Аржевітін: Ющенко запліднив українністю суспільство

Віктор Ющенко вже днями покине президентський кабінет на Банковій. Зрозуміло, що він займе свою нішу в історії України. Якою вона буде? розповів в інтерв’ю народний депутат України від фракції НУ-НС? перший заступник голови Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності Станіслав Аржевітін.

- Станіславе Михайловичу, каденція президентства Віктора Ющенка закінчується вже днями. На ваш погляд, з чим він увійде в історію, що є плюсами, а що мінусами його діяльності на головному посту країни?

- Це таке велике питання, на яке легко відповісти. Ющенко увійде в історію, як справжній український Президент.

- Чому саме так?

- Тому що, якщо проаналізувати Кравчука, то за його президентства все, що було українське - розпливлось, роз’їхалося, розлетілось, роздалось. Якщо говорити про Кучму, то це була ситуація, коли вся державна власність теж порозходилася і порозпливалася. І саме під час його президентства народилися наші кланові групи.

Мені здається, що Ющенко дійсно справжній український Президент. Звичайно він підняв питання, які на цьому етапі історії йшли йому тільки мінуси. Це національно-визвольний рух, Голодомор, чітка позиція до Росії через російський флот, через газову тему. Звичайно, в сьогоднішніх політичних реаліях, це йому не додавало популярності. Та коли подивитеся на всі ці речі через призму років – зрозумієте, про що я говорю сьогодні.

Та найголовніше те, що він запліднив українністю суспільство. Він першопрохідник в цих питаннях, тому й зібрав на себе весь негатив, від політичного до суспільного.

Давайте згадаємо наприклад НАТО. Це питання не одного року, і не одна дискусія щодо нього має бути. Думаю варто показати українцям, як воно все насправді є в країнах-членах Альянсу.

Колись я служив у десантних військах в Прибалтиці. Коли я торік приїхав Естонію, в свою частину, подивився як служать НАТОвські хлопці – був вражений. Пригадую, як ми харчувалися!

Коли я був там в їдальні, то казав їм: «ви мене як якогось посла приймаєте, якесь шоу влаштовуєте?!!». То мене спеціально посадили за стіл до солдатів, щоб я сам побачив як воно є насправді. Я відчув, що це не шоу, а реальне життя. От якби мамам показати ці всі речі, то думаю, що вони б сказали: «ми хочемо, щоб наші діти служили в такій армії».

Звичайно, мама, це одна справа, політичний аспект питання на рівні держави – інша. Та Ющенко цю тему підняв, а тепер можливо десятиліттями треба готувати до нього суспільство.

Ще одне, Ющенко продемонстрував, що він, як Президент країни, може жити не переплітаючись з олігархією, не хапаючи ласі кусочки для своїх дітей, внуків, кумів. Він показав, що можна жити іншими цінностями. Думаю, що з ми ще не скоро побачимо нового Президента з такою ознакою.

Демократичні процеси також Ющенко випередив. Наше суспільство виявилося неготовим до цього. Після Помаранчевої революції ТАКІ БУЛИ СПОДІВАННЯ, що люди навіть не знали чого вони хочуть. А тепер кажуть: «ми не знаємо, чого ми хочемо, але ВСЕ НЕ ТАК, а ми революціонери, і нас зрадили»…

Це все мені нагадує фільм «17 миттєвостей весни», коли, якщо не помиляюся, Мюллер говорив, що чим більше є демократії, тим більше хочеться СС.

От і у нас суспільство дійсно виявилося неготовим. Воно настільки зазомбоване, що політику треба говорити тільки щось хороше і солодке. Люди до цього звикли через позицію нашого керівництва, через Засоби масової інформації, через шоу у ВР і в Кабміні. А коли говориш правду, то ніхто тебе не хоче слухати, відповідають: «всі ви однакові, та той хто каже хороші речі хоч настрій нам не псує». Жаль…

Єдине, що не зумів зробив Ющенко, це мобілізувати інтелігенцію, яка мала стати його головним інструментом в реалізації демократичних, українсько-патріотичних задумів. Інтелігенція - це рушійна сила, вона могла донести до людей, що жити треба саме так, а не інакше, але потрібно перехворіти, і тоді настане одужання.

