У контексті сьогоднішніх розмов про створення нової коаліції хочеться нагадати, насамперед, про те, що між політичними заявами і політичною реальністю є суттєві відмінності.
В Україні, в рамках існуючої політичної моделі, правлячою силою є коаліція. І той факт, що на сьогоднішній день вона відсутня, а її фантом, що півтора роки існує на папері, фактично недієздатний, говорить про те, що у нас насправді відбулася узурпація влади в руках виконавчої вертикалі.
Ми все це бачили на прикладі виборчої кампанії, де не коаліція, а кандидат у президенти, прем'єр-міністр декларував обіцянки і говорив про політику, яка проводитиметься від імені влади після виборів.
Проте тут трохи викривлене розуміння суті справи. З одного боку, для того, щоб президент міг реалізувати ті ініціативи й обіцянки, з якими він йшов на вибори, йому необхідна не лише підтримка, а, по суті, формування нової платформи дій у парламенті, на якій парламентарії створять правлячу парламентську коаліцію. Інша сторона пов'язана з якісним складом цього парламенту.
Починаючи з 2007 року ми були свідками провалу двох спроб створення дієздатної коаліції. І я сумніваюся, що й третя спроба, яку зробить після інавгурації Віктор Янукович, дозволить сформувати довгу стійку коаліцію.
Швидше, тут можна говорити про спробу створення короткої коаліції, яка може бути об'єднана кількома мотивами.
Мотив перший – карт-бланш переможцеві. У 2005 році вже була ситуація, коли переможені підтримали президента-переможця в питанні про виконавчу владу і реалізацію його обіцянок. Це був жест доброї волі, який можливий і зараз.
Причина друга – інстинкт самозбереження. Багато депутатів просто не готові до можливих нових виборів.
І третя причина – це той набір питань і проблем, які можуть виглядати достатньо технократично, але, що дозволяють при цьому мотивувати привід, чому законодавці беруть на себе відповідальність за реалізацію політики, запропонованої президентом. У даному випадку йдеться про антикризову політику, бюджет, можливі перші дії реформацій, з якими погоджуються всі.
Ось на цих трьох мотивах може бути створено коротку коаліцію, яка дозволить президентові наполягати на тих чи інших кадрових призначеннях і пріоритетах проведення політики. Проте, у будь-якому випадку, це все ще повинно отримати підтримку в парламенті.
Можливо, така спроба створення короткої коаліції у складі Партії регіонів, Блоку Литвина і комуністів і була зроблена. Але тут потрібно брати до уваги один момент: чисельно ця коаліція не зможе гарантувати більшість. Таким чином, неминуче виникають сумніви в легітимності такої коаліції, оскільки суб'єктами її можуть бути лише фракції.
Створення великої коаліції – чотири фракції за винятком БЮТ, навряд чи можливе за ідеологічними мотивами, оскільки «Наша Україна» і комуністи вважають себе ідеологічними супротивниками. Варіант, у якому з'являється Партія регіонів, НУ-НС і Блок Литвина, з погляду формального складу, виглядає більш легітимним, тому що це більшість. Плюс розрахунок на продуктивне голосування з питань, де співпадають позиції і з комуністами, і з частиною БЮТ, який також може проявляти жест доброї волі в окремих голосуваннях від кадрових питань до бюджетних.
Але тут все упирається в ситуацію, яка складається в НУ-НС. Тому я б зараз робив прогноз дуже обережний – 50Х50.
Або формат короткої коаліції – Партія регіонів, НУ-НС і Блок Литвина, або поглиблення кризи, спроба розіграти карту «паперової коаліції» і уряду проти президента-переможця, що у результаті загрожує достроковою виборчою кампанією.
Повторюся, у нас вже є досвід 2007 року, коли багато часу було витрачено на пошук законної прийнятної формули дострокових виборів. Тут без консультацій і правового рішення не обійтися. Таким чином, і виходить, що поки – 50Х50.
Крім того, існує ще й певна логістика процесу. Можна, звичайно, починати декларувати про переговори вже зараз, але, у будь-якому випадку, украй важливо, щоб можлива поява нової коаліції була тісно прив'язана до вступу на посаду президента: наприклад, пропозиція кандидатури прем'єра і її внесення повинні бути пов'язані вже з новим президентом. Як втім, і узгодження загальної, хай мінімалістської платформи дій коаліції, яку також доречно робити за участю нового президента.
Я думаю, що по факту і нова конфігурація коаліції, і можливі загальні завдання, які їх об'єднають, а відповідно, і побажання, і пропозиції щодо формування виконавчої вертикалі, будуть пов'язані з датою інавгурації. Можливо, це все відбуватиметься впродовж декількох днів.
Зараз же ми будемо свідками консультацій, різноманітних ідеологічних заяв і побажань, але реальні процедури коаліційних переговорів ще не почалися – це все-таки не лише формальний, але й публічний акт.
І останній момент: у будь-якому випадку, сторона, що програла, – це чинний уряд, якому ще належить відповідати за стан справа в країні. І я думаю, що для переможців украй важливо не поспішати з перерозподілом владних висот, а легітимувати той факт, що відповідальність за цей стан несе на собі стара влада. Одним словом, важливо «роздати всім сестрам по сережці», але те, як це буде зроблено, позначиться на загальному сценарії.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
