Пам'ятається, на самому початку глобальної фінансової кризи розмови на тему повільного і важкого відновлення економіки велися в кожній державі. Багато експертів робили найпесимістичніші прогнози, вказували божевільні терміни.
Так, кожна країна по-різному виходить з неї, але те, що світова економіка в цілому, дійсно, відновлюється значно швидше всупереч найжахливішим прогнозам, можна побачити навіть на прикладі України.
Людська пам'ять досить гнучка субстанція. Більшості людей властиво майже миттєво забувати неприємності. Але вважаю, українські економісти добре пам'ятають, які жахи у вигляді багаторічного важкого відновлення після неодмінного остаточного падіння нам обіцяли катастрофісти.
Проте, реальне падіння економіки тривало лише півроку. Після цього почалася фаза відновлення. І те ж саме відбулося і з іншими країнами. Я б навіть ризикнув порівняти світову фінансову кризу зі свинячим грипом: спочатку буквально водопад катастрофічних прогнозів, а потім з'ясування, що, виявляється, складова, пов'язана з падінням виробництва, не така вже і велика...
Зараз катастрофісти всього світу акцентують увагу на те, що в розвинених країнах безробіття не зменшується. А у нас з цим якраз навпаки. І це мені здається цілком здоровим і природним явищем, оскільки будь-яка криза вимагає, щоб усі без виключення об'єкти економіки на цей період стали дешевшими. Звідси і проведення роботи по здешевленню.
До речі, саме тому створення нових робочих місць трохи і запізнюється по відношенню до підвищення ефективності за рахунок економії робочої сили. Таким чином, позначаються зусилля мільйонів суб'єктів економіки, і криза здається цілком рядовою з погляду падіння виробництва.
Правда, стосовно фінансових компонентів криза поки не вирішилася. І на даному етапі, звичайно, потрібні зусилля, – які й додаються, для вироблення на світовому рівні прийнятної системи регулювання дії нових інструментів.
Власне, я взагалі не бачу якої-небудь екстраординарної ситуації в цій кризі. Люди постійно придумують різні способи збагачення й нові інструменти для цього. І, як завжди в таких випадках, оборона відстає від нападу. Тобто, ці інструменти починають працювати швидше, ніж світова економічна спільнота.
Економісти провідних країн вводять норми регулювання цими інструментами: так, енергія генерується швидше, ніж необхідно, і якщо порівнювати її з електричним струмом, то в цьому випадку, ніби вводиться ізоляція. Якраз для того, щоб направити цей струм.
І мені здається, це природний процес, який, по суті, відбувається постійно. І ми зараз спостерігаємо один з етапів цього процесу. Я думаю, що, коли було сказано: економіка з кризи виходить швидше, ніж планувалося, слід було б поставити наступне логічне запитання – а, можливо, просто все планувалося неправильно, прогнозувалося невірно?
Але, звичайно, при цьому жодним чином не можна не враховувати те, що провідні капіталістичні країни, безумовно, цього разу спрацювали швидко, ефективно й узгоджено.
І на закінчення, мабуть, декілька слів про так звану «другу хвилю» економічної кризи. Коли мені говорять про це, мені хочеться парирувати: але ж кризи – це досить часті явища, які, до речі, бувають не тільки різного типу, але і повторюються з різною періодичністю.
Звісно, якщо ми років через три отримаємо невелике уповільнення виробництва, катастрофісти із задоволенням назвуть це «другою хвилею» кризи. Але ж це може трапитися абсолютно незалежно від цього. Тому пропоную аналізувати «що» і «чому» лише в тому випадку, якщо уповільнення все ж таки трапиться.
І зовсім вже підводячи підсумок: при всіх відмінностях, є все ж таки у криз щось спільне. В основі їхній лежить людська жадність. Винаходи нових інструментів і бажання збагатитися завжди випереджає розум.
Люди – істоти емоційні, а економіка – справжній механізм, який цю жадність карає.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом