Протистояння щодо ОУН та УПА виникає через відсутність інформації

Президент України Віктор Ющенко видав указ про визнання ОУН-УПА борцями за незалежність України.

Звичайно не тільки можна, а й потрібно говорити про проблему ОУН-УПА. Та варто пам’ятати, що ОУН і УПА – це зовсім різні речі. Це так само, наприклад, як партія і армія, як Червона армія і КПРС.

У нас звикли їх брати через дефіс і сприймати, як щось цілісне. Але Організація українських націоналістів - це організація, яка виникла в 1929 році і існувала до початку 50-х рр..

Українська повстанська армія справді була створена ОУНівцями. Вона народилася навесні 1943-го року. Україна була окупована німцями. Вони боролися на три фронти: з німцями, з поляками і з радянськими партизанами.

Основна частина боротьби УПА проходила вже з 1944 року до 1952 року. Це було в західних областях України. Вони боролися з внутрішніми військами, з чекістами сидячи в лісах і захищаючи селян від колективізації.

Те, що в нас по ОУН і по УПА досі проводяться «отсилки» сталінського періоду – це звичайно нікуди не годиться. Адже врешті решт, треба зважати на напрацювання вчених.

У свій час, досить таки давно, у травні 1997 року Президент України Леонід Кучма створив урядову комісію, до компетенції якої віднесли питання вивчення діяльності ОУН-УПА та вироблення офіційної позиції щодо діяльності цієї організації. Комісія визначала проблему ОУН-УПА та те, як ставитися до ОУН-УПА.

У рамках комісії у вересні того ж року було створено при Інституті історії України НАН України робочу групу для підготовки історичного висновку про діяльність ОУН УПА. Науковцями було підготовлено і опубліковано низку праць щодо проблем ОУН УПА. Проте головним напрямом роботи був фундаментальний збірник документів.

Тоді в Верховній Раді цілих п’ять років існувала комісія, яка не могла ні до чого прийти. Це тому, що в ній були народні депутати, які один з одним воювали. Там було по п’ять чоловік від фракцій, від комуністів і від націонал-демократів.

Тому то Кучма і звернувся до науковців. Була створена робоча група істориків та правознавців. Правда, правознавці на працювали, тому що не було над чим. Ця проблема тоді була абсолютною білою плямою. Та за 1998-2005рр. багато було напрацьовано.

Було захищено кілька кандидатських і докторських дисертацій по цій проблематиці. У видавництві «Наукова думка» була видана велика узагальнююча монографія обсягом більше 500 сторінок.

Вона, власне кажучи, стала основою того погляду для істориків на проблему ОУН-УПА, який сформувався на базі вивчення архівів. Монографія створена виключно на науковій базі, а не на міфах. Та, на превеликий жаль, тираж її становив лише 500 примірників.

Для того, аби тема ОУН і УПА не розділяла Україн,у необхідно проводити просвітницьку роботу. Адже Західна Україна про це все добре знає, бо власне через ОУН і через УПА там пройшло близько 400 тисяч осіб. А всього населення Західних областей України тоді налічувалося близько 8 мільйонів людей. Там люди знають про ОУН-УПА, оскільки все це проходило через їхні сім’ї.

А населення Східних та Південних областей України використовувалося Йосипом Сталіним у своїх цілях. Там все робилося для того, щоб їхніми руками воювати з повстанцями УПА.

Саме тому й досі в Україні йде таке протистояння щодо сприйняття ОУН та УПА. Та варто пам’ятати, що воно виникає на базі абсолютної відсутності інформації. Тут немає нічого дивного, адже яка ж могла бути інформація, коли існував Радянський союз?..

Вкотре повторю, треба дуже відповідально поставитися до цих питань. Те що Віктор Ющенко опублікував ще один указ по цьому – це добре. Але за п’ять років його президентства так і не було опубліковано пристойним тиражем цю узагальнюючу монографію.

А так, через відсутність достойної поінформованості немає дискусії. А якби вона була – ми б встановили істину.

Станіслав Кульчицький, доктор історичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту історії України Національної академії наук України