Отже, другий тур президентських виборів 2010 року позаду. Проте досі в Україні немає попередніх результатів голосування і, відповідно, недовіра виборців до них росте з геометричною прогресією. Причому настільки, наскільки триває час очікування остаточних результатів.
Сьогодні дуже важливо отримати довіру максимуму виборців України. Переконати їх, що вибори дійсно відбулися і були при цьому чесними, прозорими і демократичними.
Але цифри – це ще не все. Тим більше, що перший черв'ячок сумніву в голови українців уже закрався. Насправді, для обробки бюлетенів двох кандидатів досить трьох-чотирьох годин – і це навіть із запасом. Навіть з урахуванням того, що потрібно приїхати в окружну комісію і встигнути розглянути скарги.
Колись я говорив, що попередні результати, отримані зі 100% оброблених електронних бюлетенів, повинні бути наступного ж дня, ледь сонце встане. Сьогодні ЦВК, на жаль, їх не має. І причиною тому є кілька чинників.
Насамперед, це розхлябаність, безладність членів комісії, їхня недисциплінованість. Центрвиборчком сьогодні не в змозі управляти своїми вертикальними структурами – окружними і дільничними комісіями. Адже це просто архіважливо.
Саме внаслідок абсолютної неорганізованості ЦВК у голови виборців закрадається думка: а може, є ще політичний чинник? Я особисто вважаю, що Центральна виборча комісія повинна відзвітувати перед громадськістю за кожну дільницю і округ, який запізнився з підрахунком голосів на сорок годин.
Ми повинні знати, чому там працювала політика, якщо вона мала місце; чому виникли утруднення, пов'язані з погодними умовами, тобто, чому не були вжиті відповідні заходи, і так далі і тому подібне.
Я вважаю, що я як громадянин України сьогодні маю право вимагати від керівника Центрвиборчкому звіту, чому досі країна не знає остаточних результатів. При цьому я абсолютно точно знаю, що мені відповідять: «Та подумаєш, один відсоток ні на що не вплине». Але ж справа не у відсотку! Справа у принциповості!
Однак і крім цього є ще кілька моментів, а саме: на жаль, ми проводили вибори за невиправленим законом. Верховна Рада так і не спромоглася виправити п'ять норм, до яких були претензії Конституційного суду. Як завжди, на півдорозі ми зупинилися.
Крім цього, у нас все ще продовжується практика невмотивованих внесень змін до закон. Я вважаю, що зміни, які минулого тижня прийняті парламентом, були не потрібні. Вони тільки посіяли сумніви у виборців, більшість із яких тепер напевно думають: а може, це було зроблено спеціально?
Я, наприклад, не бачу серйозної необхідності у цих змінах. Це точно не допомогло укріпити закон або позиціонувати вибори як на сто відсотків чесні і прозорі. Здається, ці поправки більше спрацювали як моральний чинник. І це ненормально.
Крім того, на сьогоднішній день говорити про прозорість виборів на всі сто ми не можемо ще і тому, що до спостереження за їхнім перебігом не були допущені громадські організації. При цьому причина недопущення не була ніяк мотивована.
За другим туром спостерігали заангажовані люди, які мають певні інтереси стосовно своїх кандидатів і які спостерігають, насамперед, за тим, щоб не ущемлялися права їхніх підопічних.
Із об'єктивних незалежних спостерігачів у нас були тільки іноземні колеги із міжнародних організацій. І це, на мою думку, теж ненормально.
Але, на жаль, усі ці факти потрібно визнавати. І що б ми сьогодні не говорили, переможець, звичайно, стверджуватиме, що все було чудово, друга сторона піде по судах.
Хоча я вважаю, що сторона, яка бажає оскаржити результати, вже втратила два дні. Тимошенко повинна була у ту ж ніч починати роботу. Щодо решти із цього приводу мені поки не хочеться міркувати. Це справа суду.
Краще скажу про те, що сьогодні ЗМІ і політичні сили повинні працювати на те, щоб наш народ повірив результатам. Звичайно, ми не можемо порівнювати 2010 рік і 2004 рік – це абсолютно різні речі. Зрозуміло, що шляхом демократії ми пройшли вже дуже далеко, але планка чистоти виборчої кампанії у нас, на жаль, опускається. І я можу з будь-яким представником політичної сили на цю тему посперечатися.
Явка виборців – це питання питань. У світі популярні різні хитрощі для залучення виборців – і соціальні опитування по Інтернету, і попереднє голосування.
Наш виборець, слава Богу, поки активний і не втратив інтересу до політичного життя. І за це, я вважаю, йому треба говорити спасибі.
