усвідомлення ризиків.

Саме Качиньський був одним із ініціаторів створення запобіжника таких ризиків. Він, так само, як і Ющенко, вважав доцільним створення союзу держав Центральної Європи.

Був напрацьований такий геополітичний пояс, який потенційно має можливість відігравати визначальну роль у європейській політиці від Балтійського до Чорного моря. Мова йшла про солідарність і координацію дій Польщі, Прибалтики, Грузії, і звісно, України.

Іншими словами, Качиньський вірив у те, що пояс держав, які в різний період перебували у складі однієї держави, може відіграти дуже важливу роль не тільки в Центрі, а й у Європі взагалі.

Зрозуміло, що створення союзу народів має бути на правах партнерства, соратництва і співробітництва, адже тільки тоді може бути об’єднання держав, яке матиме реальну можливість відіграти важливу роль у європейській політиці.

Звичайно, ця ідея завжди напорювалася на дуже жорсткий супротив Російської Федерації, яка усвідомлювала, що за умови союзу цих держав буде втрачена можливість маніпулювати ними.

Без сумніву, як і в Україні, так і в Польщі, були противники ідеї, ініціаторами і пропагандистами якої були Качинський і Ющенко. На жаль, в останній період ми бачили, що саме супротивники такої співпраці отримали перемогу в Україні. На превеликий жаль, також ми стали свідками того, що Лех Качиньський, один з найяскравіших її ініціаторів, трагічно загинув.

Потрібно зазначити також, що чинний прем’єр-міністр Польщі весь час був прихильником іншого, більш прагматичного підходу, і до європейської політики, і до політики відносин із Росією. Очевидно, що Дональд Туск не є репрезентантом тих міжнародних геополітичних ідей, прихильником яких був Качиньський.

Тому сьогодні можна сказати, що з трагічним відходом Качиньського, відходить і певна епоха, якій були характерні спільні зусилля України і Польщі в різних міжнародних ініціативах.

Сьогодні, власне, від самої Польщі залежить, який напрямок розвитку країни буде після цієї трагедії. Адже зрозуміло, що на наступних виборах, які відбудуться вже скоро, ці два підходи, які уособлює Туск, і які уособлював Качиньський, будуть протистояти в боротьбі за крісло Президента Польщі.

Саме боротьба цих концепцій значною мірою визначатиме майбутній зовнішньополітичний розвиток Польщі, від якого залежатимуть відносини України з цією державою, наш тісніший, або ж слабший зв’язок.

Я переконаний, що для України, для нашої зовнішньої політики, було б найпозитивніше, якби ця лінія, яку проводив Лех Качиньський, продовжувалася, і була реалізована у Польщі після перемоги політичної сили, яку представляв покійний Президент.

Вважаю, що ідея геополітичного альянсу держав є не лише найбільш перспективною, а й найбільш природною для сьогоднішнього становища Польщі і України. Не виключено, що сьогодні ці ідеї в Україні і Польщі можуть мати меншу популярність, ніж раніше.

Та це лише етап. І, все одно, ми з часом зрозуміємо, що, власне, саме серединний європейський блок із Польщею, Чехією, країнами Прибалтики і буде визначати спільність політики центральноєвропейського регіону, статус, роль та значення України у світі, як потенційного лідера регіонального об’єднання держав.

Андрій Парубій