Питання національної безпеки актуальні при будь-якій владі. Особливо якщо врахувати, що наша країна є досить ласим шматочком для сильних держав.
Про загрози національній безпеці, суверенітету, незалежності України, про стан української армії, про роль РНБОУ і багато чого іншого в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у розповів перший заступник секретаря РНБО України Степан Гавриш.
- Степане Богдановичу, розкажіть, у якому стані зараз національна безпека і оборона України?
- Питання філософське. На нього можна відповісти одним реченням: вона у дуже складному, випробувальному стані. Але якщо спробувати дати більш виважену відповідь, то, як мінімум, необхідно врахувати наступне.
Головне – проблема національної безпеки України визначається якимось трендом, згідно з яким наша країна у пошуках свого місця у глобальному світі історично зависла між двома цивілізаційними виборами.
Тому обрати одну траєкторію розвитку практично неможливо, оскільки ці могутні магніти прогнозовано ще довго утримуватимуть нас між ними.
Потрібна надзвичайно зважена і одночасно цивілізаційно коректна політика розвитку. Можливо, необхідно реально зайнятися єдиною для всіх еліт програмою будівництва національної держави. Це неминуче, якщо ми прагнемо до сильної державності. Країни ЄС пройшли цей шлях ще в епоху Просвіти.
Це слід робити швидко і рішуче. Інше прирікає нас на якийсь «васалітет», що перетворює нас на об'єкт світової політики.
- У чому проблема політичної кризи Президента Ющенка і чому був обраний Президент Янукович?
- Перше полягає у тому, що Віктор Андрійович не визнавав, що Україна так і не вирішила основні питання внутрішнього розвитку і не може забезпечити у цих історичних умовах однозначний і однолінійний маршрут розвитку. Тому різкий розрив з Росією призвів до глибокої внутрішньої кризи. Нею скористалися всі політичні сили, які боролися за владу. Хтось повинен був провести, за прикладом ЄС і США, «перезавантаження» відносин з Москвою. Тому Президентом був обраний Віктор Федорович Янукович.
У цьому плані у Президента максимально складне завдання – відновити стратегічне партнерство з РФ, гармонізувати відносини по лінії «Захід – Україна – РФ». І одночасно продовжити євроінтеграцію, залишаючи високий рівень євроатлантичного діалогу.
Очевидно, що всім потрібна пауза для подолання не тільки фінансово-економічної кризи, але і виходу на нову траєкторію глобального розвитку і формування нової архітектури світопорядку. Раніше питання вирішувалися світовими війнами, але третя світова війна неможлива. Отже, світ домовляється. Це дуже непросто.
Україна намагалася домовлятися тільки в одному напрямі, що постійно підтримувало «температуру» кризи. Потрібен був новий лідер, який міг би провести конверсію протистояння з Москвою і утримати ці складні полюси, які стрімко розходилися.
І ще один момент, дуже важливий щодо уроків минулого. Мені здається, що світ також визначив для нас сценарій розвитку, який грунтується на побудові самодостатньої держави, здатної до автономного розвитку і успішного просування себе у світі.
Іншими словами: якщо Президент Ющенко використовував принцип «Україна у світі», то Президент Янукович, швидше, дотримуватиметься правила «Світ в Україні». Тобто він удосконалюватиме, посилюватиме критерії і потенціал розвитку до того рівня, який дозволять національні ресурси.
Колосальною помилкою слід визнати відмову від пріоритетності розвитку з головною опорою на національні ресурси для відродження України. Як і нічим невиправданим буде будь-яка спроба передати відповідальність за вихід із нашої кризи будь-яким зовнішнім суб'єктам.
Наївно вважати, що наше членство в ЄС і НАТО розв’яже наші проблеми з корупцією, поліпшенням якості життя, підніме соціальні критерії. І хай це стане для них сущим головним болем. Звичайно, найбільш виважена стратегія курсу Президента Януковича може будуватися за якоюсь лінією геоцентризму, коли ми, з одного боку, у цивілізаційному плані змагатимемося зі світом за те, щоб забезпечити стандарти свого розвитку, які відповідають критеріям ЄС, а з іншого, ми забезпечуємо якусь «вісь стабільності» Брюссель-Київ-Москва.
- Наприклад?
- Ну, скажімо, потрібно ухвалити сміливе рішення за п'ять років поліпшити якість життя українців на рівні 50% від середнього по ЄС. Це цілком реальна мета. Треба змінити завдання: стабілізувати політичні амбіції з системними економічними, соціальними реформами, які сформують в Україні реальну демократію. Зрештою, Європа рано чи пізно зимушена буде зробити нам чесну пропозицію через неминучість реформи самої Європи.
