«Моя міліція мене береже». Ми ще пам'ятаємо цю радянську крилату фразу, хоча і вимовляємо її тепер з помітною часткою іронії. Любителі поностальгувати з тугою згадують, як «тоді» можна було гуляти до світанку, не побоюючись ні за життя, ні за гаманець, а будь-які скарги уважний працівник правоохоронних органів не лише вислуховував, але і «вживав заходи».
Що ж, напевно, такими і повинні бути спогади, адже психологи стверджують: гнучка людська пам'ять повинна «пам'ятати» хороше. І неважливо – штучно створений міф це чи реальність...
Про стан справ у сучасній українській правоохоронній системі, плюси і мінуси державного ладу, колишнього президента і багато чого іншого в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту ForUm’у розповів народний депутат України, колишній замміністра МВС України – начальник Головного управління МВС України в Криму Геннадій Москаль.
- Геннадію Геннадійовичу, вчора Кабмін задовільнив ваше прохання про відставку з посади головного міліціонера Криму...
- Я його давно написав, просто не було легітимної особи в міністерстві, щоб підписати.
- Відставка, правда, «за власним?»
- Якщо президент (екс-президент Ющенко – ред.) припинив постанову про моє призначення, яке може бути «власне»?
- Уточнюю: Вас «пішов» Ющенко?
- Так. У зв'язку з цим припиненням я більше не мав права ні підписувати документи, ні взагалі що-небудь робити – абсолютно всіх повноважень був позбавлений, що мені залишалося? Просто сидіти вдома і чекати з моря погоду?
- Але зараз же Ющенко більше не Президент. Може, потрібно було поборотися?
- Ні, ні і ні! Категорично ні!! Я вирішив залишитися в парламенті, і ні з ким, і ні з чим більше не боротимусь. Я здаюся без бою.
- Одного разу Ви сказали, що до Вашої відставки руку доклали і колеги з МВС. Ну, з Ющенком зрозуміло, а свої ж за що не люблять?
- Ха, за що свої не люблять... У Міністерстві внутрішніх справ, як і в будь-якому іншому середовищі, якщо у когось щось виходить, це, повірте, не викликає у решти поваги – навпаки.
Це сприяє появі внутрішнього страху, навіть депресії, думкам, типу: «А раптом, не дай Бог, він прийде до влади?». Звичайний людський чинник.
Я весь час Луценку говорив – і він може підтвердити це: «Нікому в цій системі не вірте. Всі оди, які зараз співаються вам, – про те, що ви найкращий, найрозумніший, найкрасивіший, що такого міністра у нас ніколи не було, – свого часу співалися і покійному Кравченку, і Смирнову, і Білоконю і решті».
Це типовий набір брехні, яка потрібна для того, щоб утриматися на посаді. Ну, ось є такі лизоблюди в системі органів внутрішніх справ України. І недивно, що людина, яка прийшла туди з «цивілки», приймає все за чисту монету.
- Я правильно зрозуміла, до Вас ніколи ніхто не підлизувався?
- Мене не можна обдурити, навісити лапшу на вуха або нагодувати байками. Я знаю ціну кожній людині – від начальника обласного управління до заступників міністра. Тому таку нісенітницю мені не говорили, не говорять і ніколи не скажуть. Та я б таке і не слухав.
- Геннадію Геннадійовичу, повернімося до теми відставки. Тепер, коли Ви, таким чином, виїхали з Криму – вдруге, між іншим, – у тамтешнього криміналітету в руках всі підстави плювати на закон?
- У Криму Партія регіонів поставить свою людину. Вона у них вже є – це Могильов (екс-начальник кримської міліції, генерал-майор Анатолій Могильов, начальник Кримського республіканського виборчого штабу кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича – ред.), який своїх зв'язків з «братками» і не приховує. Відкрито з ними спілкується. У цьому випадку виникає резонне питання: з ким боротися?
Між міліцією і бандитами завжди повинен існувати антагонізм. Ніякої дружби бути не може. Що буде тепер у Криму – я не знаю. Сподіваюся лише на те, що там не всі люди з тих, хто бере і тупо підкоряється. Зараз у принципі люди дуже тверезомислячі.
Але, з іншого боку, якщо начальство відкрито спілкується з «верхівкою» криміналітету, відповідно, й особовий склад нічого не робитиме. Як людина може щось робити, якщо знає, що її тут же виженуть з роботи?
Ви знаєте, деякі злочинці навіть не знають, хто сьогодні в Україні Президент. Багато хто з них успадковувався від Радянського Союзу, потім перейшов від Кравчука до Кучми, від Кучми до Ющенка, від Ющенка до Януковича.
Їх мало цікавить, хто господар. Лише власна злочинна діяльність. Саме тому будь-яка влада, якою б вона не була, ПОВИННА І ЗОБОВ'ЯЗАНА боротися з криміналітетом.
- Крим одного разу вже був «другою Сіцілією». Зараз, враховуючи сказане Вами вище, знову буде те ж саме?
- Щоб відповісти на Ваше запитання, поставлю своє: а як особовий склад, враховуючи сказане мною вище, боротиметься? Я особисто сумніваюся в їхній ефективності в даній ситуації.