- Як Ющенко став Президентом України, знає кожен. На своїй останній президентській прес-конференції він сказав, що найбільшою його помилкою є Юлія Тимошенко…

- Мені, звичайно, важко це коментувати. На політичну силу БЮТ я не дивлюсь тільки, як на її лідера, а як на людей. Наприклад, я дивлюся хто в БЮТ в моєму селі на Закарпатті, хто в районних організаціях. Це показник. До того ж я знаю, що у нас лідери говорять одне, а політ сили – інше. Це було в «Нашій Україні», в БЮТ. В «Регіонах» більше дисципліни, бо там бояться, що по голові дадуть. Та там прихована дисципліна.

Та щодо БЮТ, то на низинному рівні це нормальна політсила, в верхах - в мене теж розчарування.

- Чому?..

- Якщо говорити про економічну тематику, де я можу зробити аналіз і порівняння, спрогнозувати наслідки, то тут я відчуваю повне невдоволення руйнуванням незалежності Нацбанку, прихованими емісіями. Я не сприймаю це шоу, яке руйнує життя.

Президент спілкувався з БЮТ на верхньому ешелоні. Там з самого початку була конфронтація. І це не вина Ющенка, не вина Тимошенко. Це вина політичної системи та партій. Ми побудували гібридну політичну систему. І я не знаю, що має статися, щоб ті депутати, які зараз є в ВР, змінили її, повернулись до мажоритарних округів.

Ще давайте згадаємо: помаранчеві події, «на ура» роздаються ордени і медалі, міністерські портфелі лише за те, що був на Майдані. Ну, ви ж знаєте, що революцію роблять одні люди, а користуються нею, вибачте, падлюки. Це спіткало і нас. Ви ж самі бачите скільки помінялося міністрів і як все відбувалося.

Думаю, що державна кадрова політика була зруйнована. Діяли кон’юнктурні речі, призначалися керівниками люди, яких і близько до державних справ і фінансів підпускати не можна. Та, на жаль, це відбулося.

- Не секрет, що за Ющенка у владі було багато «кумівства»…

- Важливо працювати з людьми яким ти довіряєш. І якщо людина має важливі життєві позиції, принципи, то при її призначенні не важливо чи є у вас родинні стосунки, чи їх нема. Я в цьому не бачу великої трагедії.

Зрада, починаючи з козацьких часів, включаючи всі шість спроб визнати Незалежність України від Києва до Хуста, завжди була справою рук чужих людей. Свої люди, як правило, менше схильні до зради.

Коли я керував банком, то в мене теж працювали родичі. Та всі знали, що вони і найбільше страждали через принцип «бий своїх, щоб чужі боялися». На своїх родичів я не тільки найбільше покладався, але і найбільше їх контролював.

Інша справа, що цим зловживають і це факт. На рівні держави не багато родичів можуть утриматися від різного роду спокус.

- Та все ж чому Тимошенко і Ющенко були то соратниками, то противниками, то знов соратниками, то знов противниками. Під час останнього загострення протистояння двох помаранчевих лідерів говорили, що це все через інтриги голови СП Віктора Балоги. Він пішов. Конфлікт залишився. Можливо тут інше? Можливо це політична ревність?

- Просто з самого початку, як кажуть, не пішло. Зрозумійте, в одному таборі зійшлися два лідери з різними поглядами на базові речі. Навіть коли ми створювали коаліцію (після виборів ВР 2007 року, - авт.) все було дуже натягнуто. Це ж відчувалося й раніше.

