17 січня 2010 року, безсумнівно і по праву увійде до української історії як день першого туру п'ятих за рахунком виборів Президента незалежної України.
Як вважають експерти, на відміну від попереднього, цей виборчий процес став чи не найбільш зразково-показовим. Можливо, з цим можна було б і безперечно погодитися, коли б не інцидент із спостерігачами з дружньої грузинської держави.
Про те, які наслідки матиме ця неприємна ситуація для розвитку подальших двосторонніх державних відносин, в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у розповів посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе.
- Гріголе Шалвовичу, як у цілому Ви оцінюєте демократичність українських виборів 2010 року? Що відмітите як позитив, а що - як негатив?
- Загалом, я думаю, що буду на стороні всіх тих, хто позитивно оцінив вибори 17 січня. Думаю, певною мірою ми також були причетні до цього, оскільки наполягали на тому, щоб демократичні принципи і законність восторжествували, що, власне, і трапилося.
- І зовсім не образливо за відмову в реєстрації грузинським спостерігачам?
- Для мене було принципово важливо, щоб Центральна виборча комісія виразно сказала - реєструє вона наших спостерігачів чи ні, оскільки до того моменту вже з'явилося рішення Київського апеляційного суду, що зобов'язує ЦВК зібратися і розглянути наше питання негайно.
Звичайно, ми чудово розуміємо, що ніхто, у тому числі і суд, не може змусити ЦВК, як найвищий орган, що проводить вибори, взяти і зареєструвати спостерігачів. Але якось дуже вже явною була бездіяльність Центрвиборчкому, яку суд і назвав безправною.
Так, ЦВК, зрештою, поставила крапку в цьому питанні. Але, на жаль, зробила це практично наприкінці виборчого процесу, о 17.00 17 січня.
Ось такі речі, на мій погляд, якраз і створюють деякі незручності у виключно позитивних оцінках. Крім того, неможливо позитивно оцінити інциденти, що трапилися з нашими журналістами, деяких з них просто побили.
Що стосується питання про необхідну кількість спостерігачів від кожної країни, то раніше воно навіть не виникало. У 2004 році, наприклад, від Польщі на українських виборах було офіційно зареєстровано 2011 осіб, а цього року на двадцять чоловік більше, ніж їхніх колег із США.
У той же час нам намагалися пояснити, що Грузія невелика країна і така кількість спостерігачів від неї неприпустима. Таке мені особисто складно зрозуміти. Тим більше, що ми заздалегідь повідомили про те, що будуть наші спостерігачі. І якби ЦВК ще 12 січня сказала «ні», ніхто б не приїхав.
- Але якщо ЦВК було все відомо заздалегідь, як Ви говорите, чому, у такому разі, проблеми все-таки виникли?
- Мені складно коментувати це. У Донецьку, наприклад, на багатьох дільницях, після того, як моїх співвітчизників зареєстрували як міжнародних журналістів і представників місцевих ЗМІ, без пояснення забрали в районні відділення міліції.
Звичайно, я не міг собі дозволити сидіти спокійно і не реагувати на це, і тому був у ЦВК вже до 10 ранку, але до свого візиту туди зателефонував міністрові внутрішніх справ Юрію Луценку, щоб повідомити про цю проблему. Я попросив його негайно втрутитися, після чого те ж питання було поставлене перед головою ЦВК.
Я думаю, щоб зібратися – хоч і пізно, ЦВК підштовхнули рішення судів. І дуже шкода, що, незважаючи на наше прохання, на рішення двох судів, зокрема вищої інстанції суду, і заяви багатьох кандидатів у Президенти, які наполягали на тому, щоб ЦВК зареєструвала грузинських спостерігачів, відповідь, у результаті, виявилася негативною.
Зараз у пресі мусирують різні інсинуації і чутки про це. І ось це якраз на совісті ЦВК. Якби вона зареєструвала грузинських спостерігачів, ні в кого не виникло б бажання розпускати плітки.
- Гріголе Шалвовичу, чи будуть тепер ваші співвітчизники наполягати на офіційній акредитації через ЦВК 7 лютого?
