Ні в кого не викликає сумніву необхідність пожвавлення національної економіки України. Вихід із внутрішньої економічної кризи і подолання наслідків кризи світової передбачають пошуки найрізноманітніших інструментів і механізмів. Серед цих інструментів і механізмів знаходиться активізація зовнішніх економічних відносин.
Роки попередньої влади призвели до створення штучної ситуації згортання економічних відносин з колишніми союзними республіками і, насамперед, з Росією. Штучне протиставлення економічним відносинам з колишніми союзними республіками відносин з країнами Заходу призвело до відверто сумної ситуації. Фактично відбулося згортання одних і нерозгортання інших. А якщо додати стан фактичної «холодної війни» з сусідньою з Україною державою, вперто підтримуваний попереднім Президентом і який впливав на економіку, то ситуація стає зовсім сумною. Економіка у черговий раз була банальним заручником сумнівної політики.
Не ставлячи під сумнів курс на євроінтеграцію України, потрібно все-таки чесно визнати, що ринки колишніх союзних республік дуже важливі для України. І навіть після майже двох десятків років незалежності Україна продовжує випускати відносно непогану продукцію, яка ніколи не зможе перетнути митний кордон Євросоюзу. Йдеться про інше уявлення про стандарти, жорстку конкуренцію, різного роду обмеження тощо. При цьому та ж продукція цілком здатна знайти споживача у колишніх союзних республіках. Україна також залишається залежною від Російської Федерації щодо постачання енергоносіїв, і це потребує постійної уваги. Можна навести приклад й інших позицій, пов'язаних з експортно-імпортними операціями саме на рівні колишніх союзних республік.
Обрання нового Президента України співпало з активізацією пропозицій російської сторони стосовно вступу України у Митний союз. Проблема вступу України у Митний союз Росії, Казахстану і Білорусі не нова. Свого часу, 10 років тому, коли розглядалися можливості створення Єдиного економічного простору (ЄЕП), Митний союз виступав як одна із основних форм реалізації самого ЄЕП.
З того часу пройшло чимало часу, і одним із результатів стало членство України у СОТ. Не аналізуватимемо ні шлях України у СОТ, ні достоїнства чи недоліки членства країни у цій організації. Констатуємо це як об'єктивний факт.
Очевидно, що країни, які мають різне ставлення до СОТ, не можуть утворювати єдиний Митний союз. Членство у СОТ не передбачає вступ країни-члена до якихось митних союзів з країнами, які до СОТ не входять. Тому нинішнє членство України у СОТ створює природну перешкоду для членства у Митному союзі Росії, Казахстану і Білорусі.
На арифметичному рівні вирішення цієї проблеми може бути досягнуте двома шляхами: по-перше, шляхом виходу України із СОТ, а, по-друге, шляхом вступу до СОТ решти трьох країн – членів Митного союзу.
Однак розв’язання цієї проблеми не може досягатися суто арифметично. Україна не може раптово вийти і СОТ і з урахуванням всього обтяжливого шляху «туди», і традицій цієї міжнародної організації; так же як і не можуть оперативно вступити до СОТ Росія, Казахстан і Білорусь, враховуючи національні особливості економік цих країн і їхній індивідуальний переговорний процес з СОТ. Природно, що економічна доцільність не може суперечити положенням міжнародного права і зобов'язанням кожної конкретної країни.
Очевидно, що ринки країн-членів Митного союзу дуже важливі для України, як і очевидно, що механізмів юридичної чистоти вступу України у Митний союз на даному етапі немає. Тому логічними є два шляхи розвитку економічних відносин з країнами, які сформували Митний союз. По-перше, розширення двосторонньої співпраці (зокрема, на особливих привілейованих умовах, що не суперечать членству України у СОТ); а, по-друге, побудова механізмів колективних відносин членів Митного союзу з Україною (що також не суперечать членству України у СОТ), так званої формули «3+1».
Не характеризуючи у даному разі механізми і першого і другого шляху, зазначу, що розширення співпраці з країнами, які ввійшли до Митного союзу, є дуже корисним для України. Тут і можливості вирішення питань з ціноутворенням на енергоресурси, щодо яких Україна залежить від Російської Федерації, і можливості м'якшого доступу українських товарів на ринки країн-членів Митного союзу, і можливості спільної роботи на ринках третіх країн. Проте повторюся: все це можливо за умови відпрацювання механізмів взаємодії України з Митним союзом або його окремими членами, який не суперечив би зобов'язанням країни перед СОТ.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
