Крим – це вулканічний політичний і міжетнічний стан. Я говорю це як заповідь, як ключ до розуміння проблеми для всіх і, насамперед, Президента України Віктора Януковича.
У кримчан дуже хороша пам'ять на передвиборні обіцянки, а точніше - зобов'язання: щодо надання статусу державної російській мові, вступу до єдиного економічного простору, щодо продовження терміну перебування Чорноморського Флоту. І, звичайно, за рішенням двох насущних проблем – невходження до НАТО і поліпшення життя кримчан.
У зв'язку з цим є ще одне, що кримчани добре пам'ятають, а Київ якось погано розуміє: існують особливі вимоги і сподівання жителів півострова на реалізацію конституційних повноважень Автономної Республіки Крим.
У своїх передвиборних виступах у Криму Віктор Федорович чітко і ясно заявив – конституційні повноваження АРК повинні бути реалізовані в повному об'ємі. Проте він повинен розуміти, якщо кримчанин не відчуватиме і не бачитиме, що дані обіцянки запроваджуються в життя... Що ж, від любові до ненависті, як мовиться, невелика відстань...
Наші позиції з Януковичем солідизувалися через ці гасла, оскільки значна частина їх була і в програмі Петра Симоненка. На сьогоднішній день у нас є підпис Віктора Федоровича, який узяв на себе зобов'язання виконати свої зобов'язання і, зокрема програму Симоненка. Саме це найпринциповіше розуміння і дало можливість нам закликати свого виборця проголосувати за Віктора Януковича.
Я можу уявити, що ті 3,5-4% розриву у виборчій гонці, які дали йому перевагу перед Тимошенко, – якраз голоси Компартії.
Є ще одне, що мені хотілося б сказати і з чого повинні бути зроблені висновки. Партія регіонів має право і може вільно усередині себе здійснювати будь-які перестановки. Але регіонали повинні розуміти, що на сьогоднішній день ПР не є правлячою партією лише тому, що Президент України – її колишній лідер.
Сьогодні Янукович не є лідером Партії регіонів – він Президент усього українського народу. Тому «регіонали» зобов'язані бути толерантними, незважаючи на те, що сьогодні їх більшість.
Хоча ця більшість не змогла б без підтримки комуністів і Блоку Литвина сформувати той уряд, який вона вважала потрібним… Проте, як мовиться, будь ласка, вам карт-бланш - виконуйте свої передвиборні обіцянки.
Вирішили змінити в Криму керівництво регіональної партійної організації? Міняйте – питань немає. Вирішили, оскільки мають тут більшість, поставити питання про заміну спікера Кримського парламенту? Будь ласка, ставте. Але, врахуйте – це вже не партійне рішення в сенсі «ухвалили, так і буде».
Є й інші політичні сили і партії, що також мають своє депутатське представництво. І їхню думку потрібно брати до уваги, а не поводитися «як слон у посудній лавці».
Вирішили скликати позачергову сесію щодо заміни керівництва Кримського парламенту? Скликайте. Але, коли замість питання про відставку одного Гриценка, ставиться питання відставки в цілому членів президії всіх політичних сил і партій, та ще й інкримінується за статтею «службова невідповідність» - ну, до такого ще треба додуматися…
І ось виникає питання: що, власне кажучи, кому потрібно? Потрібний у Криму солідизований підхід і спокій чи потрібно підривати ситуацію? Чому в зв'язку з цим, з початку тижня за спиною у керівництва кримської республіканської організації і фракції КПУ почалася раптом агітація наших депутатів поставити підпис під скликанням про позачергову сесію?
Пробачте, але повинна ж бути елементарна культура?! Я вже не кажу про політичну, яка, напевно, припускає переговори і моніторинг думок і відносин.
Ну, добре, як мовиться, дали по руках – здавалося б, повинні заспокоїтися, але ні! Минулої п'ятниці прилітаю до Криму і дізнаюся – помічниця майбутнього голови Кримського парламенту, який, до речі, ще не вибраний, обдзвонює депутатів фракції комуністів (як, вважаю, й інших, напевно, фракцій) і каже, що «Володимир Андрійович запрошує вас 16 числа прийти на депутатські збори». Які, звісно, перетворяться на сесію!
У політичній практиці такого ще не було! Такого ще ніколи не було! Щоб таким чином діяли «за спиною», та ще й через приймальні обдзвонювали. Тут геть відсутня будь-яка культура! Про що це говорить?
Про те, що, якщо такими методами, під покровом Президента, що переміг, справа піде далі і ці кримські опричники продовжуватимуть діяти за принципом «лома» – вони тут же наламають дрів.
Звичайно, я вважаю, що не може колишній лідер Партії регіонів і нинішній Президент України поставити їм таке завдання. Але треба, щоб він про це дізнався…
Тому, я сподіваюся, його прес-служба читає це поважане, авторитетне видання, і після прочитання мого «монологу», покладе його йому на стіл.
Інакше, це шлях у нікуди. Шлях сили в Криму – це шлях до конфлікту.
Так, ми готові співпрацювати, але за принципом реалізації загальнодержавних положень, зокрема, і за принципом дотримання реалізацій конституційних повноважень Автономної Республіки Крим.
Іншого підходу бути не може.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
