Бандера – це предтеча хвороби під назвою «міський тероризм»

Так, поза сумнівом, Ющенко за час свого правління чимало зробив для так званого націонал-відродження. Інша справа, що його внесок носить неусвідомлений характер і матиме великі наслідки…

Візьмемо, наприклад, Степана Бандеру. Адже насправді питання не в тому, що він розколює західний і східний електорати і сварить нас одночасно з Польщею і Росією. Насправді все набагато складніше.

Бандера – це предтеча однієї зі страшних хвороб XX і XXI століття, яка називається «міський тероризм». І в цій ситуації Ющенко не просто «підклав свиню» Януковичу «на майбутнє» - на весь його президентський термін, зіткнувши його лобами з електоратом Західної України, зробивши себе героєм у цьому регіоні. Ні, все набагато гірше.

Степан Бандера – один з керівників націоналістичного руху, іншим був Андрій Мельник. Між «мельниківцями» і «бандерівцями» до цих пір йдуть запеклі ідеологічні, організаційні і чисто людські конфлікти. Ющенко встав на сторону Бандери, завершивши таким чином давню суперечку, що бере початок ще в сорокових роках.

Життя Бандери можна розбити на два періоди, обидва з яких грають велику роль. Перший – коли він став відомим після участі в замаху на міністра внутрішніх справ Польщі і був за це засуджений. І другий – коли він брав участь в організації партизанської війни на території Західної України.

Так от, якщо відносини між Україною і Росією поліпшуватимуться, то для частини західноукраїнських радикалів новий уряд і влада Януковича сприйматимуться точно так, як польська адміністрація 30-х років.

Таким чином, Бандера – це не просто людина, яка билася за незалежність України. Це, насамперед, модель поведінки нових українських радикалів, які, у разі загострення відносин з центральною владою Президента Януковича, можуть піти і на терористичні акти. Так як Бандера. Тим більше, він Герой України. Ось у цьому колосальна небезпека.

Саме на цьому поляки акцентують увагу, оскільки Бандера – це не просто частина історії Польщі і України, але і модель терору по відношенню до центральної влади, що сприймається як окупаційна, не «своя». Ось чим дуже небезпечний культ героїзації Степана Бандери.

Я думаю, Ющенко, присвоюючи Бандері Героя України, до кінця не розумів усього цього. Я не думаю, що він настільки цинічний, щоб культивувати терористичні інтенції у молоді Західної України, яка через декілька років цілком може зробити висновок, – критика словами нічого не дає і потрібно братися за зброю.

Саме у цьому, я повторюся, небезпека посмертного визнання Бандери. А зовсім не в тих безневинних словах, які є мотивуючою частиною указу екс-президента Ющенка про нагородження Бандери.

Я думаю, Януковичу не варто чіпати зараз цей указ Ющенка. Тому що саме цим він різко зменшить цінність будь-яких своїх указів про нагородження інших людей.

Поза всяким сумнівом, новий Президент України також нагороджуватиме когось цим почесним званням, але у разі відміни указу Ющенка, він дасть «зелене світло» всім тим, хто прийде після нього для того, щоб, послідувавши його ж прикладу, відміняти укази про нагородження, підписані ним.

Інше питання – наявність серйозної дискусії, - правда без таких страшних, здатних до руйнування людей, на зразок Ганни Герман, між політиками, істориками, авторитетними людьми держави.

Посиділи б вони, поговорили. Розставили крапки над «і» і чесно розповіли людям, ким насправді був Бандера, не забуваючи про те, що в 30-і роки Степан Бандера втілював собою тероризм.

Саме тому Європа ніколи не сприйме його як Героя. Вважаю, якби тоді стояло питання, чи виписувати Бандері шенгенську візу, то навряд чи хоч одна країна зважилася б на цей крок.