Дуже важливо почати серйозний діалог про національну безпеку, де суть повинна бути у формуванні сильної державної політики з політично консолідованим центром управління. Зрозуміло, з жорсткою конструкцією стримувань і противаг. Тоді не буде страхів перед загрозою авторитаризму чи політичної диктатури.
В умовах безперервної політичної кризи потрібно зосередити всі ресурси, всю політичну і громадянську волю в одному центрі для ухвалення правильних і важливих рішень. Одночасно слід розуміти, що знизити рівень демократії в Україні неможливо, оскільки відбувся суспільний компроміс, який закріплений великою кількістю різних договорів і традицій. Якщо це не буде взято до уваги, наступна цивілізаційна криза може стати дуже тяжкою для України.
Тому коли ми говоримо про національну безпеку, ми маємо на увазі, перш за все, забезпечення захисту державного суверенітету – оборони країни, його військової політики, безпеки громадян, їхніх прав і свобод.
- У нашої держави є військова доктрина?
- Маю сказати, що Україна, з точки зору мети і способів її реалізації не має достатньо зрозумілої військової доктрини, яка була б самодостатньою і відповідала національній безпеці. Хоча такий документ був прийнятий ще у 2004 році, і основною метою розглядає вступ України в НАТО.
- Чому ж так відбувається?
- Немає доктрини, стратегії розвитку України у цілому. А це означає, що немає зрозумілої мети для військового планування і місця військової доктрини у системі національної безпеки. Тому і немає моделі сучасних Збройних Сил. Наша армія зараз влаштована за зразком армії 50-60 рр. минулого сторіччя. Ми не готові до того, щоб реагувати сьогодні на нові виклики. І справа не тільки у наявності професійної армії.
- У чому ще?
- Необхідно будувати армію ХХІ століття, яка здатна виконувати будь-які завдання і у будь-якій точці світу. Всі повинні знати, що наша армія здатна робити це. Питання не у тому, що армія повинна бути добре озброєна, а в тому, що передові армії переходять на принципово нові покоління озброєнь. У нас же озброєння ще радянського періоду, причому з ресурсом, який найближчими роками перетворить його на потенційно небезпечні об'єкти.
- Давайте повернімося до другого аспекту, після забезпечення захисту державного суверенітету, визначення національної безпеки… .
- Це система захисту державних суверенних цінностей в інформаційній сфері, у кіберпросторі, у сфері економічної безпеки.
Зрозуміло, що для реалізації цього аспекту потрібен серйозний діалог, необхідні серйозні рішення. Мабуть, навіть якась революція, яка змінила б нашу свідомість.
- Чи чекаєте Ви таких змін?
- Мені дуже б цього хотілося Особисто я до цього готовий.
- У нашій країні заборонене подвійне громадянство, проте не секрет, що Росія і Румунія щедро роздають своє громадянство українцям, оскільки мають на наші території певні види. Чому, не дивлячись на закон, за це не карають? Хіба це не є прямою реальною загрозою суверенітету і цілісності?
- Для національної безпеки це досить болісна проблема. Деякі країни, які межують з Україною, прийняли рішення про так звані «карти», наприклад, поляка, румуна, різноманітні пріоритети, які надаються іншими країнами представникам своїх меншин на території суміжних держав. Це ж стосується і політики Російської Федерації.
Звичайно, це проблема номер один, вона не тільки підриває стабільність суверенітету, але і негативно впливає на демографічну політику. Ми у глибокій демографічній кризі. Всі оптимістичні заяви про гальмування демографічного падіння не відповідають дійсності.
Нам потрібно рішуче боротися за те, щоб ми залишалися єдиним українським народом. Щоб на західних чи східних кордонах не відновлювалися осередки сепаратизму, які постійно демонтуватимуть будь-які зусилля політичної влади щодо консолідації суспільства і створення єдиної нації. Однак це вимагає дуже складної і чесної дискусії.
- А конкретніше?
- Головне – слід проводити політику рівних можливостей і відкритих дверей для представників усіх націй і національних меншин в Україні. Потрібно забезпечити їхній ефективний розвиток, збереження традиційних цінностей і відродження пам'яті. Це означає доступність телебачення, газет, книг, підручників і багато чого іншого національними мовами. Це потрібно просто робити. Тоді проблема двомовності зникне.
Ну і, по-третє, звичайно, потрібна зважена законодавча політика. Коли така політика буде направлена на те, щоб в країні у згоді жив єдиний консолідований народ, коли цей спосіб існування стане у громадян не тільки ментально-електоральним вибором, але і правовою, культурологічною позицією, це стане найпотужнішим чинником стійкості самої державності.
- Степане Богдановичу, згідно з законом, РНБОУ дуже впливова інституція, однак останніми роками вона була як англійська королева: вона ніби є, але від неї мало що залежить.
- Але ж хіба могла б Британія обійтися без королеви?