На низинному рівні у БЮТ і НСНУ нема ніяких протистоянь. А тут на верху – іскра за іскрою. Люди часто питають: чому так, і як помирити. А тут два лідери з різною ідеологію.

- Це все? Вони непримиримі?

- Думаю, що з цього треба винести урок. Зараз багато говорять про те, хто буде лідером на українській націонал-демократичній позиції, хто заповнить цю нішу, чи буде й далі 100 партій на цьому полі, чи дійсно буде об’єднання.

Ви ж бачите, що наша Україна протягом століть хворіє на «Три козаки – три гетьмана». Не знаю, чи будуть заяви лідера ПР про НАТО, мову, Росію поштовхом для консолідації, чи ні, та сподіваюся на це.

От сьогодні у фракції НУ-НС п’ятнадцять політичних сил: 15 лідерів, 15 президій, 15 амбіцій. Яке може бути єдинство?..

- НУ-НС з народження був приречений на зруйнування.

- Так. Нагадаю один міф. Говорили, сім базових політичних партій розпустяться і створять єдину силу. І що, це сталося?..

Якщо в демократичному таборі це буде продовжуватися, то нічого хорошого не буде. Нам потрібно зрозуміти, що потрібен один керівник, один гетьман – і тоді це сила, бо це моноліт.

- В 2004 році Ющенко і Янукович начебто були повністю різнополярними людьми. Та сьогодні зрозуміло, що Віктор Андрійович «спілкувався» з ПР. Чого варте, наприклад, призначення Раїси Богатирьової головою РНБО. Роками в політикумі і ЗМІ говорять про переговори Ющенка з ПР, яка начебто гарантувала Віктору Андрійовичу спокійне майбутнє…

- Якщо говорити про ПР, як про силу, то там багато течій та груп. У них класно виходить демонструвати на телебаченні те, що вони єдині і мають одного Главкома. Насправді, всередині ПР відбуваються інші речі.

До речі, в ПР є речі, які мені імпонують. Коли вони були в опозиції, то часто говорили те, що співпадало з моїм світоглядом. Я не кажу про всю їхню платформу і геополітичні плани щодо НАТО, РФ, мови. Я кажу про локальні, тактичні дії, зокрема в банківській темі. В ПР є люди, які «без політики» цим займаються.

До чого я веду: Ющенку, напевно, теж імпонувала якась частина з великих «Регіонів». Напевно, він мав надію на тих керівників груп, які можуть «догори ногами» поставити всю партію. До речі, вони знають, що в питаннях бізнесу, міжнародних відносин, міжнародних кредитів, спільних підприємств, вони кажуть, що Європа не розуміє вас в такому «голому» вигляді, який є на телебаченні.

Партія регіонів страшенно хоче бути зовсім іншою. Та це не так просто. Це, наприклад, як ось комуністи. Вони ж сьогодні зі своїми гаслами є просто смішними, але роблять красиве обличчя і говорять солодкі речі своєму електорату, який ще є. Я певен, що після наступних виборів КПУ вже не буде, адже нове покоління просто сміється з комуністичної ідеології. Але якщо вони зміняться, то це вже будуть не комуністами.

В ПР це так само «бродить».

Президент Ющенко, напевно, бачив ці здорові паростки, і, знаючи, що за ними стоять впливові люди, які можуть моделювати нову платформу, співпрацював саме з такими групами, з такими прихованими лідерами.

- З Ринатом Ахметовим? Ще з кимось?

- Не буду називати прізвищ. Я не був присутній під час тих розмов. Це моє інтуїтивне відчуття, складене з різних фрагментів, випадкових зустрічей та іншого.

Можливо Ющенко сподівався, що ці здорові сили будуть інакше формувати ідеологію цілої Партії регіонів. Можливо він сподівався, що можна трохи змінити БЮТ (але це йому не вдалося, бо Тимошенко не дозволила), і зробити так, щоб якась частина ПР зайняла більш президентську позицію. Цей розрахунок міг мати підґрунтя. Та цього всього не відбулося. Нажаль не всі плани можна реалізувати. А у співпраці Ющенка з ПР я не звинувачую, бо ніколи від нього не чув, що в цілому ПР це наш новий керманич.