- Знову кримчани боятимуться вийти з дому вечорами? Не зможуть спокійно піти куди-небудь випити каву, не ризикуючи нарватися на «розбирання»?
- А що, Ви думаєте з появою нового Президента з вулиць зникнуть хулігани, грабіжники, припиняться розбійні напади, зломи квартир і викрадення авто? Усе це буде. Інша справа, в якому масштабі.
Пам'ятаєте слова знаменитого кіногероя з фільму «Місце зустрічі змінити не можна»: «Правопорядок визначається не кількістю злочинців, а здатністю властей їх знешкоджувати»? Ось якою буде здатність наших властей знешкоджувати злочинців, такою і буде атмосфера на півострові.
Світ ніколи не залишиться без художників, письменників, музикантів і злочинців. На десять тисяч населення завжди народжується певна, «рівномірна» кількість злочинців.
Інша справа, чи зуміє при нормальному законодавстві, сильній, некорумпованій правоохоронній системі злочинець розкрити свою суть, чи його ізолюють від суспільства ще в момент зачаття його діяльності – це залежить від країни.
На жаль, у нас сьогодні розбалансована державна система, а в правоохоронних органах тим більше. Тому сподівань оптимістів на те, що вечорами ми гулятимемо як у Монако, я абсолютно не розділяю. Це не реально.
- Давайте особисто про Вас поговоримо. Кажуть, Ви найбезстрашніший сищик в Україні. Це правда?
- Правда. Я Рубікон страху перейшов. У цьому випадку, це все одно, що зробити щеплення від грипу або кору. Якщо щеплення надійне, після нього хвороба не бере. Так і зі мною.
Я вважаю, що там – угорі, за нас усіх розписано і завжди кажу, що той, хто повинен втопитися – обов'язково втопиться, навіть у калюжі. Хто повинен повіситися – той повіситься, так буде. Є багато речей, які ми не можемо пояснити.
Сьогодні багато міркують про те, що будь-кого можна залякати. Так, це так, але, повірте, це не найефективніший спосіб дії на суспільство, в цілому, і на якусь конкретну людину, зокрема.
Страх переборний, на нього також виробляється імунітет. Зараз мене можна налякати раптовістю, але погрозами і залякуванням – ні. Та й для чого тоді жити, якщо весь час усього боятися? Так можна перетворитися на «людину у футлярі».
- Давайте тепер говоритимемо не з міліціонером Москалем, а з депутатом Верховної Ради. Тобто, про політику. У зв'язку з цим, поставлю традиційне запитання: як Вам наш новий Президент і якою, на Ваш погляд, буде його політика?
- Як можна говорити про щось за три дні його роботи? Я не Глоба, ворожіннями і прогнозами не займаюся. Передвиборна риторика – це одне, а реальне життя в реальній країні з реальними проблемами – це зовсім інша іпостась, яка може змусити робити зовсім не те, що обіцяв.
Політику Януковича буде видно по тому, які кроки і з ким він робитиме. Поживемо – побачимо: і те, якими будуть його команда, оточення, конкретні дії. Сьогодні на це запитання я відповісти не можу.
- БЮТ стверджує, що Януковича вибрала лише третина населення, а перемога його - цілком і повністю заслуга Ющенка...
- А що, у нас ще залишилися люди, які в цьому сумніваються? Він був у «регіоналів» головним пропагандистом і агітатором. Хто ще буде «не спеціально» за добу до виборів просто так знімати губернаторів? Через свою нелюбов до Тимошенко Ющенко готовий був допомагати будь-кому.
- Звідки взялася ця нелюбов? Вони так мило спілкувалися на Майдані в 2004 році. І зараз, перед виборами, Тимошенко заявляла, що готова в штабі Ющенка хоч «білизну прати».
- А пам'ятаєте, коли ми з Вами говорили про МВС, я згадав людський чинник? Ось тут саме те ж саме. Що, як Ви думаєте, об'єднує всіх українців? Жаба. У кожного українця на грудях сидить «жаба», яка його душить. І чим вищий рівень, тим ця жаба більша. А на президентському вона взагалі безрозмірна.
Пригадайте Майдан у 2004 році, коли під час виступу Ющенка народ почав скандувати «Юля, Юля!». Тоді він з неприкритим сарказмом упустив: «Ну, давайте, ще раз скажіть, а потім я продовжуватиму». Це найнатуральніша, чисто українська «жаба», яка вселяється в людину тоді, коли інша стає популярнішою і в неї щось виходить краще.
Ющенко міг цілком цю «жабу» в собі викоренити. Приїжджати на роботу не до одинадцятої, а як усі, до восьмої-дев'ятої. І в суботу-неділю не бджіл обдувати димом, а займатися державними справами – своїми прямими обов'язками.
Тоді, п'ять років тому, Ющенко міг би вступити з Тимошенко в змагання і показати, що він ефективніший. Але у мене таке враження, що він усі ці роки провів у комі і прокинувся тільки на початок передвиборної кампанії.
Усі ці його риторики, монотонні, багатогодинні промови з трансляцією на всю Україну зі скаргами, що всі погані і ніхто його не розуміє, а він один «у білому фраку». Що я можу сказати на це? Звичайна українська історія.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