- Навряд чи…
- І я теж думаю, що навряд чи. Не знаю, змогла б вона жити без палати лордів, а сьогодні вже є пропозиція ліквідувати її, але без королеви Великобританії не зміг би жити весь світ.
Я думаю, що і Україна не зможе жити без Ради національної безпеки, оскільки це ключова і єдина конституційна інституція Президента, який формує стратегію і тактику розвитку України з точки зору національних інтересів, у системі постійно змінних викликів і загроз національній безпеці.
- Тим не менше, попередня влада відверто ігнорувала ваші рішення…
- За два з невеликим роки моєї роботи ми перетворили РНБО на достатньо могутню і активну інституцію, яка забезпечувала захист інтересів держави і суспільства на всіх напрямках без винятку.
Ми були в опозиції до уряду, оскільки його дії нерідко балансували на межі виклику національній безпеці. Тим більше, що він постійно виходив за межі конституційного поля і перетворився на окремий потужний центр кризи. Ми змушені були постійно займатися, наприклад, проблемами енергетичної безпеки, що стосуються НАК «Нафтогаз України», договорів про постачання газу в Європу і в Україну. Рішенняч Ради ми, по суті, сформували і прийняли доктрину України як морської держави. Це одне із найкращих наших рішень за останній час. Ми також забезпечували захист українських природних монополій, соціальних прав та інтересів громадян і багато чого іншого.
У принципі, тут постійно кипіла робота, за два роки було ухвалено понад сімдесят рішень. Листування з урядом Тимошенко за рік склало більше десяти тисяч листів, і це було непогано, оскільки Рада національної безпеки є одним із унікальних і найважливіших систем стримувань і противаг у системі властей.
Вона завжди стоїть на боці Президента і є його головним опорним органом у проведенні державної політики, бо рішення РНБО набувають чинності Указом Президента і є обов'язковими абсолютно для всіх без винятку органів влади на всій території України.
Сьогодні йде процес підготовки політики інституту РНБО при Президентові країни. Ми ведемо активний діалог, не припиняючи працювати щодня. Ви бачите, мій стіл завалений паперами і листами. Ми підготували для Президента серію звітів і доповідей про стан національної безпеки і передали йому. І чекаємо відповідної реакції.
Ми готові до діалогу у ключових сферах розвитку – безпосередньо у національній безпеці з точки зору реформи у силових і правоохоронних органах, у проведенні судової реформи. Ми готові і до конституційних реформ – підготували відповідні проекти і концепції, які теж передали Президентові. Ми готові до реформ оборонної і військової політики, до реформи Збройних Сил, і також передали свої міркування Президентові.
У РНБОУ зібрався унікальний, високопрофесійний колектив, який спеціалізується у цій сфері. Підготувати людей для роботи у РНБОУ у жодних учбових закладах неможливо, для цього потрібна тривала практика у силових структурах, аналітичних центрах для того, щоб виробляти ідеї не тільки щодо внутрішньої політики країни, але і щодо стратегічних прогнозів розвитку сучасного світу.
Україна є вкрай залежною від дрейфів сучасних, нехай поки тимчасових, конструкцій нової системи архітектури управління світом. Минулої п'ятниці на урочистих зборах, присвячених СБУ, Президент проголосив основні напрями своєї доктрини, а на загал – у сфері національної безпеки. Тепер ми маємо політичну базу для фундаментальної роботи.
Ми неодмінно повинні бути країною нового світу, де розумно поєднуються дві складові прогресу – економічне процвітання і людські свободи.
Тому мені, наприклад, далеко не байдужою є дискусія навколо Болонського процесу і способів реформування системи освіти в Україні. Ми зобов'язані залишитися не тільки у світовому освітньому процесі, але і впливати на нього за допомогою наших ідей і, таким чином, розвивати новий тип економіки знань.
- З приходом нової влади практично повністю міняються кадри. Як у вас з цим?
- Президент ухвалить правильне рішення. РНБО – це основний конституційний орган Президента. У ньому розробляється стратегія розвитку країни, забезпечуються тактичні завдання, які ставить Президент. І зрозуміло, що керівництво РНБО – це люди, яким Президент може довіряти за будь-яких обставин.
Вважаю, що він виходитиме як із особистих стосунків, так і з оцінки професійних, інтелектуальних якостей людей, оскільки сучасний світ – це світ конкуренції інтелектуалів. Наприклад, у розвинених державах створені «групи мудреців», в урядах працюють нобелівські лауреати. Україна неминуче повинна почати конкурувати на цьому рівні. Ця конкуренція і визначить місце нашої країни у майбутній архітектурі світопорядку.
Тут однієї тільки інтуїції та хорошої харизми недостатньо. Думаю, що Президент, як ніколи, розуміє ці питання.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
