Президент України Віктор Ющенко за минулі п'ять років показав себе слабким Главою держави, але достатньо ефективним пропагандистом. Про це в ексклюзивному коментарі кореспондентові ForUm'у заявив президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв.
За його словами, «політика – це своєрідний набір відповідей, які або адекватні, або навпаки, ставали новими викликами».
«Наприклад, президентство Леоніда Кравчука було пов'язане з необхідністю створення, оформлення і затвердження української держави. І можна сказати, що… Кравчук і ті політичні сили, на які він спирався, на свій виклик часу відповіли – українська держава відбулася, - говорить політолог. - Леонід Кучма, по суті, будучи як кентавр до пояса залежним від директорського номенклатурного минулого, однак, реалізував украй важливе завдання формування економічного тіла майбутньої нації. Він став батьком українського капіталізму з усіма його вадами, позитивами і негативами».
За словами Єрмолаєва, Ющенко досить чітко й адекватно сформулював ті виклики, які виникають перед країною і суспільством у двохтисячних, – «це цивілізаційний вибір і формування політичної маси як суб'єкта консолідованого самоорганізуючого суспільства».
«Але, якщо цивілізаційні суперечки за ці роки завершилися негласним консенсусом, європейський вибір з утопії поступово почав перетворюватися на модель, яка прийнята всіма, незалежно від політичних поглядів, то власне завдання будівництва нації залишилося нереалізованим, - говорить эксперот. - Більш того, версії, на яких наполягав Ющенко й ідеології, які він пропонував, – це нове націонал-відродження, швидше, заморозило процес будівництва нації, підсилило внутрішні суперечності. І новому Президентові це вже дістається як спадщина».
На думку політолога, незавершене націєбудівництво привело до підриву легітимності держави і довіри до неї, тому ми зараз стикаємося з впливом «тіньового» сектора, який за деякими оцінками складає близько 50% ВВП. «У кризі знаходяться інститути державності, серед яких і система безпеки, політичне управління, власне влада, - підкреслив він. - Тому підсумки президентства Ющенка виглядають украй суперечливо. Він дійсно приніс в українську політику ціннісне вимірювання, але запропонована ним шкала виявилася орієнтиром лише для частини суспільства. І як показали вибори 2010 року – для меншої частини».
Разом з тим, Єрмолаєв віддає належне його прагненню зберегти і зміцнити демократичний формат розвитку України. «Він виявився слабким Главою держави, але достатньо ефективним пропагандистом», - говорить Єрмолаєв.
За словами політолога, Ющенко не реалізував себе як президент-економіст, президент-реформатор. «І з цим я пов'язую його невдачі як політика, тому що Ющенка розглядали, перш за все, як модератора економічних реформ, які завершили б ті завдання, які почав вирішувати Кучма, - говорить Єрмолаєв. - І в цьому, напевно, головний докір Ющенку як до політика, який отримав вотум довіри виборців з метою реформ, а завершує все як гуманітарій, культуролог».
«Ціла низка орієнтирів, про які заявив Віктор Ющенко, так і залишилися благими побажаннями, – заявив експерт. - Неадекватними і непрактичними виявилися його декларації про швидке входження України до ЄС, украй конфліктною була тема прискореної євроатлантичної інтеграції, яка привела до розчарувань і конфліктів не лише в українському суспільстві, але і до охолоджування відносин із західними партнерами, для яких політика України часто була подразником. Напевно, Віктор Ющенко залишиться в історії як президент з утопічними, нереальними планами для нації. Разом з тим, в українській політиці він залишиться активним гравцем, тому що, враховуючи його доктринальність, ідеологічність позиції, тепер він зможе реалізуватися як один з лідерів поки стогнуючої націонал-демократії.».
Читайте по темі: Противоречивая пятилетка Ющенко. Что вы сделали хорошего, Виктор Андреевич?