Це стосується і БЮТ. Там є хороші люди. Я можу назвати таких 10-15 чоловік. Загалом в парламенті людей, які мені імпонують, близько 80 чоловік, і це дійсно українці. Але на 450 це мало.

В цілому ВР: кон’юнктура, суєта, «хі-хі-ха-ха»… Тому і не приймаються рішення. Формування порядку денного ВР йде за принципом «ти мені, а я тобі». Це все набридло! Це не є державницька політика. Це реалізація партійних інтересів.

- Скажіть, Ющенко тепер політичний пенсіонер? Він залишить Україну?

- Ні! Ні в якому разі!

Я знаю Ющенка три десятки років. Це він на перший погляд такий спокійний і лагідний. А якщо він переконаний, що щось потрібно робити, то його вже ніхто не перепевнить, що це не так. Це не правда, що йому можна щось підсунути.

За останні п’ять років він зрушив з місця українську тему. Він її не відпустить. Тому, я думаю, Ющенко робитиме все, щоб її продовжити.

Йому дійсно варто взяти невеличку паузу, адже у нього було страшенне напруження. Люди вже забули, що він був однією ногою на тому світі. У нас навіть як зуб болить, то світ немилий, і нічого не потрібно. А це людина повернулася з того світу.

Всі бачили, що Ющенко не лежав по лікарнях: їхав у вихідні, робив до 30 операцій, і з понеділка на роботу. Він демонстрував здорового Президента. Але насправді його це мучило. І фізично йому потрібна пауза. Навіть коням та землі дозволяють відпочивати. Це природні речі.

Йому треба спокійно все проаналізувати, визнати свої помилки, зрозуміти, що є речі, які він робив передчасно. До того ж він знає багатьох людей. Йому треба подумати, як зробити так, щоб створити нову платформу, нові обличчя, провести кардинальні зміни в країні.

Якщо він цей графік побудує, то приверне до себе увагу, адже та вся фальш, яка є починає набридати навіть самим політикам. Тому у Ющенка є великий шанс очолити об’єднавчий процес на демократичному полі, та за умови, якщо він не наступатиме на ті ж самі граблі.

Такий лідер потрібен і головним гравцям. А це, не політики, а люди які мають свій реальний бізнес, які творять економіку, які хочуть жити по європейки, і не хочуть жандармських візитів пожежників, Мінюсту, міліції, податкової. Ви ж розумієте, що будь-які політичні проекти без грошей не реалізовуються. Якщо бізнес визнає, що все робиться правильно, то підтримає Ющенка.

Та Ющенко повинен провести глибинний аналіз, адже є дуже багато питань, які потребують негайного вирішення.

Кожна людина це кусочок держави. Неможна це ігнорувати. Ще не пізно спілкуватися з інтелігенцією, з козацтвом і з політичними силами. Сьогодні суспільство в політичному тупику, а хто його звідти виведе – люди не знають.

Я, як політик теж не знаю, хто в мене буде новим націонал-демократичним лідером. Адже Ющенко має зробити паузу і з неї вийти зі платформою. Можливо я піду з політики, а можливо вчиню так, як колись після «помаранчевих» подій, коли я покинув крісло голови правління банку і пішов у цей дурдом. Тоді я подумав, що в країні будуть зміни. Я помилився. У мене теж, були інші очікування, як і у всіх революціонерів з Майдану. Але це був рух, а рух – це життя.

Як воно буде насправді, стане відомо вже в найближчий час. Та думаю, багато депутатів зараз побіжить в нову коаліцію, вже десь восьму у своєму житті. Думаю також буде інвентаризація Кабміну і оприлюдняться речі, які страшенно вдарять по БЮТ… А як відбудеться, поживемо – побачимо.