- Між іншим, посольство до цих пір офіційно не отримало ніякого письмового повідомлення від Центрвиборчкому ні про відмову, ні про мотивацію причин. Вони чудово знають, що я до них звернувся офіційно, я це озвучував 17 січня і голова ЦВК підтвердив, що дійсно вони до цих пір нам не відповіли на таке просте запитання – на якій підставі не були зареєстровані грузинські спостерігачі?
Тим часом, у кулуарах нам повідомили, що відмова – це остаточне рішення Центральної виборчої комісії і процедурно ми вже не маємо права наново звертатися для реєстрації.
Проте, повторюю, формального підтвердження цьому ми поки не отримали.
- Грузинська сторона як відреагує на це?
- Усе залежатиме від мотивацій. Ті пояснення й аргументи, які приводили члени ЦВК під час обговорення, – те, що Грузія невелика країна, і не має права відправляти таку кількість спостерігачів, на мій погляд, не вписуються ні в які рамки.
Ми почали шукати в українському законодавстві норми, в яких було б прописано про обмеження кількості спостерігачів, і не знайшли. До речі, в українському запрошенні, яке отримали всі країни, також не вказано, скільки конкретно осіб країна може присилати.
Ми всього лише хотіли своєю присутністю підтримати проведення чесних демократичних виборів в Україні. Таких, які ось уже кілька років проходять у Грузії.
- Проте деякі експерти стверджують, що якби ЦВК дозволила Грузії офіційно спостерігати за виборами, то ваші співвітчизники цілком могли б зірвати вибори.
- Я, чесно кажучи, не хочу коментувати чутки. Вибачте за нескромність, але я особисто дуже системна людина, і довіряю лише фактам і документам. Мене так учили.
Усе, що я можу сказати – людська фантазія не має меж. Можна придумати все, що завгодно. Хтось може відповісти на запитання, яким чином грузинські спостерігачі могли б сприяти зриву виборів? Я, наприклад, не можу.
- Як Ви вважаєте, чи не скористається грузинська ЦВК на своїх виборах так званим принципом «дзеркальності» відносно українських спостерігачів?
- Ні! Грузини ніколи так не поступають. Око за око – це не наш принцип, не наше кредо.
Я приведу, можливо, не дуже вдалий приклад, але все-таки: пригадайте, адже Росія прийшла до Грузії з війною. Але, незважаючи на це, ми не зробили жодного кроку, щоб обмежити російський бізнес у Грузії. Тому не думаю, що ми поступатимемо таким чином і з Україною. Якщо, звісно, все буде в рамках закону. Так, як це зробили ми – вчасно подали документи, на прохання уточнювали і перепідготовляли їх, і напередодні останнього терміну офіційно зареєструвалися.
Саме тому нам ще дуже важливо отримати відповідь на питання: на якій підставі грузинським спостерігачам було відмовлено в акредитації, враховуючи, що в числі запропонованих нами кандидатів у спостерігачі було триста чоловік з тих, хто був присутній на останніх позачергових парламентських виборах в Україні. І тоді, до речі, до них не було абсолютно ніяких претензій. Крім того, серед кандидатів у спостерігачі були і співробітники посольства.
Знаєте, я вважаю, що якби ЦВК не влаштовували якісь конкретні анкети, вони цілком могли б їх вилучити – і все. Такий спосіб, до речі, пропонували Центрвиборчкому і деякі кандидати в президенти. Але просто взяти і не пропустити таку кількість анкет, причому без пояснень, – для мене це нелогічно. Це не вписується ні в які закони.
- Як Ви вважаєте, чи відіб’ється ця неприємна ситуація на подальших грузино-українських взаєминах?
- Я відповім так: поки я посол, я робитиму все, щоб на наші взаємини не впала ніяка тінь. Хоча тут же обмовлюся: зараз багато хто, зокрема, депутати українського парламенту, розгортають якісь незрозумілі нові «грузинські» події: надають аудіозаписи, поширюють чутки. І разом з тим, продовжують запевняти в своїй любові до Грузії.
Мені особисто це частенько нагадує заяви деяких російських політиків. І я вважаю, що вже пора ставити крапку на тому, що відбулося. Нехай компетентні органи дадуть нам офіційну відповідь і більше «грузинську тему» не розгортатимемо. Це не потрібно нікому.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом