Мене часто запитують, як відзначають новорічні свята у Львові: напевно, думають, що у нас там все по-європейськи. А мені здається, Новий рік скрізь святкують абсолютно однаково – тупо і примітивно. Раніше було «Радянське шампанське», потім воно приїлося - люди прагнули купити все, що завгодно, аби було написано: «Made in Italy». Потім зрозуміли, що будь-яке «італійське» мускатне шампанське, яке продається у львівських магазинах, зроблене, в кращому разі, в Артемівську, в гіршому – в якомусь Мухосранську. Тепер знову шукають «Радянське», так і не зрозумівши, що робиться воно на тому ж заводі.
Нікуди не поділося й стандартне олів'є з його обов'язковим принципом: зробити стільки, щоб потім на нього вже неможливо було дивитися. Адже здавалося б - береться всього потрохи, а змішаєш – і на тобі, каструля. Будь-яка господиня знає, що такий салат більше двох-трьох днів тримати не можна. А нашого олів'є вистачає і на Новий рік, і на Різдво, і на Іордан. Мені подобається, як на це блюдо реагують діти: накладають їм «француза» в тарілку, а у них на обличчі вираз: «У труні я бачив і ваше олів'є, і ваші свята».
Правда, на Галичині останнім часом з'явилося друге національне блюдо – «доісторичний», традиційний, напевно, ще з княжих часів: салат з крабових паличок. І що показово, під Новий рік усі навколо тільки про нього й розповідають, робиться кожен своєю оригінальною рецептурою. Правда, всі рецепти зводяться до «я купила ковбасу, де менше туалетного паперу, говорять, там ще і м'ясо є». Ось і вся основна підготовка.
У Львові взагалі Новий рік якось спеціально ніколи не святкували. Це був «держстандарт» «совка»: включити телевізор, облаяти останніми словами тих, кого показують у «Голубому вогнику», сказати, що це остання нудьга. Потім перемкнути, як завжди, на польський канал, поматюкати техніку і майстра, який ставив антену, тому що у тебе «сніжить», але все-таки вмудритися послухати польських співаків. А далі - у кого як: заснути просто так або «мордою в олів'є». Це вже, дивлячись які сімейні цінності.
А в селах говорили так: «Я приїду на Новий рік, але не на той радянський, а на «наш». Наш вважався за старим стилем – з тринадцятого на чотирнадцяте січня. Отже тут Новий рік святкували навіть трохи більше.
Взагалі наше середовище в певний час «мало смак»: багато хто напивався на Новий рік, особливо радянська еліта і КДБ. Уся «дисиденція» дуже часто збиралася у нас вдома. І ми знали, що серед п'ятнадцяти-двадцяти осіб один - точно донощик-стукач. Тому дуже важливо було підбирати слова. А на офіційні свята стукачі пили в іншому місці, тому можна було поводитися вільніше.
Але крім традиційного святкування була й альтернатива: стрибнути 30 числа на електричку, махнути до когось із знайомих у Карпати і за три-чотири години до Нового року вилізти до якоїсь ялиночки в лісі, півгодини утоптувати навколо неї майданчик, а без п'яти дванадцять відкрити шампанське, щоб тут же пригадати, що фужери забуті вдома, і пити його прямо з горла. Потім розповідати якісь чергові анекдоти, які добре «йдуть» лише в прекрасну зимову погоду в Карпатах біля справжньої ялинки.
А ось з приводу Різдва, навпаки, у мене спогадів маса. У сімдесяті роки, коли я був ще зовсім маленьким, незважаючи на переслідування міліції і КДБ, по вулицях ходили великі вертепи, вигадувалися якісь спеціальні програми. У нас удома довго зберігалися маски, які зробила знаменита художниця Алла Гориста, яка стала жертвою КДБ.
Шкода, що тепер, коли стало все можна, це пропало. Зараз приходить групка дітей з десяти чоловік, поколядували, під кінець сказали сакраментальну фразу: «Не давайте копійки, бо діряві кишеньки, а давайте паперові, будьте, пане, гонорові», пішли. Зафіксували між собою, що господарі щедрі, приходить уже 5 з них, потім наступні п'ять з цієї ж десятки. Потім по двоє починають ходити. А коли ти всі їхні обличчя знаєш, і даєш копійки, обурюються, але йдуть в інший будинок.
На жаль, чим довше ми живемо, тим більше приходить відчуття, що з наших будинків немов вивітрюється запах свята. Мені б дуже хотілося, щоб це знову повернулося, тому що так бути не повинно. Можливо, для цього треба, щоб нам хтось сильно «закрутив гайки»?
